Ухвала суду № 66905334, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 червня 2017 року м. Київ К/800/17912/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на правову допомогу,

в с т а н о в и л а :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної фіскальної служби України №636 від 21 серпня 2015 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №559-о від 25 лютого 2016 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області №29-о від 26 лютого 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області з 27 лютого 2016 року. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2016 року по 15 листопада 2016 року у розмірі 31164,65 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області в розмірі 854,36 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в розмірі 854,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року.

Статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до касаційної скарги.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в порушення положень частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до неї не додано документ про сплату судового збору у розмірі ставки цього збору, передбаченої Законом України "Про судовий збір" у редакції зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIІІ, яка за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Судовий збір сплачується за реквізитами: отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру необхідно було сплатити 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що складало 551,20 грн. (1378 грн. х 0,4), майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,4 мінімальної заробітної плати, що складало 551,20 грн. (1378 грн. х 0,4).

При цьому, відповідно до положень частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім того, в порушення вимог частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додано копії оскаржуваних судових рішень, не завірені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 174 від 17 грудня 2013 року.

Згідно частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а тому вона повинна бути залишена без руху до усунення скаржником зазначених недоліків.

Керуючись статтями 108, 212, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на правову допомогу залишити без руху та надати строк для усунення недоліків до 20 червня 2017 року.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги вона буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко