Рішення № 66906760, 16.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 911/462/17

за позовомпублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ

до відповідачаОСОБА_1 жіночого монастиря Київської Єпархії Української Православної Церкви, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) приватне підприємство «Валмар», м. Київ,

2) товариство з обмеженою відповідальністю «Домашній птах»,

с. Стави Кагарлицького району

прозвернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2, довіреність від 01.03.2016 № 04/670;

від відповідача:ОСОБА_3, довіреність від 10.05.2017;

від третіх осіб:не зявились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», м. Київ (далі по тексту ПАТ «Банк Камбіо») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.02.2017 №04/252 до ОСОБА_1 жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви, м. Київ (далі по тексту ОСОБА_1 жіночий монастир), в якому просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості приватного підприємства «Валмар» (далі по тексту ПП «Валмар») за кредитним договором №11-2008 від 24.03.2008 в розмірі 9 742 947,39 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки загальною площею 11 422,7 кв.м., а саме:

- майновий комплекс загальною площею 3 322,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1Г, що складається з: складу А загальною площею 696,1 кв.м., ферми Б загальною площею 841,6 кв.м., ферми В загальною площею 801,4 кв.м., ферми Г загальною площею 982,9 кв.м.;

- будівля адміністративного комплексу загальною площею 217,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1;

- майновий комплекс загальною площею 1 247,0 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1 Б, що складається з: будинку тваринника А загальною площею 10,6 кв.м., забійного пункту Б загальною площею 86,9 кв.м., плотні В загальною площею 57, 0 кв.м., ферми Г загальною площею 1 033,9 кв.м., погребу Д загальною площею 58,6 кв.м.;

- майновий комплекс загальною площею 6 636,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1 В, що складається з: ферми А загальною площею 1 680,3 кв.м., ферми Б загальною площею 1 433,9 кв.м., ферми В загальною площею 1 452,7 кв.м., ферми Г загальною площею 1 455,8 кв.м., кормцеху Д загальною площею 613,6 кв.м.,

що належить Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю Київської Єпархії Української Православної Церкви як іпотекодавцю, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю, що буде визначена в рамках виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є позивач, та приватним підприємством «Валмар» було укладено кредитний договір, зобовязання за яким було забезпечено Договором іпотеки від 15.07.2008, укладеним з іпотекодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «Домашній птах», предметом якого був належний іпотекодавцю нежитловий комплекс загальною площею 21 449,3 кв.м., за адресою Київська обл., Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1, розташований на земельній ділянці площею 17,6403 га, яка знаходилась в оренді іпотекодавця, за договором оренди, укладеним з Кагарлицькою районною державною адміністрацією.

Предмет іпотеки за договором купівлі-продажу від 16.10.2012 товариством з обмеженою відповідальністю «Домашній птах» (далі по тексту ТОВ «Домашній птах») був відчужений громадянці ОСОБА_4, яка в свою чергу за договором купівлі-продажу від 10.07.2013 здійснила відчуження зазначеного майнового комплексу відповідачу ОСОБА_1 жіночому монастирю.

На підставі отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та згідно даних Висновку про технічний стан майна, виготовленого ФОП ОСОБА_5 станом на 09.07.2014, позивач твердить, що наразі загальна площа предмету іпотеки складає 11 422,7 кв.м.; було знесено споруд загалом на 9 439,8 кв.м., зменшено загальну площу завдяки внутрішній перебудові окремих будівель на 176,3 кв.м.; збільшено загальну площу завдяки будівництву погреба «Д» - 2014 року забудови на 58,6 кв.м.

Земельна ділянка, на якій був розташований спірний комплекс, була поділена на чотири земельні ділянки, яким були присвоєні окремі поштові адреси (с. Стави, вул. Першотравнева 1 - 0,2706 га кадастровий номер 3222287201:01:316:0002, вул. Першотравнева 1А - 4,6401 га кадастровий номер 3222287200:04:303:0016; вул. Першотравнева 1Б 5,5096 га, кадастровий номер 3222287200:04:303:0017; вул. Першотравнева 1В 4,6544 га, кадастровий номер 3222287200:04:303:0017), і які знаходяться у відповідача в орендному користуванні на підставі договорів оренди від 19.12.2014.

За таких обставин позивач твердить, що іпотечне майно без згоди іпотекодавця зазнало значних змін, що унеможливлює визначення початкової ціни предмету іпотеки для подальшої реалізації. Разом із тим, позивач, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про іпотеку» твердить, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Також позивач, посилаючись на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справах №6-51828св12, №5-47128св13, №6-19140св14 твердить, що незалежно від того, чи перейшло право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи та чи були внесені зміни до договору іпотеки у звязку з перебудуванням, добудовою тощо предмету іпотеки чи ні, іпотека є дійсною для нового власника майна та поширюється й на таку реконструкцію, оскільки неможливо визнати новоствореним нерухомим майном обєкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий обєкт нерухомості із зміненими зовнішніми чи внутрішніми параметрами.

У звязку з викладеним вище позивач просить суд звернути стягнення на належне відповідачу іпотечне майно, яке, хоч і зазнало поділу та значних змін, є тим самим обєктом, що був переданий в іпотеку банку товариством з обмеженою відповідальністю «Домашній птах».

Ухвалою від 20.02.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 13.03.2017. Цією ж ухвалою суд допустив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП Валмар (позичальника за забезпеченим кредитним договором) та ТОВ Домашній птах (іпотекодавця за договором іпотеки), зобовязав учасників провадження в порядку ст. 65 ГПК України виконати ряд дій та подати ряд додаткових документів, необхідних для розгляду спору по суті.

13.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить суд витребувати у позивача докази сплати судового збору у розмірі, визначеному ухвалою суду від 18.01.2016 у справі № 911/203/16.

Представником відповідача в судовому засіданні 13.03.2017 подано клопотання від 13.03.2017 про повернення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2016 у справі № 911/203/16 аналогічну позовну заяву ПАТ Банк Камбіо до ОСОБА_1 жіночого монастиря про звернення стягнення на предмет іпотеки було повернуто без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України. Позивач, повторно звертаючись із тим же позовом про той же предмет і з тих же підстав, не надав доказів сплати судового збору у встановленому ухвалою від 18.01.2016 порядку та розмірі. На підставі викладеного відповідач просить суд повернути позовну заяву від 15.02.2017 № 04/252 ПАТ Банк Камбіо без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України.

Суд відмовив у задоволенні вказаних клопотань з мотивів, наведених в ухвалі суду від 13.03.2017. Відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.04.2017, про що присутні представники були повідомлені особисто під розпис, а відсутні треті особи шляхом надіслання відповідної ухвали.

22.03.2017 від позивача надійшли додаткові документи із супровідним листом від 14.03.2017 №04/426.

В судовому засіданні 24.03.2017 відповідачем були подані додаткові документи із клопотанням в порядку ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України.

Представником позивача 24.03.2017 було подано клопотання про витребування доказів, а саме технічного паспорту предмету іпотеки станом на 15.07.2008 та інформації про підстави поділу зазначеного комплексу, технічних документів, на підставі яких відбулась реконструкція, знесення, дроблення, поділ чи перероблення названого комплексу; документи, що підтверджують право власності на всі складові частини копмлексу станом на поточну дату та їх поштові адреси.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд задовольнив його та ухвалою від 24.03.2017 витребував від відповідача, від комунального підприємства «Південне бюро технічної інвентаризації» (правонаступника Кагарлицького БТІ) та від Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції документи, які зазначені в клопотанні позивача. Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 10.04.2017.

В судовому засіданні 10.04.2017 у звязку з необхідністю отримання витребуваних документів, які необхідні для розгляду справи по суті, суд повторно оголосив перерву до 20.04.2017, про що присутні представники сторін були повідомлені особисто під розпис, а відсутні треті особи шляхом надіслання відповідної ухвали.

20.04.2017 від позивача надійшло клопотання про витребування додаткових документів від Кагарлицької районної державної адміністрації, мотивоване тим, що запитувані докази після ліквідації Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції передані до архіву Караглицької РДА. Розглянувши подане клопотання, суд ухвалою від 20.04.2017 витребував від Кагарлицької районної державної адміністрації та її структурних підрозділів (архівного відділу тощо) документи, на підставі яких відбувся поділ предмету іпотеки: нежитлового комплексу загальною площею 21 449,3 кв.м. що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, буд. 1 та інформацію про обєкти, що виникли на підставі поділу предмету іпотеки, інформацію про адреси, за якими наразі зареєстровані складові частини предмету іпотеки, технічну документацію на них та документи на право власності. Цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору у справі та відклав розгляд справи на 16.05.2017.

15.05.2017 від КП «Південне бюро технічної інвентаризації» до суду надійшов лист від 03.05.2017 № 864, яким повідомлено, що матеріали технічної інвентаризації спірного комплексу не збереглися.

В судове засідання 16.05.2017 зявились представники позивача та відповідача.

Відповідачем подані письмові пояснення від 16.05.2017, у яких відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Відповідач твердить, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 у справі №4/662 вже було стягнуто з ПП «Валмар» та ТОВ «Домашній птах» заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно згідно іпотечного договору від 15.07.2008 загальною площею 21 449,3 кв.м., про що було видано відповідний наказ.

Однак, рішенням господарського суду міста Києва у справі №35/444 від 12.04.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 іпотечний договір був визнаний недійсним. Відтак, на момент відчуження спірного майнового комплексу та придбання його відповідачем майновий комплекс не був обтяжений іпотекою, у звязку з чим обовязки іпотекодавця до відповідача не переходили.

Лише 06.11.2013 державним реєстратором було зареєстровано запис про іпотеку за наслідками нового розгляду справи №35/444, при якому рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2013 товариству «Домашній птах» було відмовлено у визнанні іпотечного договору недійсним.

Позивач намагався здійснити заміну боржника іпотекодавця з ТОВ «Домашній птах» на ОСОБА_1 монастир в порядку ст.ст. 25, 121-4 ГПК України у виконавчому провадженні в межах справи №4/662, посилаючись на перехід обовязків іпотекодавця до нового власника. Ухвалою господарського суду міста Києва 21.04.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 було встановлено, що оскільки на момент укладення договорів купівлі-продажу між ТОВ «Домашній птах» та ОСОБА_4, а згодом між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 монастирем майно не було обтяжено іпотекою, положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не підлягають застосуванню до спірних відносин, а відповідач не набував статусу іпотекодавця за іпотечним договором. Відповідач твердить, що оскільки зазначені обставини вже були предметом розгляду, вони не потребують повторному доведенню в порядку ст. 35 ГПК України.

Також відповідач твердить, що оскільки існує рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/662 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в порядку пункту 2 частини першої ст. 80 ГПК України не може бути подано новий позов, з метою повторного розгляду одних і тих самих вимог та фактичного перегляду судових рішень, прийнятих у справі 4/662. Відповідач вважає вірним способом захисту права для позивача саме здійснення заміни боржника іпотекодавця у виконавчому провадженні з виконання рішення у справі №4/662, а не звернення до суду з новим позовом, однак у такій заміні позивачу вже було відмовлено.

Відтак, відповідач вважає заявлені вимоги необґрунтованими, незаконними, не підтвердженими належними доказами, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Треті особи в судові засідання 13.03.2017, 24.03.2017, 10.04.2017, 20.04.2017, 16.05.2017 не зявились, пояснення по суті позовних вимог та витребувані судом документи не подали.

Суд в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України направляв третім особам на належну адресу згідно залучених до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань копії ухвал рекомендованими листами з повідомленням. Зазначені поштові відправлення повернулись на адресу суду з посиланням на відсутність адресата та закінчення терміну зберігання.

Відповідно до розяснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов ПАТ «Банк Камбіо», м. Київ, до відповідача ОСОБА_1 жіночого монастиря, м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ПП «Валмар», м. Київ та 2) ТОВ «Домашній птах», с. Стави Кагарлицького району, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Домашній птах» укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець ТОВ «Домашній птах" передав іпотекодержателю ПАТ «Банк Камбіо» в іпотеку нерухоме майно, а саме майновий комплекс загальною площею 21 449,3 кв.м., розташований за адресою Київська обл., Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева 1. Вказаний договір укладено в забезпечення вимог іпотекодержателя відповідно до кредитного договору від 24.03.2008 №11-2008, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та позичальником ПП «Валмар».

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2009 у справі №4/662 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ПП «Валмар» та ТОВ «Домашній птах» про стягнення 9 931 731,57 грн. позов задоволено повністю. Вирішено стягнути солідарно з ПП «Валмар» та ТОВ «Домашній птах» на користь ПАТ «Банк Камбіо» 7 600 000,00 грн. наданого кредиту, 1 937 481,26 грн. коштів за користування кредитом, 124 779,80 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 269 470,51 грн. пені за непогашені в строк відсотки за кредитом, 25 500,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Погашення вирішено здійснити шляхом звернення стягнення на майно згідно іпотечного договору від 15.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 15.07.2008, зареєстрованого в реєстрі за №811, а саме нерухоме майно загальною площею 21 449,30 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева 1, а також шляхом звернення стягнення на майно згідно договору застави №11-2008/1 від 27.03.2008.

На виконання вказаного рішення 02.02.2010 видано наказ, за яким 03.11.2010 відкрито виконавче провадження ВП №22515445 (боржник іпотекодавець ТОВ «Домашній птах», стягувач іпотекодержатель ПАТ «Банк Камбіо»). В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про опис майна боржника та накладення на нього арешту від 02.12.2010. Постановою від 04.01.2011 для участі у виконавчому провадженні призначено експерта, субєкта оціночної діяльності, для здійснення оцінки іпотечного майна з метою його подальшої реалізації, виконавче провадження зупинено у звязку із призначенням експертизи.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №35/444 щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном боржника державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 13.04.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012, у справі № 35/444 визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 15.07.2008, укладений між ТОВ «Домашній птах» та ПАТ «Банк Камбіо».

15.10.2012, у звязку з набранням вищезазначеними рішеннями у справі №35/444 законної сили, постановами державного виконавця поновлено та закінчено виконавче провадження №22515445, арешт з майна боржника ТОВ «Домашній птах» знято.

16.10.2012 між ТОВ «Домашній птах» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Домашній птах продало ОСОБА_4 спірний майновий комплекс.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Як встановлено судом за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ПАТ «Банк Камбіо» звертався до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про визнання даного договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на порушення зазначеним договором прав банку як іпотекодержателя . Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07.02.2013 у справі № 368/55/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.05.2013, в позові ПАТ «Банку Камбіо» було відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 у справі № 4/662 скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 15.10.2012р. про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 4/662 від 02.02.2010р. Ухвала мотивована тим, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду у справі №4/662, на виконання якого видано виконавчий документ, не скасоване, а сам наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню. У звязку з цим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесено постанову від 20.12.2012 про відновлення виконавчого провадження № 22515445.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №35/444 за позовом ТОВ «Домашній птах» до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання недійсним договору іпотеки рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.07.2013 ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу продала майновий комплекс ОСОБА_1 жіночому монастирю, що стало підставою для реєстрації права власності на будівлі майнового комплексу за монастирем. Перед посвідченням договору купівлі-продажу від 10.07.2013 приватний нотаріус вилучив з Єдиного реєстру іпотек запис про іпотеку майнового комплексу, зазначивши в якості підстави рішення Кагарлицького районного суду Київської області.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 за наслідками нового розгляду справи №35/444 відмовлено в позові ТОВ «Домашній птах» до ПАТ «Банк Камбіо» про визнання іпотечного договору недійсним.

Разом із тим, 06.11.2013 державний реєстратор реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області на підставі іпотечного договору від 15.07.2008, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Домашній птах» було прийняв рішення №7655420 про внесення до Єдиного державного реєстру запису про іпотеку на спірний майновий комплекс, зазначивши при цьому ОСОБА_1 жіночий монастир як іпотекодавця.

Вважаючи вказані дії державного реєстратора незаконними, ОСОБА_1 жіночий монастир звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій державного реєстратора. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2014 у справі №810/2194/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015, позов монастиря задоволено. Визнано незаконними дії державного реєстратора реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області щодо прийняття рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотеки на обєкт нерухомого майна, загальною площею 21449,3 кв.м., розташованого за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева 1, від 06.11.2013 №7655420. Рішення від 06.11.2013 №7655420 про державну реєстрацію іпотеки скасовано. Рішення адміністративних судів мотивовані тим, що державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії, діяв з перевищенням повноважень та всупереч покладених на нього обовязків, оскільки подані ПАТ «Банк Камбіо» державному реєстратору договір іпотеки від 15.07.2008 укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Домашній птах» (а не з монастирем), постанова Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі № 35/444 не можуть бути підставою для здійснення реєстрації обтяження на майновий комплекс. Так, поданий разом із заявою договір іпотеки укладений між банком та ТОВ «Домашній птах», а не між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 жіночим монастирем, а відтак, не дає можливості встановити правовий зв'язок між банком та монастирем, та відповідно не може бути основною підставою для реєстрації обтяження на спірний майновий комплекс за відсутності додаткових документів. Резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №35/444 не містить обовязку для державного реєстратора щодо реєстрації іпотеки, а мотивувальна частина не встановлює факт законності чи не недійсності вищевказаного договору іпотеки.

Вищевикладені обставини досліджувались судами під час розгляду адміністративної справи №810/2194/14 та в порядку ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

ПАТ «Банк Камбіо» 18.11.2013 звертався до господарського суду міста Києва у справу №4/662 із заявою, якою просив здійснити заміну боржника у виконавчому провадженні №22515445 іпотекодавця ТОВ «Домашній птах» на нового боржника - іпотекодавця ОСОБА_1 жіночий монастир в порядку ст. 25 ГПК України.

Обґрунтовуючи вказану заяву, банк посилався на те, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень виконавчої служби ГУЮ у Київській області від 03.11.2010 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду; боржником визначено ТОВ "Домашній птах". Під час здійснення виконавчого провадження, боржник відчужив належне йому майно, шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_4, а саме: будівлі майнового комплексу загальною площею 21449,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1. В подальшому, ОСОБА_4 продала вказане нерухоме майно Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю Київської єпархії Української православної церкви. Тобто, монастир набув право власності на вказане майно, що, також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що вказане майно знаходилось у іпотеці банку, то, відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Навівши наведені обставини, банк просив суд замінити боржника (ТОВ "Домашній птах") у виконавчому провадженні з виконання наказу №4/662 на Свято-Ніколо-Тихвінський жіночий монастир Київської єпархії Української православної церкви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 у справі №4/662, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014, відмовлено ПАТ "Банк Камбіо" у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. Зазначені ухвала та постанова мотивовані тим, що 16.10.2012 - станом на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна між ТОВ "Домашній птах" та ОСОБА_4, спірний майновий комплекс не перебував в іпотеці, оскільки рішенням господарського суду міста Києва у справі №35/444 був визнаний недійсним договір іпотеки, укладений між банком та ТОВ "Домашній птах". В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у справі №35/444 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій у вказаній справі, а саму справу передано на новий розгляд. 10.07.2013 ОСОБА_4 продала Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю Київської єпархії Української православної церкви спірне нерухоме майно.

Однак, в будь-якому випадку, на момент відчуження спірного майна від ТОВ "Домашній птах" до ОСОБА_4, вказане спірне майно не перебувало в іпотеці, а тому, застосування у даному випадку ст. 23 Закону України "Про іпотеку" щодо переходу до нового власника - Свято-Ніколо-Тихвінського жіночого монастиря Київської єпархії Української православної церкви, спірного майна прав іпотекодавця, не може бути застосована, оскільки, банком не доведено порушення його прав іпотекодержателя при відчуженні цього майна. Відмовляючи у задоволенні заяви, суди керувалися, зокрема, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 25 ГПК України, ст.ст. 510, 575, 583, 655 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 скасовано із направленням заяви ПАТ «Банк Камбіо» про заміну боржника у справі №4/662 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, прийняті за заявою ПАТ «Банк Камбіо» про заміну боржника у виконавчому провадженні, та направляючи вказану заяву на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив, що згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судами не враховано, що на момент звернення банку до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, договір іпотеки, укладений між банком та ТОВ "Домашній птах" був та є дійсним, що підтверджується судовими рішеннями у справі №35/444, якими ТОВ "Домашній птах" відмовлено у позові про визнання договору іпотеки недійсним, а тому новий власник майна, яке є предметом такого договору іпотеки, в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" набуває прав та обов'язків іпотекодавця цього майна.

