Постанова № 66903226, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 910/24128/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - не з'явився

від відповідача : представник - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017р.

по справі № 910/24128/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "ВіДі-Страхування"

до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про здійснення страхового відшкодування у розмірі 41 903,20 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "ВіДі-Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 41 903,20 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. у справі № 910/24128/16 позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "ВіДі-Страхування" задоволено частково: стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія " на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "ВіДі-Страхування" суму страхового відшкодування в розмірі 40 903 гривні 20 копійок, в іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 41 903,20 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERSEDES BENZ ATEGO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, з урахуванням франшизи становить 40 903,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. у справі № 910/24128/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково в розмірі 41 500,00 грн. , в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що відповідач погоджується з розміром страхового відшкодування у сумі 40 500,00 грн., однак вважає безпідставним стягнення з ПрАТ «УТС» витрат позивача на дефектовку автомобіля у сумі 403,20 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/24128/16.

14.04.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив внаслідок технічної помилки при складанні апеляційної скарги п. 4 останньої вважати правильним у наступному змісті: «Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТДВ СК «ВіДі Страхування» задовольнити частково, у розмірі виплаченого страхового відшкодування у сумі 40 500,00 грн. В іншій частині відмовити» та просив судове засідання у даній справі провести без участі представника відповідача.

24.04.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В подальшому розгляд справи відкладався.

В судове засідання 23.05.2017 року представники сторін не з'явились, про причини неявки не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2014 р. між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (страховик, позивач) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU № 4543 (договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в СЧД договору, а також відшкодуванням страхувальником заподіяної ним особі або її майну, яка виникла внаслідок настання зазначеним у договорі забезпеченим транспортним засобом (п. 2 договору) (а.с. 10).

Відповідно до умов договору було застраховано транспортний засіб (ТЗ) Toyota Camry, 3.5L, реєстраційний номер НОМЕР_2, дійсна вартість ТЗ - 250 000,00 грн. Особи допущені до керування ТЗ - ОСОБА_3, ОСОБА_4.

За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 3 договору).

Відповідно до п. 9.6.3. договору якщо згідно зі звітом про оцінку ТЗ вартість відновлювального ремонту ТЗ дорівнює або більше 75 % від дійсної вартості ТЗ (ДО) на момент укладення договору, вважається, що настала конструктивна загибель ТЗ.

Строк дії договору становить з 12.12.2014 р. до 11.12.2015 р.

20.10.2015 на 16-му км. автодороги Брест-Литовське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5.

Відповідно до звіту № 1875 від 09.03.2016 р. про визначення вартості матеріального збитку, проведеного ФОП ОСОБА_6, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12/16 від 12.01.1016 р. вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 465 481,79 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 217 360,50 грн. (а.с. 33)

17.03.2016 р. ОСОБА_2, як страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту № CLAU № 4543, звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що суму страхового відшкодування за ризиком конструктивної загибелі та дефектовку у сумі 403,20 грн. перерахувати на рахунок ОСОБА_2 (а.с. 26)

В матеріалах справи міститься акт виконаних робіт № ВДИСА-018927 від 11.03.2016 р. щодо здійснення ТОВ «Віді Автострада» слюсарних робіт (дефектовка авто) автомобіля марки Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 403,20 грн. (а.с. 31). Окрім того, як видно зі змісту квитанції № 15609906 від 11.03.2016 р. про сплату ОСОБА_2 ТОВ «Віді Автострада» 403,20 грн. в призначенні платежу: «оплата за авто послуги ВДИСА-018927 від 11.03.2016 р.» (а.с. 32)

Позивачем, при виплаті суми страхового відшкодування, було проведено розрахунок, відповідно до якого розмір страхового відшкодування ним було визначено у сумі 41 903,20 грн., з яких 41 500, 00 грн. - відшкодування шкоди з урахуванням франшизи, вартості залишків, попередніх виплат, 403, 20 грн. - витрати страхувальника за слюсарні роботи з дефектовки ТЗ (а.с. 30).

30.03.2016 р. позивачем був складений страховий акт № КР-010965, на підставі якого на рахунок ОСОБА_2 було перераховано 41 903,20 грн., що підтверджується відомістю підтверджених переказів від 01.04.2016 р. № 18989 (а.с. 28-29, 66).

Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2016 р. у справі № 205/3176/16-п було встановлено, що ОСОБА_5, рухаючись у м. Києві на 16-му км. автодороги Брест-Литовське шосе на автомобілі Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та виконуючи маневр розвороту, не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода. (а.с. 24)

Крім того, Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2016 у справі № 205/3176/16-п було встановлено, що вина ОСОБА_5 у скоєні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими письмовими доказами, а саме відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 072404 від 11.04.2016 р., витягом з кримінального провадження № 12015100080010470, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2015 р., письмовими поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_4, постановою про закривання кримінального провадження від 22.02.2016 р.

Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2016 р. у справі № 205/3176/16-п за фактом ДТП, яка відбулася 20.10.2015 р., було закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування п. 7 ст. 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2013 у справі № 922/581/13-г, від 03.12.2013 у справі № 910/145/2013, від 12.05.2016 у справі № 910/71/16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно взято до уваги зазначену постанову Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27.04.2016 р. у справі № 205/3176/16-п в якості належного та допустимого доказу наявності вини водія автомобіля Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/4758127, строк дії з 18.11.2014 р. по 17.11.2015 р.) (а.с. 82)

В листопаді 2016 р. товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до відповідача (як страховика за полісом № АІ/4758127) із заявою про страхове відшкодування у сумі 41 903,20 грн., яка була отримана відповідачем 07.11.2016 р. (а.с. 68-70)

Проте, відповідач відповіді на заяву не надав, суму страхового відшкодування не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього суму страхового відшкодування у розмірі 41 903,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 41 903, 20 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERSEDES BENZ ATEGO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, з урахуванням франшизи становить 40 903,20 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 4543.

Згідно з п. 9.6.3. договору якщо згідно зі звітом про оцінку ТЗ вартість відновлювального ремонту ТЗ дорівнює або більше 75 % від дійсної вартості ТЗ (ДО) на момент укладення договору, вважається, що настала конструктивна загибель ТЗ.

Відповідно до звіту від 09.03.2016 р. № 1875 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу становить 217 360,50 грн., в той час як дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору була визначена у розмірі 250 000,00 грн., у зв'язку з чим відповідно до умов договору страхування настала конструктивна загибель транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування, страхова сума у розмірі 41 903,20 грн. складається з 41 500,00 грн. - відшкодування шкоди з урахуванням франшизи, вартості залишків, попередніх виплат, 403,20 грн. - витрати страхувальника за слюсарні роботи з дефектовки ТЗ.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, щодо транспортного засобу Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, при керуванні яким ОСОБА_5 було визнано винним у вчинені ДТП, було укладено з приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АІ/4758127, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки, зазначена в акті виконаних робіт від 11.03.2016 № ВДИСА-018927 вартість слюсарних робіт з дефектовки авто у сумі 403,20 грн. є витратами, спрямованими на встановлення пошкоджень транспортного засобу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, пов'язані з такими діями підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Пунктом 36.1. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АІ/4758127, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи щодо експлуатації автомобіля марки Mersedes Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлено франшизу 1 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а саме до відповідача, у межах визначених договором добровільного страхування наземного транспортного засобу CLAU № 4543 та фактично здійснених позивачем витрат з вирахуванням франшизи (40 903,20 грн.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача у розмірі 40 903,20 грн. (41 903,20 грн. - 1 000,00 грн. франшизи).

Щодо посилання відповідача не те, що ПрАТ «УТСК» не мало можливості направити свого представника, оскільки повідомлення про ДТП відповідачем не отримувалось взагалі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, окрім іншого, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Отже, згідно чинного законодавства, обов'язок повідомити відповідача про настання страхового випадку покладено на страхувальника за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 910/24128/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 910/24128/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 910/24128/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24128/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко