Постанова № 66903438, 29.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 922/606/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10 квітня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 13 березня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1359 Х/1-42), відповідача (вх. №1392 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у справі № 922/606/17,

за позовом ТОВ "Талино", м. Харків,

до ТОВ "СП "Велес-агро", с. Руські Тишки,

про стягнення 677 904,80 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у справі № 922/606/17 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" (62440, Харківська область, Харківський район, с.Руські Тишки, вул.Липецька, 94; код ЄДРПОУ: 35902254; п/р 26009407011 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2" м.Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" (61085, м.Харків, вул.Академіка Проскури, буд. 9-А; код ЄДРПОУ: 38385149; п/р 26000388775 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2" м.Київ, МФО 380805) - 199787,04 грн основного боргу, 67552,56 грн пені, 38355,58 грн інфляційних втрат та 7422,22 грн - 3% річних; 4696,76 грн витрат з оплати судового збору; в частині стягнення 364787,40 грн штрафу у позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Талино" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач з вказаним рішенням суду, в частині стягнення 67 552,56 грн пені, 38 355,58 грн інфляційних втрат та 7 422,22 грн - 3% річних не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Талино" прийнято до провадження та призначено до розгляду. Одночасно вказаною ухвалою суду об'єднано розгляд апеляційної скарги позивача та відповідача в одне апеляційне провадження.

У судове засідання, яке відбулось 29 травня 2017 року, з'явились належні представники сторін.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

29 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" (відповідачем) укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 29/04, згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити та передати у власність відповідача, як покупця, засоби захисту рослин, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити даний товар у кількості, асортименті, по цінах та у строки, передбачені даним Договором.

Згідно розділу 2 Договору (п. 2.5., 2.6.), оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури на суму поставленої партії товару. Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30 жовтня 2015 року ("остаточна дата розрахунку").

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000017 від 30 квітня 2015 року, №РН-0000021 від 15 травня 2015 року, № РН-0000022 від 22 травня 2015 року, №РН-0000030 від 05 червня 2015 року, №PH-0000034 від 22 червня 2015 року, №PH-0000036 від 17 серпня 2015 року, №РН-0000038 від 25 серпня 2015 року, №РН-0000040 від 26 серпня 2015 року, №РН-0000046 від 23 вересня 2015 року, вказаний товар був отриманий відповідачем.

Як зазначає ТОВ "Талино", покупцем було частково здійснено оплату отриманого товару, у звязку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 199 787,04 грн основного боргу; 67 552,56 грн пені; 364 787,40 грн штрафу; 38 355,58 грн інфляційних збитків; 7 422,22 грн відсотків річних.

З огляду на доведеність та фактичність позовних вимог судом було задоволено повністю позовні вимоги в частині стягнення 199 787,04 грн основного боргу; 67 552,56 грн пені; 38 355,58 грн інфляційних збитків; 7 422,22 грн відсотків річних. В частині позовних вимог про стягнення 364 787,40 грн штрафу судом було відмовлено, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України.

Не погоджуючись з рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Талино" в апеляційній скарзі наголошує на можливості одночасного стягнення пені та штрафу, що прямо передбачено статтею 231 Господарського кодексу України.

ТОВ "СП "Велес-агро" оскаржує судове рішення з підстав порушення судом норм процесуального законодавства, а саме їх неповідомлення щодо часу та місця судового засідання. Одночасно відповідач зазначає про невідповідність розрахунку позивачем розміру штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних, втім не вказує підстави неправомірності обрахування.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 29 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" (відповідачем) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 29/04, згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити та передати у власність відповідача, як покупця, засоби захисту рослин, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити даний товар у кількості, асортименті, по цінах та у строки, передбачені даним Договором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до частини 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в межах пункту 2.3. Договору передбачено, що ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару окремих партій узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах та/або інших документах, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В розділі 2 Договору (п. 2.5., п. 2.6.) встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури на суму поставленої партії товару. Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30 жовтня 2015 року ("остаточна дата розрахунку").

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено засоби захисту рослин марки Стайлис, Штурман та інші відповідно до видаткової накладної:

-№РН-0000017 від 30 квітня 2015 року;

-№РН-0000021 від 15 травня 2015 року;

-№РН-0000022 від 22 травня 2015 року,

-№РН-0000030 від 05 червня 2015 року,

-№PH-0000034 від 22 червня 2015 року,

-№PH-0000036 від 17 серпня 2015 року,

-№РН-0000038 від 25 серпня 2015 року,

-№РН-0000040 від 26 серпня 2015 року,

-№РН-0000046 від 23 вересня 2015 року,

на загальну суму 364 787,40 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем без зауважень.

Проте в порушення умов Договору відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар.

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ "Талино" станом на 23 січня 2017 року відповідачем було здійснено оплату в розмірі 165 000, 00 грн, а загальна сума заборгованості за Договором складає 199 787,40 грн.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи факт належного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, настання строку виконання зобовязання відповідачем згідно приписів договору, та часткове погашення відповідачем боргу в частині 165 000,00 грн, висновок суду про стягнення суми основного боргу в розмірі 199 787,40 грн є правомірним.

Одночасно колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині стягнення 67 552,56 грн пені, 38 355,58 грн інфляційних втрат та 7 422,22 грн. 3% річних та зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки згідно до розділу 2 Договору повна оплата поставленого товару повинна була бути здійснена покупцем не пізніше 30 жовтня 2015 року, 31 жовтня є днем прострочення зобовязання з виплати суми боргу в розмірі 199 787,40 грн.

Приписами статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 5.3. Договору, у випадку невиконання будь-якою із сторін зобов'язань, визначених даним Договором, сторона, що не виконала умови Договору, сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення не поставленого в строк товару, нездійсненої оплати.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені позивача, дійшла до висновку про те, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому стягнення з відповідача пені 67552,56 грн пені є законним та обґрунтованим.

Аналогічне стосується й вимоги позивача про стягнення 38 355,58 грн інфляційних втрат та 7 422,22 грн 3% річних.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому визнав вимоги про стягнення з відповідача 38 355,58 грн інфляційних втрат та 7 422,22 грн 3% річних законними та обґрунтованими.

Поряд з цим колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги позивача, погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 364787,40 грн штрафу з огляду на наступне.

У пункті 5.4. Договору сторони визначили, що у разі ухилення від оплати вартості поставленого товару більш 15 календарних днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від загальної вартості товару.

Згідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15 цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Виходячи з того, що правовою підставою для нарахування ТОВ "Талино" пені та штрафу є порушення ТОВ "СП "Велес-агро" строків виконання грошового зобов'язання, одночасне стягнення вказаних сум неустойки призведе до порушення статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. У звязку з чим у стягненні штрафу в порядку пункту 5.4. Договору слід відмовити.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності розрахунку позивачем розміру неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних є безпідставними, оскільки останнім не зазначено жодної підстави такої невідповідності. Суд приймає до уваги, що божник під час розгляду справи у суді першої інстанції, в ході апеляційного провадження не спростував позицію позивача стосовно несвоєчасності погашення суми оплати поставленого товару, не надав до суду доказів погашення боргу у визначені позивачем періоди прострочення, а також не надав власного контррозрахунку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того в ході апеляційного перегляду спору не знайшли свого підтвердження доводи відповідача стосовно порушення судом норм процесуального законодавства, у звязку з неповідомленням ТОВ "СП "Велес-агро" щодо часу та місця судового засідання, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення №6102221108018 (Том 1, а.с.43) про отримання 16 березня 2017 року представником відповідача копії ухвали Господарського суду Харківської області, стосовно призначення справи на 03 квітня 2017 року.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у справі № 922/606/17 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційних скарг відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Талино" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "СП "Велес-агро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у справі № 922/606/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 червня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий