Ухвала суду № 66905504, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/800/1722/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року

у справі № 0870/11026/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0000460025, № 0000470025 та від 05 жовтня 2012 року № 0000790025.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, на підставі частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, відповідач звернувся до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки підстави пропуску процесуального строку, вказані відповідачем, були визнані неповажними.

Інспекції була надана можливість у тридцятиденний строк з дня отримання копії вищевказаної ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

12 грудня 2016 року Інспекція звернулась до апеляційного суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, в якому вказала, що кошти для сплати судового збору у податкового органу з'явились у вересні 2016 року.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що наведені відповідачем підстави пропуску процесуального строку не є поважними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. При цьому, обов'язок підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів покладений саме на особу, яка звернулася з клопотанням про поновлення процесуально строку.

В разі невиконання такого обов'язку причини не можуть визнаватися поважними.

В обґрунтування неможливості сплатити судовий збір відповідач надав виписки по рахунках, зміст яких відображає відомості про грошові кошти на рахунку податкового органу станом на 20 вересня 2016 року, без зазначення відомостей щодо дати або періоду часу надходження грошових коштів податковому органу.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладено на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Разом з тим, відповідач, зазначаючи про те, що кошти для оплати судового збору з'явились у вересні 2016 року та сплативши вказані кошти 20 вересня 2016 року (платіжне доручення від 16 вересня 2016 року № 586), подав апеляційну скаргу лише 24 жовтня 2016 року, тобто за спливом значного часу (понад 1 місяць) з моменту оплати судового збору.

Вказане свідчить про недобросовісне користування відповідачем його процесуальним правом щодо подання клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги та свідчить про те, що вказані підстави пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними.

При розгляді вказаної справи також варто акцентувати увагу на позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що висловлена в пункті 40 рішення по справі «Пономарьов проти України. Так, ЄСПЛ зазначив, що «… право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Оскільки наведені відповідачем підстави не обумовлені обставинами важливого та вимушеного характеру, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання поважними підстав пропуску строку подання апеляційної скарги та з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько