Ухвала суду № 66905019, 13.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 травня 2017 року м. Київ К/800/16138/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення на апеляційне оскарження на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2016 року та залишено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси без руху у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження та надано строк для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідач 1 листопада 2016 року вже звертався до суду із аналогічною апеляційною скаргою, яка ухвалою апеляційного суду від 7 грудня 2016 року повернута апелянту у зв'язку із не усуненням недоліків, вказаних в ухвалі від 11 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме - у зв'язку із не сплатою судового збору.

22 березня 2017 року відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою повторно. Разом із апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку звернення до апеляційного суду з підстав відсутності в управлінні на час подання первинної апеляційної скарги коштів для сплати судового збору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем апеляційну скаргу подано лише через п'ять місяців після отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що у 2016 році у відповідача не було можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю коштів, призначених для цього. Також вказує на те, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.

Крім того, відповідач посилається на те, що з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року відповідач вважає, що має право на звернення до суду апеляційної інстанції повторно у зв'язку із зміною норм у законодавстві та вважає, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі».

Крім того, відповідач посилається на те, що Кабінету Міністрів України всупереч Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, яким позбавлено органи Пенсійного фонду України пільг щодо сплати судового збору, було доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, проте коштів для сплати судового збору у 2016 році всупереч вказаній нормі Пенсійному фонду України виділено не було, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що доводи відповідача фактично зводяться до неможливості сплати ним судового збору через відсутність відповідного фінансування з боку Кабінету Міністрів України, проте вказані доводи відповідача фактично стосуються законодавчого не врегулювання виділення коштів органам пенсійного фонду для сплати судового збору державою в особі Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, в подальшому вказане питання було врегульовано змінами, внесеними Верховною Радою України до Закону України «Про судовий збір» відповідно до яких з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його територіальні органи були звільнені від сплати судового збору.

Проте оскільки Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору лише з 01.01.2017р., при цьому у 2016 році такий обов'язок був закріплений у Законі України «Про судовий збір» та підлягав обов'язковому виконання, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження, викладених у поданому до суду клопотанні про його поновлення, з наданням строк для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, то таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець