Постанова № 66902072, 31.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Справа № 5019/2862/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу виконуючого обов'язки керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" розпорядника майна арбітражного керуючого Огейчук Т.В., м. Київна ухвалувід 22.09.2016 господарського суду Рівненської області (в частині розгляду грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво")та постановувід 14.03.2017 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/2862/11 господарського суду Рівненської області про банкрутствозакритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", с. Городок Рівненської областіголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Восток", м. ХарківліквідаторІванков В.М., м. Київв судовому засіданні взяв участь представник:

ЗАТ "Рівненський ливарний завод"Лаврін О.В., довір.;ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 5019/2862/11 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (далі - ЗАТ "Рівненський ливарний завод", боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" арбітражного керуючого Мельник І.А.

Ухвалою від 07.10.2015 у справі № 5019/2862/11 ліквідатором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М.

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" (далі - ТОВ ПКБ "Українське машинобудівництво", кредитор) звернулося до місцевого господарського суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 3 559 797,27 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.09.2016 (суддя Пашкевич І.О.) у справі № 5019/2862/11 з поміж іншого, відхилено грошові вимоги ТОВ ПКБ "Українське машинобудівництво" до боржника в сумі 3 559 797,27 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (судді: Демянчук Ю.Г. - головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) за наслідками перегляду ухвали від 22.09.2016 в частині відхилення кредиторських вимог до боржника в сумі 2 000 682 грн., ухвалу від 22.09.2016 у справі № 5019/2862/11 в частині п. 5 резолютивної частини залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ТОВ ПКБ "Українське машинобудівництво" в розмірі 2 000 682 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 197 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі (далі - Уніфікований закон), ст. 14 Закону про банкрутство. На думку скаржника, його грошові вимоги до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому підлягають визнанню як поточні.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідне оголошення було опубліковане 04.05.2012 у № 79 (4723) газети "Урядовий Кур'єр", відповідно строк для подачі кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника сплинув 04.06.2012.

З моменту публікації вказаного оголошення строк виконання зобов'язань боржника, що виникли до порушення справи про банкрутство, є таким, що фактично настав (ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство).

Тобто, норми ст. 1, ч. 15 ст. 11 та ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство пов'язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання. Отже, вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов'язань боржника.

У заяві про визнання поточним кредитором боржника ТОВ ПКБ "Українське машинобудівництво" посилається на те, що він є держателем простих векселів серії АА №1850746 та АА №1850747 номінальною вартістю 1 000 000 грн. та 1 000 682 грн., емітованих 06.07.2011 боржником. