Рішення № 66902850, 30.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017 р.Справа № 917/389/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросток", с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 38113

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 1 004 278,14 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники 25.05.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14 від 10.01.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 9 від 01.04.2016р.)

Представники 30.05.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14 від 10.01.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 25.05.2017р. до 30.05.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгросток", (далі позивач/ ТОВ "Украгросток") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі відповідач/ ТОВ «Гадячсир») про стягнення 1 004 278,14 грн., з яких: 971 832,14 грн. - основний борг, 25718,94 грн. - пеня, 2 763,16 грн. - 3% річних, 3963,90 грн. - індекс інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 35-У від 12.07.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.03.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.04.2017р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем ухвали суду від 17.03.2017р. суд ухвалою від 18.04.2017р. відклав розгляд справи на 11.05.2017р.

За клопотанням відповідача суд ухвалою від 11.05.2017р. продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 25.05.2017р.

В судовому засіданні 25.05.2017р. суд оголосив перерву до 30.05.2017р.

11.05.2017р. до суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі № 917/389/17 судової економічної експертизи (вх. № 6109).

В судовому засіданні 25.05.2017р. представник відповідача відмовився від клопотання про призначення судової експертизи по справі. В зв'язку з цим вказане клопотання відповідача судом не розглядається.

Відповідач у відзиві (вх. № 6744) позов заперечує, посилаючись на те, що позов подано позивачем передчасно, до настання обовязку по оплаті отриманого відповідачем товару.

30.05.2017р. від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 6906), у якому він повідомив, що станом на 29.05.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем зменшилася до 273656,14 грн. у зв'язку із частковою оплатою. До вказаного клопотання додано докази оплати.

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2017р. підтримує позов в частині стягнення основного боргу в сумі 273656,14 грн. та пені, річних і інфляційних в розмірі, заявленому в позові.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували.

В судовому засіданні 30.05.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 35-У (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно пункту 1.1. договору, у порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню) (далі молоко), відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем) замовлення покупця, а покупець приймати й оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 1.2. договору, передбачено, що кількість молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (далі - ТТН) та спеціалізованій товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України № 457 від 01.12.2015р. (далі - товарна накладна), ціна - у протоколах погодження цін (додаток № 1), які погоджуються сторонами у порядку, передбаченому даним договором, є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору постачальник зобов'язаний поставляти молоко, на умовах: п. 1.3.1. EXW - склад постачальника, що знаходиться за адресою: с Бобрівник Зіньківського району Полтавської області.

Молоко за даним договором може поставлятися покупцю партіями. Партія молока за даним договором є молоко в кількості вказаній у ТТН та товарній накладній.

Пунктом 1.3.2. договору передбачено, що передача постачальником передплаченої покупцем партії молока/молока проводиться протягом 1 (одного) календарного дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (за умови надання покупцем автоцистерни для завантаження молока).

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у ТТН та товарній накладній проставлений підпис покупця/уповноваженої особи покупця, печатка або штамп покупця (при наявності та необхідності).

Згідно п. 5.2. договору покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.6. договору сторони погодили, що умови здійснення 100% оплати замовленого покупцем молока/партії молока, яке поставлятиметься постачальником покупцю у вихідні/святкові дні, відрізнятиметься від умов, зазначених в п. 5.2 даного договору. Покупець проводить 100% оплату такого молока/партії молока на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури не пізніше робочого (банківського) дня, що передує вихідному/святковому дню, в який здійснюватиметься поставка.

За період з 01.12.2016р. по 26.12.2016р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму - 1 240 118,54 грн., що підтверджується приймальною квитанцією на закупівлю молочної сировини № 9 від 31.12.2016р. (Форма № 3-ПК (МС).

Також позивачем надано копію видаткової накладної № 52 від 26.12.2016р. на суму 1 240 118,53 грн., яка не підписана представником відповідача.

У клопотанні від 14.04.2017р. (вх. № 5162) позивач пояснив, що вказану видаткову накладну відповідач не повернув позивачу без пояснення причин неповернення.

За клопотанням позивача суд витребував оригінал видаткової накладної № 52 від 26.12.2016р. від відповідача.

Відповідач оригінал видаткової накладної суду не надав, про причини ненадання не повідомив.

Відсутність у наданій позивачем копії видаткової накладної обов'язкових реквізитів (підпису представника відповідача та його печатки) не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів у зв'язку з господарською операцією мав місце. Тому, суд досліджує всі наявні докази, що можуть свідчити про здійснення позивачем поставки товару, в їх сукупності.

Так, на підтвердження факту отримання відповідачем товару позивачем надано приймальну квитанцію на закупівлю молочної сировини № 9 від 31.12.2016р. (Форма № 3-ПК (МС).

Згідно п. 4.4. договору не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини та інші реквізити, передбачені законодавством.

Приймальна квитанція на закупівлю молочної сировини № 9 від 31.12.2016р. виписана відповідачем, вона підписана його представником та скріплена його печаткою.

Відповідач не заперечує проти кількості та вартості сировини, вказаної у приймальній квитанції № 9.

Також на підтвердження поставок молока за вказаний період позивачем надано копії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини та товарно-транспортних накладних, які оформлені належним чином.

Отже, наявність виписаної відповідачем приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини № 9 від 31.12.2016р. є належним та допустимим доказом поставки сировини на суму 1 240 118,54 грн.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі ОСОБА_4), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується поставка товару відповідачу за грудень 2016р. на загальну суму 1 240 118,54 грн.

Позивач у позові стверджує, що відповідач розрахувався за отриману сировину частково, на суму 268286,40 грн. На підтвердження здійснення відповідачем оплат позивачем надано копії виписок по рахунку.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, на момент подання позивачем позову відповідач заборгував за поставлений товар 971832,14 грн.

Відповідачем до відзиву на позов додано двохсторонній акт звірки, згідно якого станом на 23.05.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 551836 грн. 13 коп. Дані, вказані у наданому акті звірки також свідчать, що на момент подання позивачем позову, що розглядається 16.03.2017р., про що свідчить вхідний штамп загального відділу суду на позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем дійсно становила 971832,14 грн.

Після надходження до суду позовної заяви, відповідачем було сплачено заборгованість по договору на суму 698176,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок.

Відповідно до п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки заборгованість відповідача по договору у розмірі 698176,00 грн. існувала на момент порушення провадження у справі та була сплачена в процесі розгляду справи, то провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 698176,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі заборгованість відповідача за товар поставлений по договору становить 273656,14 грн. Ця сума заборгованості також була підтверджена відповідачем в судовому засіданні.

Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення основного боргу в сумі 273656,14 грн. виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позов подано позивачем передчасно, до настання обовязку по оплаті отриманого відповідачем товару. Так, відповідача стверджує, що оскільки рахунки передбачені п. 5.2. договору позивачем не виставлялися, а товар поставлявся без попередньої оплати, то сторони не скористалися даними умовами оплати поставки, а робота за договором була побудована на умовах п. 5.4. договору.

Так, відповідно до п. 5.4. договору сторони домовилися, що кожний календарний тиждень вони проводять звірку взаєморозрахунків по даному договору. За наявності заборгованості покупця за поставлене молоко на дату направлення акту звірки взаєморозрахунків, покупець в разі відсутності мотивованих письмових заперечень, зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків, перерахувати постачальнику грошові кошти на погашення заборгованості.

Відповідач вважає, що момент виникнення зобов'язання по оплаті отриманої продукції настав лише 24.05.2017р., тобто після підписання сторонами акту звіряння розрахунків.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії виставлених позивачем рахунків на оплату:

- № 29 від 12.12.2016р. на суму 440433,50 грн.;

- № 30 від 22.12.2016р. на суму 492912,50 грн.;

- № 31 від 26.12.2016р. на суму 306772,52 грн.

Як зазначалося вище, п. 5.2. договору сторони погодили, що покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Тобто, строк оплати по рахунку № 29 настав 13.12.2016р., по рахунку № 30 - 23.12.2016р., по рахунку № 31 - 27.12.2016р.

Як зазначає позивач, вказані рахунки були направлені відповідачу електронною поштою.

Окрім цього, в матеріалах справи є докази направлення позивачем на адресу відповідача вищезазначених рахунків, а також акту звірки взаєморозрахунків Укрпоштою (копія квитанції Укрпошти № 2/10052824 від 06.01.2017р. з описом вкладення) та доказ отримання відповідачем рахунків та акту звірки (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка свідчить про вручення відправлення відповідачу 15.02.2017р.).

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що на момент звернення позивачем до суду з даним позовом, строк оплати товару отриманого відповідачем по договору у грудні 2016 року - настав.

В матеріалах справи відсутні докази оплати товару в повному обсязі.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково в сумі 273656,14 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми пені, суд виходить з наступного.

Позивач у позові просить стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у період з 01.12.2016р. по 26.12.2016р.

Проте, відповідно до п. 6.3. договору, якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати отримання покупцем акту звірки взаєморозрахунків у порядку, визначеному п. 5.4. цього договору, та в разі відсутності мотивованих письмових заперечень з боку покупця, останній зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання, від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. договору не передбачено нарахування неустойки за кожен день прострочення виконання, а тому відсутні підстави вважати штрафні санкції, передбачені цим пунктом договору саме пенею. За своєю правовою природою неустойка, передбачена п. 5.4. договору є штрафом, який нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання, від простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивачем не доведено обов'язок сплати відповідачем пені у даному випадку.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню на суму боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у період з 01.12.2016р. по 26.12.2016р.

Вимога щодо стягнення неустойки (штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання, від простроченої суми грошового зобов'язання (відповідно до п. 5.4. договору) позивачем у позові не заявлялася.

Отже, вимога щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

При вирішенні вимоги про стягненні інфляційних втрат та річних суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаної норми за загальний період з 14.12.2016р. по 23.01.2017р. правомірно нараховано 3% річних на суму боргу, проте при здійсненні нарахування ним були допущені арифметичні помилки.

Суд здійснив перерахунок суми річних за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_4 9.5.3" та встановив, що позовна вимога про стягнення річних підлягає задоволенню частково, на суму 2760,62 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд дослідивши наданий позивачем розрахунок встановив:

Позивачем при нарахуванні інфляційних не враховано те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань)."

Позивач безпідставно нараховує інфляційні на суму боргу з 14.12.2016р. по 18.12.2016р., тобто за неповний місяць, з місяця, у якому мав бути здійснений платіж.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 698176 грн. 00 коп. припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору, то судовий збір в сумі 10472 грн. 64 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.

Проте, від позивача клопотання про повернення судового збору не надходило, в зв'язку з цим питання щодо повернення позивачу судового збору в сумі 10472 грн. 64 коп. буде вирішено судом після надходження відповідного клопотання.

Керуючись статтями 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; код ЄДРПОУ 33460268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросток» (с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 38113; код ЄДРПОУ 34463495) 273 656 грн. 14 коп. основного боргу, 2760 грн. 62 коп. 3 % річних, 4146 грн. 25 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 698 176 грн. 00 коп. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2017р.

СуддяО.С. Семчук