Дійсно, на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна між ТОВ "Домашній птах" та ОСОБА_4, договір іпотеки, предметом якого було це майно, був визнаний недійсним згідно з рішеннями судів у справі №35/444, проте в подальшому, за результатами нового розгляду справи №35/444, дійсність вказаного договору іпотеки була підтверджена рішенням суду у вказаній справі. Із чого слідує, що такий договір не міг бути недійсним, тобто таким, що не породжував жодних зобов'язань для його сторін, якийсь проміжок часу, а потім знову стати дійсним, це суперечило б положенням щодо презумпції правомірності правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №4/662 заяву ПАТ «Банк Камбіо» про заміну боржника у виконавчому провадженні залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 ухвалу господарського суду міста Києва залишено без змін. Ухвалою від 06.07.2015 Вищий господарський суд України повернув скаржнику касаційну скаргу ПАТ «Банк Камбіо» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №4/662.

Позивач ПАТ «Банк Камбіо», посилаючись на те, що Вищим господарським судом України у постанові від 05.03.2015 встановлено факт дійсності іпотечного договору на час відчуження спірного майнового комплексу спочатку від ТОВ «Домашній птах» до ОСОБА_4, а потім від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 жіночого монастиря, а також на те, що іпотечне майно зазнало значних змін (часткове знесення, поділ, перебудова, добудова), про що свідчать дані залученої до матеріалів справи копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 08.12.2016 №75264846, просить суд звернути стягнення на новий предмет іпотеки, а саме:

- майновий комплекс загальною площею 3 322,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1Г, що складається з: складу А загальною площею 696,1 кв.м., ферми Б загальною площею 841,6 кв.м., ферми В загальною площею 801,4 кв.м., ферми Г загальною площею 982,9 кв.м.;

- будівля адміністративного комплексу загальною площею 217,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1;

- майновий комплекс загальною площею 1 247,0 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1 Б, що складається з: будинку тваринника А загальною площею 10,6 кв.м., забійного пункту Б загальною площею 86,9 кв.м., плотні В загальною площею 57, 0 кв.м., ферми Г загальною площею 1 033,9 кв.м., погребу Д загальною площею 58,6 кв.м.;

- майновий комплекс загальною площею 6 636,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева, 1 В, що складається з: ферми А загальною площею 1 680,3 кв.м., ферми Б загальною площею 1 433,9 кв.м., ферми В загальною площею 1 452,7 кв.м., ферми Г загальною площею 1 455,8 кв.м., кормцеху Д загальною площею 613,6 кв.м.,

що належить Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю Київської Єпархії Української Православної Церкви як іпотекодавцю, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю, що буде визначена в рамках виконавчого провадження.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що провадження у справі слід припинити на підставі пункту 2 частини першої ст. 80 ГПК України, з огляду на те, що у справі №4/662 судом вже прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15.07.2008, зареєстрованим в реєстрі за №811. Так, субєктний склад сторін у справі №4/662 не є тотожним складу сторін у справі №911/462/17, відтак у суду відсутні підстави для висновку про те, що є рішення господарського суду який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки чинним законодавством не передбачено можливості повторного звернення стягнення на той самий предмет іпотеки (така ж позиція викладена наприклад у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. у справі № 911/4095/13), зазначена обставина була б підставою для відмови позивачу у позові, якби позивачем на підставі належних та допустимих доказів було доведено суду той факт, що нерухоме майно, належне відповідачу ОСОБА_1 жіночому монастирю є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15.07.2008, зареєстрованим в реєстрі за №811.

Разом із тим, як твердить позивач, та вбачається з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 08.12.2016 №75264846, спірне нерухоме майно, на яке банк просить суд звернути стягнення, значно відрізняється від майна, зазначеного в тексті іпотечного договору. Фактично, обґрунтовуючи повторне звернення до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач твердить, що на сьогоднішній день існують інші обєкти, які утворено шляхом поділу, часткового знесення, перебудови, добудови іпотечного майна, що перебувало у власності іпотекодавця ТОВ «Домашній птах».

В порядку ст. 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець як майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно до частини пятої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відтак, визначення у судовому рішенні детального опису та вартості спірного майна та всіх його частин є необхідною та обов'язковою (визначеною ст. 39 Закону України "Про іпотеку") складовою рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому в порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, звертаючись до суду з позовом, позивач має довести належними та допустимими доказами наявність свого права та факт його порушення або невизнання з боку відповідача, при цьому наповнення доказової бази у справі є процесуальним обовязком сторін, а не суду, а невиконання цього обовязку позивачем тягне за собою відповідні наслідки, в тому числі відмову в позові у звязку із недоведеністю позовних вимог.

До того ж, як зазначав суд в ухвалі від 13.03.2017, ціна позову у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки визначається вартістю предмета іпотеки, і з цієї суми має бути сплачений судовий збір. Відповідно до ст. 55 ЦК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до пункту 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

В матеріалах справи відсутні документи, які надали б можливість суду у судовому рішенні визначити детальний опис, склад та вартість нерухомого майна та всіх його частин, на яке позивач просить суд звернути стягнення, як то вимагає ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а також визначити належний до сплати судовий збір, оскільки даний обєкт нерухомого майна істотно змінився і не відповідає предмету іпотеки, зазначеному у договорі, про вказує і сам позивач.

За відсутності зазначених документів у суду відсутня можливість також призначити судову експертизу, оскільки фактично в матеріалах справи відсутній предмет дослідження.

Позивач, зазначаючи про відсутність можливості самостійно надати докази, звертався до суду із клопотанням в поряду ст. 38 ГПК України про їх витребування.

Так, ухвалами від 24.03.2017, від 20.04.2017 суд, за клопотанням позивача витребовував від відповідача, Кагарлицької РДА, реєстраційної служби Кагарлицького РУЮ Київської області, комунального підприємства «Південне бюро технічної інвентаризації» технічну документацію на поділ, реконструкцію та знищення спірного нерухомого майна (нежитлового комплексу загальною площею 21 449,3 кв.м.), технічний паспорт на предмет іпотеки - нежитловий комплекс загальною площею 21 449,3 кв.м. - станом на 15.07.2008 та інформацію про підстави поділу зазначеного комплексу, технічні документи, на підставі яких відбулась реконструкція, знесення, дроблення, поділ чи перероблення названого комплексу; документи, що підтверджують право власності на всі складові частини копмлексу станом на поточну дату та їх поштові адреси.

Витребувані судом документи подані не були. Від КП КОР «Південне БТІ» до суду надійшов лист від 03.05.2017 №864, з якого вбачається, що матеріали технічної інвентаризації спірного комплексу не збереглися.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відтак, право іпотеки як речове право, похідне від права власності, на захист якого подано даний позов, підлягає державній реєстрації в порядку пункту 2 частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Саме з дати державної реєстрації в учасників спірних відносин виникають та підлягають судовому захисту права іпотекодержателя та обов'язки іпотекодавця.

Іпотека на спірне нерухоме майно, належне Свято-Ніколо-Тихвінському жіночому монастирю, в Державних реєстрах не зареєстрована, про що свідчить копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 08.12.2016 №75264846.

При цьому адміністративними судами під час розгляду справи № 810/2194/14 визнано незаконними дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про реєстрацію іпотеки, а рішення від 06.11.2013 №7655420 про реєстрацію іпотеки було скасоване.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що у постанові Вищого господарського суду України від 05.03.2015 у справі №4/662 встановлено факт чинності іпотечного договору для нового власника майна ОСОБА_1 жіночого монастиря, а відтак факт переходу до нього обовязків іпотекодавця в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, постанова Вищого господарського суду України від 05.03.2015 у справі №4/662 не встановлює у справі №911/462/17 в порядку ст. 35 ГПК України жодних преюдиційних фактів, по-перше, в силу визначених законом меж касаційного перегляду (правильності застосування норм матеріального та процесуального права), а по-друге, у звязку з тим, що склад сторін у справі №4/662 не є тотожним складу сторін у справі 911/462/17.

Між тим, в порядку ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи

Відтак, вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 05.03.2015 є обов'язковими для господарських судів нижчих інстанцій під час нового розгляду заяви ПАТ "Банк Камбіо" про заміну боржника, і в даному випадку вірно обраним способом захисту порушеного права було б саме здійснення заміни боржника в порядку ст.ст. 25, 121-4 ГПК України у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2009 у справі №4/662, яке набрало законної сили та в порядку ст. 115 ГПК України є обовязковим для виконання на всій території України, та виданого на його підставі наказу від 02.02.2010, який в порядку ст. 117 ГПК України не визнано таким, що не підлягає виконанню, а не звернення до суду з новим позовом.

На підставі викладеного суд вважає позов ПАТ «Банк Камбіо» до Свято-Ніколо Тихвінського жіночого монастиря необґрунтованим, не доведеним належними доказами та відповідно таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В позові Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06.06.2017.

Суддя О.В. Конюх