Ухвала суду № 66905209, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 травня 2017 року К/800/10869/17

Суддя Вищого адміністративного суду України А.Ф. Загородній,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної міграційної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року

у справі № 826/4678/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, яка ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2017 року залишена без руху, а особі, яка її подала надано строк до 20 квітня 2017 року для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали скаржник надіслав усунення недоліків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Державна міграційна служба України , не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями , подала касаційну скаргу.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з листа Генеральної прокуратури Узбекистану від 27 червня 2015 року №26/13-267-15 вбачається, що позивач згідно з постановою Слідчого управління УВС у Ферганській області від 21 червня 2015 року є фігурантом кримінальної справи у якості обвинуваченого за пунктом б частини третьої статті 159 (посягання на державний лад Республіки Узбекистан), пунктом а частини третьої статі 244-1 (виготовлення чи розповсюдження матеріалів, які становлять загрозу для громадської безпеки і громадського порядку), частини першої статті 244-2 (створення, керівництво, участь в релігійних, екстремістських, сепаратиських, фундаменталістських чи інших заборонених організаціях), частини першої статті 246 (контрабанда) Кримінального кодексу Республіки Узбекистан.

Суди зазначають, що вищевикладене свідчить про те, що звинувачення позивача у країні його походження мають політичне та релігійне підґрунтя та підтверджує обґрунтовані побоювання позивача стати жертвою переслідувань у Республіці Узбекистан.

Також, суди зазначають про інформацію, яка міститься в доповіді Аmnesty International 2015/2016 "Права человека в современном мире", на яку посилається позивач та відомості викладені в доповіді про свободу віросповідання в країнах світу за 2013 рік: Узбекистан, що підготовлена Державним департаментом США, які свідчать про масові заключення в Республіки Узбекистан в тюрми осіб саме за звинуваченнями, пов'язаними з «релігійним екстремізмом».

Виходячи з вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 17 лютого 2016 року №26-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву Громадянина Узбекистану ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за позовом Громадянина Узбекистану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного А.Ф. Загородній

суду України