Постанова № 66903303, 30.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 910/3518/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. - прокурор

від позивача: не з"явився

від відповідача: Бортовий Н.В. - представник

від третьої особи-1: не з"явився

від третьої особи-2: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на ухвалу

Господарського суду м. Києва

від 27.04.2017р.

у справі № 910/3518/17 ( Літвінова М.Є.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу «Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2017р. у справі № 910/3518/17 заяву Київської місцевої прокуратури № 2 про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення, зупинено провадження у справі № 910/3518/17 до вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 753/5207/17 за позовом ОСОБА_7 до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині зупинення провадження у справі та повернути матеріали справи до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (ст.ст. 43, 79 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування в цій частині.

Крім того, прокурор вважає, що судом першої інстанції у порушення ст. 43 Господарського процесуально кодексу України не враховано, що прокурор звернувся з вказаним позовом в інтересах дійсного власника спірної земельної ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Прокурор зазначає, що спірна земля незаконно вибула із власності територіальної громади міста Києва, за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, вказана ділянка підлягає витребуванню від наступних набувачів прав на неї на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

На думку прокурора, судом не враховано, що першочерговим є вирішення питання підтвердження прав дійсного власника спірної земельної ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Вимоги інших осіб, у тому числі добросовісних набувачів, щодо прав на вказану ділянку є вторинними і повинні розглядатися не раніше визначення прав дійсного власника земельної ділянки.

Крім того, прокурор звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки тієї обставини, що провадження у даній господарській справі порушено 06.03.2017, а провадження у цивільній справі № 753/5207/17 відкрито 24.03.2017, що на думку прокурора свідчить про намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2017 прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2017р. у справі № 910/3518/17 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Розпорядженням № 09-53/1982/17 від 29.05.2017 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, в зв'язку перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею ( суддею-доповідачем) у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 29.05.2017 справу № 910/3518/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Майданевича А.Г., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2017р. у справі № 910/3518/17 до провадження в складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Отрюх Б.В., Майданевич А.Г.

В судове засідання представник позивача та представники третіх осіб не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд встанови наступне.

Київська місцева прокуратура № 2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про витребування земельної ділянки.

Одночасно, у позовній заяві прокурор просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_1, площею 0,091 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3518/17, її розгляд призначено на 27.03.2017 року.

10.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

19.04.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3518/17 до вирішення Дарницьким районним судом міста Києва пов'язаної з нею іншої справи № 753/5207/17 за позовом ОСОБА_7 до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

В судовому засіданні 27.04.2017 року судом було розглянуто клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено залишити його без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вказаної статті, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

10.04.2017 року прокурор подав до Господарського суду м. Києва заяву, в якій виклав в новій редакції заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, викладену у пункті 1 прохальної частини позовної заяви, просить суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на спірну земельну ділянку.

Прокурор в обґрунтування поданої заяви зазначає, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа № 753/5207/17 за позовом ОСОБА_7 до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, зокрема щодо спірної земельної ділянки. Оскільки подальше відчуження спірної земельної ділянки зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, на думку прокурора, єдиним засобом захисту державних інтересів є заборона державним реєстраторам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку.

Проте, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на спірну земельну ділянку накладено арешт ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.02.2017 № 753/3429/17, особа в інтересах якої встановлено обтяження - Київська місцева прокуратура № 2.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, внаслідок накладеного судом арешту подальше самовільне відчуження відповідачем спірної земельної ділянки на користь інших осіб є неможливим.

Щодо посилання прокурора на приписи ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вжиття обраних прокурором заходів до забезпечення позову фактично зробить неможливим виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/5207/17 у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про повернення спірної земельної ділянки в порядку статті 216 Цивільного кодексу України, та порушить встановлений ст. 129 Конституції України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип обов'язковості виконання судових рішень.

Будь-яких інших підстав, з якими закон пов'язує необхідність вжиття обраного прокурором заходу до забезпечення позову матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на спірну земельну ділянку, а отже заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Одночасно місцевим судом в судовому засіданні 27.04.2017 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3518/17 до вирішення Дарницьким районним судом міста Києва пов'язаної з нею іншої справи № 753/5207/17 за позовом ОСОБА_7 до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Колегія не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі № 910/3518/17 є витребування земельної ділянки, яка вибула із власності територіальної громади міста Києва за твердженням прокурора за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, вказана ділянка підлягає витребуванню від наступних набувачів прав на неї на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100020000185 за ч. 1 сг. 358 КК України. Київською місцевою прокуратурою №2 встановлено порушення майнових прав територіальної громади м. Києва, а саме вибуття поза волею власника земельної ділянки площею 0.091 га, що розташована на території АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 №80865653, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності (індексний номер 20764728), зареєстрованого 22.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Саченко М.М., ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 0.091 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У матеріалах реєстраційної справи об'єкту нерухомості - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наявна копія рішення, за яким вказану земельну ділянку (номер 7 у переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність) передано ОСОБА_6 у власність. Вказана копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за ОСОБА_6 права власності на вказану земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. (зареєстровано в реєстрі за № 674), ОСОБА_6 продав та передав ОСОБА_7 (далі - Відповідач) земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер НОМЕР_2. розташовану у АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. (зареєстровано в реєстрі за № 905) ОСОБА_7 продала та передала обслуговуючому кооперативу «Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків» земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану у АДРЕСА_1.

Однак, згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.02.2017 вбачається, що за поданням Департаменту рішень про передачу у приватну власність земельної ділянки за вказаною адресою громадянам Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право власності, в Департаменті не зареєстровані.

Згідно листа Київської міської ради від 25.01.2017 на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0.091 га. розташованої у АДРЕСА_1.

Крім того, Департаментом на адресу місцевої прокуратури надіслано завірену належним чином копію рішення Київської міської ради № 444/1500 від 23.04.2009 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» з додатком, згідно якого вбачається, що вказаним рішенням земельна ділянка площею 0,091 га, розташована у АДРЕСА_1, не передавалась у власність ОСОБА_6, (копія додається).

Проведеним оглядом земельної ділянки встановлено, вказана земельна ділянка огороджена парканом зі сторони АДРЕСА_1, із заходу межує з водним об'єктом. Ділянка вкрита кущами. На земельній ділянці розташовано тимчасову будівлю невстановленого призначення.

Прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню .від обслуговуючого кооперативу «Служба гідротехнічних споруд кар'єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків» на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2017 відкрито провадження у справі № 753/5207/17 за позовом ОСОБА_7 до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар'єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, не з'ясував належним чином обставин, які впливали б на збирання та оцінку доказів у справі № 910/3518/17 та які б свідчили саме про неможливість її розгляду до вирішення Дарницьким районним судом міста Києва спору у справі № 753/5207/17

Крім того, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у даній справі може призвести до затягування розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, зазначеною статтею проголошено "право на суд", одним з аспектів якого є право на розгляд справи упродовж розумного строку.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Відповідно до ст.43 ГПК України обов'язком господарського суду є оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що саме обов'язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку про допущення місцевим судом помилки щодо зупинення провадження у справі, чим порушено приписи ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала про зупинення провадження у справі № 910/3518/17 підлягає скасуванню, матеріали справи відповідно до ч.7 ст. 106 ГПК України передачі до місцевого господарського суду для розгляду по суті спору.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2017р. у справі № 910/3518/17 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.04.2017р. у справі № 910/3518/17 скасувати.

Матеріали справи № 910/3518/17 скерувати до Господарського суду м. Києва для розгляду справи по суті спору.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.Г. Майданевич

Б.В. Отрюх