Ухвала суду № 66905194, 22.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Київ К/800/15236/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Олендер І.Я.,за участю секретаря:Калініна О.С.,за участю представників позивача:Шемяткіна О.О., Букуєвої О.О., Глоби О.В.,відповідача:Мороза О.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

у справі №826/10544/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Лакталіс-Україна» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 р. №0000232310, зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 2 294 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 3 309 377,00 грн., бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 37 767 030,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року, поданій за відповідний звітний період, згідно із затвердженим планом перевірки, наведеним у додатку до акту.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2013 р. №328/40-20/23-20/25593656, в якому встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, чим занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2012 року на загальну суму 3 755 903,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 37 767 030,00 грн. за грудень 2012 року; п. 9.3, п.11.1 Порядку заповнення форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. №1402/18697.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 р. № 0000232310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість у сумі 37 767 030,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 9 447 757,50 грн., всього у сумі 47 214 787,50 грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, що позивачем в декларації з ПДВ за грудень 2012 року не враховані результати попередньої перевірки (акт від 04.12.2012 р. №1390/40-20/25593656) в частині норм п.200.6 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім безпідставно віднесено до р.23.2 декларації за грудень 2012 суми ПДВ у розмірі 37 767 030 грн.

Так, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що 04.12.2012 р. відповідачем складено (попередній) акт перевірки №1390/40-20/25593656 з питань достовірності нарахування позивачем від'ємного значення ПДВ за вересень 2012, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з червня 2010 по серпень 2012.

На підставі вказаного акта перевірки суб'єктом владних повноважень прийнято два податкові повідомлення - рішення від 20.12.2012 р. №0001504020 та №0001514020.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0001504020 позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38 134 663 грн.

При цьому, на думку відповідача, позивач добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування у розмірі 38 134 663 грн., внаслідок чого до відома останнього доведено, що зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

У той же час, податковим повідомлення-рішенням №0001514020 позивачу зменшено розмір від'ємного значення у сумі 367 633 грн.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що спірна сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 37 767 030 грн. (38 134 663 - 367 633) автоматично була внесена в картку особового рахунку позивача, що ведеться в органі ДПС, внаслідок чого останнім неправомірно визначено в р.23.2 Декларації з ПДВ за грудень 2012 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів) у розмірі 37 767 030 грн., оскільки дана сума і так обліковувалась за позивачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Згідно з пп.4.6.5 пп.4.6 п.4 розділу V названого Порядку, платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Відповідно до пп.4.6.6 пп.4.6 п.4 розділу V Порядку №1492, залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Судами попередніх інстанцій було встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивач у період з червня 2010 по вересень 2012 під час імпортування товарів на митну територію України сплачував до Державного бюджету України відповідні суми податку на додану вартість. В подальшому, такі суми включались до податкового кредиту у відповідності до вимог чинного законодавства. Отже, з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту у розмірі 37 767 030 грн. у контролюючого органу відсутні заперечення.

Відповідні суми сплаченого податку на додану вартість не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування, при виникненні права на таке відшкодування, а відображались у залишку від'ємного значення (рядок 24 Декларації).

Отже, доводи відповідача ґрунтуються виключно на тому факті, що позивачем безпідставно відображено спірну суму податку на додану вартість у розмірі 37 767 030 грн. у р.23.2 Декларації з ПДВ за грудень 2012 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів), оскільки така сума була автоматично включена до облікових даних позивача на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 р. №0001504020 та №0001514020.

У той же час, наведені твердження податкового органу спростовуються актом звірки від 31.12.2012 р. за період з 01 січня 2012 року по 30 грудня 2012 року, відповідно до якого за позивачем не обліковувалось від'ємне значення ПДВ у сумі 37 767 030,00 грн. Тоді як згідно з актом звірки від 27.05.2013 р. № 2990-20, лише станом на 01 лютого 2013 року в картці особового рахунку позивача контролюючим органом відображено від'ємне значення ПДВ у розмірі 37 767 030,00 грн.

Не обґрунтовують висновки податкового органу і положення п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач в акті перевірки та на обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Так, за змістом п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у будь-якому випадку заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування за певний податковий період не має наслідком втрати такої суми платником, натомість законодавець надає платнику право перенести її у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

У той же час, відповідач вважає, що позивач помилково відобразив спірну суму податку на додану вартість у розмірі 37 767 030 грн. у р.23.2 Декларації з ПДВ за грудень 2012 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів), оскільки така сума підлягала включенню у р.24 Декларації, як така, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суду касаційної інстанції вважає, що допущена позивачем помилка не може бути визначена як методологічна чи інша помилка, що призвела до заниження або завищення сум податкового зобов'язання та така, що дає підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість, а також застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суди дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

2. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №826/10544/13-а залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.