Постанова № 66904234, 30.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 травня 2017 р. № 820/1664/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого - судді Білової О.В.

за участю секретаря судового засідання Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1., відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004781304 від 07.04.17, №0004771304 від 07.04.17 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004791304 від 07.04.17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено перевірку, в ході якої встановлено низку порушень та складено акту перевірки. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні рішення. Позивач не погодився із висновками перевірки та надав заперечення на акт перевірки разом із підтверджуючими документами, які біли відхилені відповідачем із зазначенням про те, що такі заперечення надані несвоєчасно. Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки безпідставними, такими, що спростовуються наданими як до перевірки, так і до суду документами.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами позивача та надав заперечення, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що податковий орган діяв в межах повноважень на відповідно до вимог чинного законодавства, надані позивачем на перевірку документи лише частково підтверджували задекларовані витрати у 2013-2015 роках.

Представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_1, в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. При цьому погодився з таким порушенням, як відсутність у позивача книги обліку доходів та витрат.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області Лук'янцев С.О. - просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за період з 01.01.13 по 31.12.15 та єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.11 по 31.12.15, за результатами якої встановлені порушення: - п. 85.2 ст. 85 ПК України п.п. 177.5.3. п. 177.5 ст. 177 ПК України та донараховано 10220,47 грн, а саме за 2013 рік на 2256,21 грн., за 2014 рік 2957,24 грн., за 2015 рік 5007,05 грн.; - п.п. 177.5.1, п. 177.5 ст. 177 ПК України та донараховано 224,78 грн., в тому числі за 2014 рік 224,74 грн та за 2015 рік 0,04 грн.; - пп1) п.1 ст. 4, пп1) п. 2 ст. 6, пп.2) п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму 23561,06 грн., а саме за 2013 у сумі 5137,14 грн, за 2014 рік у сумі 6841,07 грн., за 2015 рік на 11582,85 грн.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складений акт перевірки № 5211/20-38-13-04/НОМЕР_1 від 21.11.16 (а.с. 12-33).

Зазначений акт перевірки надісланий позивачу та отриманий ним 21.12.16, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 213).

28.12.16 позивач подав до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки разом із додатками - документами в обґрунтування заперечень (а.с. 34- 36)

Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області було надано відповідь №93/10/20-38-13-04-21 від 05.01.17, якою відмовлено у розгляді заперечень позивача на акт перевірки з посиланням на пропуск строку для подання таких заперечень (а.с.37).

Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000071304 від 05.01.17, яким визначено суму штрафних санкції у розмірі 510 грн.(а.с.39);

- рішення № 0000031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.17, яким визначено суму єдиного внеску у розмірі 23561,06 грн., штрафні санкції у розмірі 2612,93 грн. (а.с.40);

- податкове повідомлення-рішення № 0000071304 від 05.01.17, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку з фізичних осіб, що сплачують фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 13056,56 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 10445,25 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 2611,31 грн.(а.с.41).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся в порядку адміністративного оскарження до ГУ ДФС у Харківській області (а.с.42-43).

За наслідками розгляду зазначеної вище скарги Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення за результатами розгляду скарги № 360/ФОП/20-40-10-01-14 від 14.03.17, яким спірні рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області скасовані, а суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій зменшені(а.с.46-53)

За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені нові рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0004771304 від 07.04.17, яким визначено суму штрафних санкції у розмірі 510 грн.(а.с.56);

- рішення № 0004791304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.04.17, яким визначено суму єдиного внеску у розмірі 22663,99 грн., штрафні санкції у розмірі 2505,40 грн. (а.с.55);

- податкове повідомлення-рішення № 0004781304 від 07.04.17, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку з фізичних осіб, що сплачують фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12571,86 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 10057,49 грн., та за штрафними санкціями у розмірі 2514,37 грн.(а.с.54).

При вирішенні справи по суті суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності віднесення позивачем певних витрат до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, по податковим деклараціям про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки.

Відповідно до п.п. 177.4.1 - 177.4.6 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що у 2013 році позивачем придбано у ТОВ «Солдімакс» товар, зокрема, 50 кг ґрунту АК 140 на суму 2170 грн, що підтверджується видатковою накладною № 010702 від 01.07.13 та 80 кг ґрунту АК 140 на суму 3468 грн, що підтверджується видатковою накладною № 220802 від 22.08.13. Документів, підтверджуючих реалізацію даного товару на перевірку не надано, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку, що позивачем до складу валових витрат зайво включена сума по придбанню у ТОВ «Солдімакс» 130 кг ґрунту АК 140 на суму 5638,81 грн.(а.с. 58, 60)

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у видаткових накладних, оформлених позивачем, містяться помилки у номенклатурі, а саме: зазначено про реалізацію позивачем ґрунту АК 70, а не АК 140, на підтвердження чого представником позивача було надано видаткові накладні № 26 від 10.07.13 та №32 від 22.08.13 щодо продажу ґрунту АК 70 на користь ТОВ «НВФ ДКБ ХМ» (а.с.57, 59).

Суд зазначає, що посилання представника позивача на наявні первинні документи щодо реалізації ґрунту АК 70 не може бути взято до уваги як належне обґрунтування документального підтвердження реалізації ґрунту АК 140, придбаного у ТОВ «Солдімакс» у 2013 році, оскільки номенклатура товару у первинних документах не збігається, а будь-яких інших належних доказів того, що позивач здійснив реалізацію придбаного у ТОВ «Солдімакс» ґрунту АК 140 ані до перевірки, ані до суду не надано.

Отже, висновок податкового органу щодо безпідставного включення суми витрат по придбанню у ТОВ «Солдімакс» 130 кг ґрунту АК 140 у розмірі 5638,81 грн. є обґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат на суму 3405,71 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Флорінс» у 2014 році, судом встановлено таке.

В акті перевірки відображено, що позивач придбав у ТОВ «Флорінс» 16,61 кг стрічки фторопласт Ф4ПН1*40 на суму 7804,21 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію видаткової накладної №201001 від 20.10.14 (а.с. 77). До перевірки позивачем надано документи, що підтверджують реалізацію 10 кг стрічки фторопласт Ф4ПН1*40, в той час як доказів реалізації фторопласт Ф4ПН1*40 у розмірі 6,61 кг ані до перевірки, ані до суду не надано.

Суд не приймає до уваги як належний доказ надану на підтвердження реалізації фторопласту Ф4ПН1*40 у розмірі на 6,61 кг накладну №76 від 24.10.14 (а.с. 78), оскільки позивачем було реалізовано АТ «ДАЗ» фторопласт Ф4ПН1*90 у розмірі на 6,61 кг, тобто товар іншого розміру, ніж придбаний у ТОВ «Флорінс».

Таким чином, оскільки номенклатура товару у первинних документах не збігається, а будь-яких інших належних доказів того, що позивач здійснив реалізацію придбаного у ТОВ «Флорінс» фторопласту Ф4ПН1*40 у розмірі на 6,61 кг ані до перевірки, ані до суду не надано, в зазначеній частині суд погоджується з висновками податкового органу.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 2357,32 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Флорінс» у 2014 році, судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивач придбав у ТОВ «Флорінс» товар на суму 8302,92 грн, відповідно до видаткової накладної № 081202 від 08.12.14, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.80). Позивачем до податкового органу надано докази реалізації придбаного товару на суму 5945,60 грн., в той же час доказів на реалізацію товару, придбаного на підставі видаткової накладної № 081202 від 08.12.14 на суму 2357,32 грн. не надано.

Судом встановлено, що позивач надавав до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінням ДФС у Харківській області разом із запереченнями на акт перевірки копію податкової накладної №107 від 12.12.2014, яка також долучена до матеріалів справи (а.с.79)

Відповідач по справі не розглядав по суті подані позивачем 28.12.2016 заперечення на акт перевірки, зазначивши, про пропуск строку на їх подання на один день. Так, акт перевірки був отриманий позивачем 21.12.2016 (а.с. 213), 5-денний строк на подання заперечень, на думку податкового органу, мав враховувати і день отримання акту, оскільки пряме зазначення у п.86.7 Податкового кодексу України про його обрахування з наступного дня діє тільки з 01.01.2017. У зв'язку з цим суд зазначає наступне.

При нормативному встановленні процедурних або процесуальних строків у публічних правовідносинах зазвичай використовується конструкція «протягом певної кількості днів з моменту отримання …, ознайомлення …, коли особа дізналася про …, тощо». Додаткове нормативне визначення початку перебігу таких строків, у разі наявності, дозволяє виключити різні тлумачення при розрахунках строків та роблять чітким права та обов'язки учасників правовідносин. Так, зокрема, в КАС України ч.1 ст. 103 визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Абзац 1 пункту 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України мав наступні редакції:

- на момент виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2017: у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки);

- з 01.01.2017: у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Суд зазначає, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися в тому числі і під час застосування норм, якими визначений порядок проведення перевірок платників податків та оскарження дій контролюючих органів.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що прийняття податковим органом рішення за результатом розгляду заперечень на акт перевірки без врахування принципу презумпції правомірності рішень платника податку через можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків позивача та відповідача у приписах п.86.7 ст. 86 ПК України є неправомірним. Тому суд вважає належними та допустимими доказами по справі ті первинні документи, які вказані позивачем в якості додатків до письмових заперечень на акт перевірки від 28.12.2016.

Так, податкова накладна №107 від 12.12.2014 підтверджує реалізацію КП «Тролейбусне депо № 3» товарів, придбаних у ТОВ «Флорінс» відповідно до видаткової накладної № 081202 від 08.12.14, тому висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 2357,32 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Флорінс» у 2014 році є безпідставним.

Щодо висновку податкового органу про завищення валових витрат на суму 1551,80 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Флорінс» у 2015 році, судом встановлено таке.

В акті перевірки відображено, що позивач придбав у ТОВ «Флорінс» картридж HPQ 2612a (Q2612a) на суму 1551,80 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи видатковою накладною №270202 від 27.02.15.(а.с.105).

Представник позивача зазначив, що картридж був придбаний для використання у власній господарській діяльності позивача, тому, на його думку, вартість придбання зазначеного картриджу має бути віднесена до складу витрат. На підтвердження своєї позиції позивач надав гарантійний талон на принтер лазерний HP Laser Jet 1018, для якого і був придбаний картридж (а.с. 158)

Суд не приймає до уваги таку позицію представника позивача, оскільки вказаний принтер був придбаний на ім'я позивача, як фізичної особи, будь-яких доказів використання вказаного принтеру саме у господарській діяльності позивача ані до перевірки, ані до суду не надано, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат щодо вказаного принтеру, як це передбачено пп. 177.4.6 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивач не вів, у зв'язку з чим використання придбаного картриджу у власній господарській діяльності позивача жодним чином не підтверджено, тому в цій частині суд погоджується з висновками податкового органу.

Щодо встановлення в акті перевірки завищення позивачем витрат на суму 19500 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Альпіна-опт» у 2015 році, судом встановлено таке.

В акті перевірки відображено, що позивач придбав у ТОВ «Альпіна-опт» товар, в тому числі фторопласт стрижень ф50, на підставі видаткової накладної № А25034/1 від 25.03.15, всього на суму 176624,2 грн, однак, на думку податкового органу, позивач не підтвердив реалізацію вказаного товару (а.с.105).

Представник позивача пояснив, що до перевірки була надана видаткова накладна, що містила помилку у назві товару фторопласт стрижень ф50, замість вірної назви товару - вказано фторопласт стрижень ф10мм, та на підтвердження придбання фторопласт стрижень ф10мм надав копію податкової накладної №37 від 25.03.15, згідно якої позивач придбав, зокрема, 50 кг фторопласт стрижень ф10мм на суму 19500 грн. (а.с.107).

Також представником позивача надано видаткову накладну № 13 від 25.03.2015, яка підтверджує продаж товару - фторопласт стрижень ф10мм у кількості 50 кг на користь ПАТ «Коннектор» (а.с.106), та яка надавалася позивачем до заперечень на акт перевірки (а.с.34-36), з огляду на що суд приходить до висновку, що висновки податкового органу у цій частині є необґрунтованими.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 8855,00 грн. та 53,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фломакс» у 2015 році, судом встановлено таке.

В акті перевірки зазначено, що позивач не підтвердив реалізацію 7 одиниць фланця НЖ Ду 100 (104*2) та коліно PPR, придбаних на підставі накладної № №230401 від 23.04.15(а.с.109).

Так, представником позивача на підтвердження реалізації 7 одиниць фланця НЖ Ду 100 (104*2) на користь ТОВ «Молот» надано видаткову накладну № 15 від 24.04.15, яка надавалася також до заперечень на акт перевірки (а.с. 108, 34-36).

Щодо реалізації коліна PPR на суму 53,00 грн представник позивача не заперечував відсутність первинних документів на підтвердження реалізації вказаного товару.

З огляду на вказане, суд вважає висновки податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 8855,00 грн. необґрунтованими, в той час як підтверджується правомірність висновку про завищення витрат на суму 53,00 грн.

Щодо посилання представника позивача у позові на неправомірне виключення з валових витрат вартості розрахунково-касового обслуговування за 2013-2015 роки, а також сплачених сум внесків до Пенсійного фонду України та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013-2015 роки суд зазначає таке.

Як встановлено судом з копій розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб позивача за 2013-2015 роки (а.с.172-184), колонка 6 «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (грн), в тому числі: інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» не заповнена, що свідчить про невключення самим позивачем вказаних витрат до поданих ним розрахунків.

Отже, твердження представника позивача про необґрунтоване зменшення витрат на суми витрат на розрахунково-касове обслуговування: за 2013 рік у розмірі 1276,42 грн., за 2014 рік у розмірі 1474,93грн., за 2015 рік у розмірі 1960,33 грн., а також сплати внесків до Пенсійного фонду України та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік у розмірі 3356,65 грн, за 2014 рік у розмірі 6752,04, та за 2015 рік у розмірі 12533,70 грн - є безпідставними.

На підставі викладеного, за результатами судового розгляду справи встановлено безпідставність висновків відповідача в частині завищення позивачем витрат на суму 30712,32 грн., у зв'язку з чим, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - у розмірі 4606,85 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 1151,71 грн. є неправомірним.

Відповідно, оскільки суми єдиного соціального внеску були розраховані контролюючим органом, виходячи з розміру оподатковуваного чистого доходу, з урахуванням відображеного в акті збільшення розміру такого доходу, сума якого частково не підтверджена в ході розгляду справи, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №0004791304 від 07.04.17 підлягає скасуванню у відповідній частині, а саме: в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10117,23 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1011,72 грн. (база для нарахування ЄСВ підлягає зменшенню у 2014 році - на 2357,32 грн.; у 2015 році - на 28355,00 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0004771304 від 07.04.17, яким позивачу визначено суму штрафних санкції у розмірі 510 грн., судом встановлено, що підставою для його прийняття було ненадання на перевірку позивачем книги обліку доходів та витрат за перевірений період.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що дійсно книга обліку доходів та витрат позивачем не велася, доказів неправомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0004771304 він надати не може, через що суд приходить до висновку про правомірність прийняття вказаного рішення та його відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004781304 від 07.04.17, в частині податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - у розмірі 4606,85 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 1151,71 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №0004791304 від 07.04.17 в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10117,23 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1011,72 грн.

В задоволенні позовних вимог про: - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004781304 від 07.04.17 в частині податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - у розмірі 5450,64 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 1363,66 грн.; - визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску №0004791304 від 07.04.17 в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 12546,76 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1493,68 грн.; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004771304 від 07.04.17 - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у розмірі 281,00 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2017 року.

Суддя Білова О.В.