Рішення № 66906753, 01.06.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р.Справа № 925/499/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник, за участі ОСОБА_3

від третіх осіб казначейських служб: ОСОБА_4 - начальник, ОСОБА_5- за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації про стягнення 160 343,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 160 343,80 грн. в т.ч. на підставі договору від 05.01.2015 № 71і200-06-23 про відшкодування витрат на встановлення телефонів і користування телефоном пільговим категоріям громадян, укладеного між сторонами у справі, розрахованого за 2015 та 2016 роки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченні на позов № 636 від 13.05.2017 ( а.с. 78-82).

Представники третіх осіб просять суд прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі, вказуючи, що договірні стосунки між сторонами на період 2016 року відсутні, казначейські зобов'язання не зареєстровані.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і третіх осіб, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

05.01.2015 між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - Укртелеком, позивач по справі) в особі директора Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_6, що діє на підставі Положення про філію та довіреності № 4402 від 01.12.2014 та Управлінням соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації (далі - Управління, відповідач по справі) в особі начальника управління ОСОБА_2, що діє на підставі Положення про управління соціального захисту населення, затвердженого розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 15.04.2013 № 71 "Про затвердження Положення про управління соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації було укладено договір № 71і200-06-23 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян ( а.с. 68-69).

За умовами даного договору Укртелеком на пільгових умовах надає телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонплата та користування телефоном) громадянам Шполянського району, які мають пільги згідно чинного законодавства України ( п. 1.1. договору).

Управління згідно вимог діючого законодавства з питань надання пільг по встановленню телефонів та оплати за користування ним, зокрема, згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" фінансує на протязі терміну його дії поточні витрати Укртелекому по надання послуг громадянам ( п. 1.2. договору).

Фінансування витрат по наданню послуг громадянам, які відповідно до чинного законодавства мають пільги по оплаті за встановлення телефону та користування ним, буде проводитись Управлінням за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам згідно затвердженого кошторису шляхом безпосереднього перерахування коштів за рахунок Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" на підставі встановлених рахунків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг ( п. 2.1. договору).

Даний договір відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України набирає чинності з моменту його укладення та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання ( п. 8.1. договору).

Автоматичного подовження терміну дії договору на наступні періоди його умовами не передбачено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1, 3, 4 ст. 11, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 633 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Позивач вказує, що Законами України від 22.10.1993 №3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", від 23.03.2000 №1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.02.1991 №796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 24.03.2008 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" і від 26.04.2001 №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв'язку для визначених цими Законами категорій осіб.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Шполянського району є Управління соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

На підставі вищевказаних нормативних актів, відповідач, за рахунок державних субвенцій, зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню Шполянського району Черкаської області послуг зв'язку на пільгових умовах.

Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговій категорії населення, внаслідок чого за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 160 343,80 грн.

На підтвердження факту понесення витрат по наданих пільговій категорії населення послугах зв'язку, позивачем надано розрахунок боргу Управління соціального захисту населення Шполянської райдержадміністрації за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року (а.с. 8) та актом звіряння розрахунків станом на 1 вересня 2016 року (а.с.9).

При цьому відповідач погоджується лише із сумами нарахувань за 2015 рік, які охоплюються договором між сторонами від 05.01.2015 № 71і200-06-23 про відшкодування витрат на встановлення телефонів і користування телефоном пільговим категоріям громадян.

Заперечуючи проти позову відповідач також посилається на те, що кількість пільговиків щороку скорочується, зокрема, внаслідок їх смерті, однак позивач виставляє ті самі суми нарахування. Судом встановлено, що позивач ухиляється від звірки із позивачем списків пільговиків для виключення з них осіб, які померли, або з інших підстав не можуть користуватися пільгами.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд визнає позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з урахуванням наступного.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним, оскільки, за загальним правилом, у відповідності до ст. 599, 625 ЦК, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також законодавством не передбачена залежність відшкодування відповідачем витрат позивача від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Доказів ненадання позивачем послуг пільговим категоріям населення, стягнення боргу за які є предметом позовних вимог, відповідачем у справі не надано.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ... деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

З укладеного сторонами Договору від 05.01.2015 № 71і200-06-23 про відшкодування витрат на встановлення телефонів і користування телефоном пільговим категоріям громадян, та з вчинених позивачем фактичних дій щодо надання в 2016 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Шполянського району, що є обов'язком позивача згідно чинного законодавства, у позивача виникло право на відшкодування фактичних витрат на надання вказаних послуг, а у відповідача виникло зобовязання з відшкодування позивачу таких витрат.

Припинення з 01.01.2016 року строку дії вказаного Договору не припиняє обов'язків позивача надавати телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на наступні періоди, а у відповідача не припиняє обов'язків відшкодовувати ці витрати.

Тобто, не укладення сторонами договору на 2016 рік стосовно відшкодування позивачу відповідачем витрат на надання у 2016 році телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян не означає відсутність у відповідача зобовязань з відшкодування позивачу таких витрат. Ці обов'язки виникають у відповідача із положень чинного законодавства та з фактичного надання позивачем таких послуг особам, соціальним забезпеченням яких займається відповідач.

Відповідачем на підставі норм чинного законодавства не доказано, що неукладення між сторонами договору у простий письмовий спосіб щодо відшкодування витрат позивача на 2016 рік по пільговим категоріям населення, є доказом нікчемності зобов'язань між ними.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що з 2016 року у відповідності до п. 20-4) ст. 91 Бюджетного Кодексу України саме до компетенції місцевих бюджетів, віднесено всі видатки на відшкодування пільг з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та решті перелічених категорій населення, а тому ніби не відповідач, а місцевий бюджет у 2016 році повинен проводити відшкодування позивачу його витрат за позовними вимогами.

Суд виходить з того, що ці зміни до чинного законодавства вводяться в дію Законом "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789, який згідно його прикінцевих положень набирає чинності лише з 1 січня 2017 року, а тому не може поширюватися на 2016 рік.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання суми відшкодування у розмірі 160 343,80 вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобовязань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.

За доводами та розрахунками позивача, станом на січень 2015 року за відповідачем рахувався борг по відшкодуванню пільгових послуг в сумі 27 094,19 грн., за період 2015 та 2016 років сума послуг склала 298 739,02 грн., сплачено відповідачем було лише 165 489,41 грн., тому залишок боргу становить 160 343,80 грн. (а.с. 8). Заперечень проти недостовірності розрахунків позивача відповідач суду не надав, власного контрозрахунку позовних вимог не представив.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справу відповідачем не подано, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 2 405,16 грн. витрат на сплату судового збору, незважаючи на звільнення відповідача від сплати судового збору за подання позовів.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації (20603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Соборна, 21, ідентифікаційний код 03195955) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (18000, м. Черкаси, вулиця Байди Вишневецького 34, код ЄДРПОУ 21560766) 160 343, 80 грн. боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі та 2405,16 грн. витрат на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 05 червня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських