Рішення № 66902641, 29.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 911/1296/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська

про стягнення 24 746,69 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1, предст. за дов. від 16.02.2017;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (відповідач) про стягнення 24 746,69 грн., яка складається з 8 354, 69 грн. заборгованості за договором поставки № 781 від 16.11.2012, 8 620,00 грн. пені, 7 111,00 грн. інфляційних втрат, 661,00 грн. 3%річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив в порушення умов Договору щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної № 4630 від 19.08.2014, відповідач в повному обсязі та вчасно не розрахувався за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1296/17 та призначено до розгляду на 29.05.2017.

19.05.2017 від відповідач через канцелярію надійшов письмовий відзив на позов, в якому фактично проти наявності заборгованості не заперечує, однак просить суд відстрочити виконання судового рішення до 01.11.2017 року.

29.05.2017 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, зокрема, просив стягнути з відповідача 5 354, 69 грн. заборгованості за договором поставки № 781 від 16.11.2012, 8 620,00 грн. пені, 7 111,00 грн. інфляційних втрат, 661,00 грн. 3%річних, що разом складає 21 746, 69 грн. Вказана заява мотивована тим, що відповідачем було частково здійснено оплату заборгованості в розмірі 3000,00 грн., про що також свідчать подані позивачем документи.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову 21 746, 69 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

В судове засідання 29.05.2017 представник відповідача не зявився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку незявлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 29.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

16 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (покупець) було укладено договір поставки № 781, відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.

Відповідно п. 1.2. Договору, предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання згідно видаткових накладних, які є невідємною частиною даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначає позивач, на виконання своїх зобовязань за договором, позивач здійснив поставку товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною №4630 від 19 серпня 2014 року на суму 31 567,50 гривень.

Однак, у звязку з тим, що відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, за відповідачем на момент подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 8 354,69 грн., яка на даний час становить 5 354, 69 грн. (у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Таким чином, кінцевий строк оплати товару, на підставі накладної від 19.08.2014, настав 29.08.2014, у звязку з чим з 30.08.2014 відповідач є таким, що порушив свої договірні зобовязання.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Законодавством України визначено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що згідно п. 5.2 договору строк оплати настав, однак відповідач вартість товару за договором в повному обсязі не оплатив, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 354, 69 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 8 620,00 грн. пені (з 30.08.2014 по20.04.2017), нарахованої у відповідності до п. 7.2 та 7.5 Договору, згідно якого встановлено, що у разі порушення термінів розрахунків покупець за вимогою продавця зобовязаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань згідно цього договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобовязання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 (три) роки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення частини шостої статті 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (абз. 2 п. 21 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2015 N 01-06/1837/15 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").

Вказана правова позиція також викладена в п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якій зазначено, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Таким чином, застосовуючи даний пункт договору, позивач здійснює нарахування пені починаючи з 30.08.2014 по 20.04.2017, що є обґрунтованим та правомірним.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 8 620, 00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 661,00 грн. 3% річних та 7 111,00 грн. інфляційних втрат (з 30.08.2014 по 20.04.2017).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлені до стягнення сума 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 661,00 грн. та 7 111,00 грн. відповідно є обґрунтованими, арифметично вірними, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 354, 69 грн. боргу, 661,00 грн. 3% річних, 7 111,00 грн. інфляційних втрат та 8 620,00 грн. пені.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення до 01.11.2017, яке мотивоване тим, що на даний час за ТОВ «Птахофабрика «Київська» наявна заборгованість перед іншими кредиторами, що свідчить про відсутність грошових коштів у відповідача та неможливістю на даний час в повному обсязі здійснити розрахунки з позивачем, проти задоволення якого позивач усно в судовому засіданні заперечував, суд зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р.

Крім того, в п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року за №14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку повязує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з обєктивними, непереборними, іншими словами, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Однак, в даному випадку, на думку суду, такі обставини у відповідача (заявника) відсутні, а ті, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення суду, не можуть вважаться такими, що виключають можливість виконання рішення.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що в заяві не зазначено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в розумінні ст. 121 ГПК України, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення та відмовляє у її задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код ЄДРПОУ 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25а, код ЄДРПОУ 37686849) 5 354 (пять тисяч триста пятдесят чотири) грн. 69 коп. боргу, 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 00 коп. 3% річних, 7 111 (сім тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 8 620 (вісім тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «Птахофабрика Київська» про відстрочку виконання рішення.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 02.06.2017

Суддя О.В. Щоткін