Рішення № 66906828, 29.05.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12028/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 травня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі - Єфремової М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення cevs заборгованості за кредитним договором №KF48320 від 07.04.2008 року.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 07.04.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є позивач ПАТ «ВіЕс Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KF48320, згідно якого Банк надав відповідачу ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту в сумі 15750,00 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних, з кінцевим терміном погашення суми кредиту та сплати відсотків в строк до 06.04.2033 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору та відповідно до графіку погашення кредиту.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 10.03.2016 року кредитний договір викладено в новій редакції щодо сплати Позичальником частини отриманого кредиту.

Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором, відповідач належним чином не виконує. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту відповідачем залишено без задоволення. Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на07.11.2016 року перед позивачем по кредитному договору №KF48320 від 07.04.2008 року становить 12 485,27 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 319325,65 грн. (по курсу НБУ станом на 07.11.2016 року за 1 дол.США=25,576191 грн.), з яких: 11378,91 дол.США, що еквівалентно 291029,17 грн. - заборгованість по кредиту; 1100,42 дол.США, що еквівалентно 28144,55 грн. - заборгованість по відсотках; 5,94 дол.США, що еквівалентно 151,92 грн. - заборгованість за пенею, яку ПАТ «ВіЕс Банк» просило стягнути на його користь із відповідача ОСОБА_1 , а також сплачений судовий збір у розмірі 5478,88 грн. (з яких 4789,88 грн. - за подання позовної заяви, 689,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову).

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення справи та письмових заперечень від неї на адресу суду не надходило, тому суд згідно ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Розгляд справи проведено за відсутності сторін, які не з'явились в судове засідання і у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 07 квітня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та відповідачем ОСОБА_1 (надалі Позичальник) було укладено кредитний договір №KF48320, згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (споживчий кредит для купівлі квартири) в сумі 15750,00 дол.США, строком на 25 років, а Позичальник, отримала суму кредиту у розмірі 15750,00 дол.США та зобов'язалася повернути Банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться в додатку №1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених умовами кредитного договору. Кінцевий строк погашення кредиту та сплати відсотків не пізніше 06.04.2033 року.

Процент за користування кредитом згідно п.1.3 Кредитного договору встановлюється в розмірі 12% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 22% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12% річних.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику кредит у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується заявою на видачу готівки №1479_55 від 07.04.2008 року, копія якої приєднана до матеріалів справи.

Як вбачається з Кредитного договору ОСОБА_1 отримала кошти від Банку на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору.

Встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Як встановлено судом, 10 березня 2016 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та Позичальником ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №4 до кредитного договору №KF48320 від 07 квітня 2008 року, за умовами якої Кредитний договір викладено в новій редакції «Кредитний договір (універсальний) фізичні особи_161213_VERS9». Так, згідно п.1.18 Угоди сторони дійшли згоди змінити умови сплати Позичальником частини кредиту, отриманого згідно умов Кредитного договору, а саме: Позичальник взяв на себе зобов'язання починаючи з березня місяця 2016 року по 18 лютого 2019 року включно, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у сумі не менше 140,0 дол.США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця та починаючи з 01 березня 2019 року здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 40,85 дол.США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Останній платіж сплачується в розмірі залишку заборгованості по кредиту в термін не пізніше 06 квітня 2033 року. Прострочена заборгованість за кредитом визнається строковою. Строкові відсотки та строкові відсотки, що будуть нараховані на протязі 36 місяців від дати укладення Угоди обліковувати на рахунку строкової заборгованості з встановленням дати їх погашення не пізніше 10 квітня 2019 року.

Відповідач, як стверджує позивач, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Внаслідок цього, станом на 07 листопада 2016 року в неї утворилась заборгованість перед Банком по Кредитному договору №KF48320 від 07 квітня 2008 року в сумі 12485,27 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 319 325,65 грн. (по курсу НБУ станом на 07.11.2016 року за 1 дол.США=25,576191 грн.), з яких: 11378,91 дол.США, що еквівалентно 291029,17 грн. - заборгованість по кредиту; 1100,42 дол.США, що еквівалентно 28144,55 грн. - заборгованість по відсотках; 5,94 дол.США, що еквівалентно 151,92 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 10, 11 ЦПК України.

02.09.2016 року відповідачеві направлено вимогу про дострокове погашення грошових зобов'язань за кредитним договором , однак, заборгованість не погашена.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст.19, ч.1, 2 ст.47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст.192, ч. 3 ст.533 ЦК України.

Умовами Кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення Позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року та п.17.2 Додаткової угоди №4 від 10.03.2016 року «Кредитний договір (універсальний) фізичні особи_161213_VERS9» за невиконання та несвоєчасне (неналежне) виконання Боргових зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісії, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов'язання.

Приписами ч.3 ст. 549 ЦК України встановлено, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Кредитного договору та Додаткової угоди сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та сплати відсотків, за яким Позичальник зобов'язався щомісяця погашати заборгованість за кредит, згідно графіка погашення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до умов п. 5.2.1 Кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалась повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним оговором.

Відповідно до умов п. 5.2.2 Кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити Банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку , що встановлені кредитним договором.

Відповідно до умов п. 5.2.3 Кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалась забезпечити часткове погашення кредиту відповідно до встановленого графіку.

Відповідно до умов п. 5.2.9 Кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року Позичальник ОСОБА_1 зобов'язалась повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти , а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання у випадках втановлених умовами договору.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Оскільки Позичальник ОСОБА_1 не виконує зобов'язання, передбачені вищезазначеним Кредитним договором, із урахуванням Додаткової угоди, у строки, встановлені цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України відповідача слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 12.1.8 Додаткової угоди №4 від 10.03.2016 року до кредитного договору №KF48320 від 07.04.2008 року «Кредитний договір (універсальний) фізичні особи_161213_VERS9» за прострочення Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за кредитом, забезпеченим іпотекою, та за кредитом, наданим на придбання житла, - щонайменше на три календарних місяці, Банк має право незалежно від інших положень Кредитного договору вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений Банком частині.

Таке право Банку також передбачено в ст.1050 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно п. 12.1.8 Додаткової угоди вимога Банку про дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено Позичальником протягом 60 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від Банку, але в будь-якому разі не пізніше 75 календарних днів з дня направлення Банком відповідного повідомлення Позичальнику (у випадку користування кредитом, забезпеченим іпотекою, та кредитом, наданим на придбання житла).

З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку з невиконанням Позичальником боргових зобов'язань Банком 02.09.2016 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення-вимогу №09-4/14505, з вимогою про виконання умов Кредитного договору та дострокове повернення кредиту. Проте, вказана вимога Позичальником залишена без реагування.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Приймаючи до уваги, що Позичальник ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання суд вважає, що у Банку виникло право вимагати від Позичальника дострокове повернення кредитних коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості , зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованості за кредитним договором №KF48320 від 07 квітня 2008 року в сумі 12485,27 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 319 325,65 грн. (по курсу НБУ станом на 07.11.2016 року за 1 дол.США=25,576191 грн.) - підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду ПАТ «ВіЕс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 5478,88 грн., з яких 4789,88 грн. - за подання позовної заяви згідно платіжного доручення №379519 від 10.11.2016 року та 689,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову згідно платіжного доручення №379506 від 10.11.2016 року (а.с.1, 2).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.12.2016 року у задоволенні заяви ПАТ «ВіЕс Банк» про забезпечення позову було відмовлено.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь Банку слід стягнути сплачений збір за подачу до суду позовної заяви в сумі 4789,88 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212-215, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (рахунок №32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) заборгованість за кредитним договором №KF48320 від 07 квітня 2008 року в сумі 12 485,27 дол.США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ з розрахунку 1 дол.США=25,576191 грн. станом на 07.11.2016 р. становить 319 325,65 грн., з яких: 11378,91 дол.США, що еквівалентно 291 029,17 грн. - заборгованість по кредиту; 1 100,42 дол.США, що еквівалентно 28 144,55 грн. - заборгованість по відсотках; 5,94 дол.США, що еквівалентно 151,92 грн. - заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (рахунок №32002100500 в ЛТУ НБУ м.Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) суму сплаченого судового збору в розмірі 4789,88 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца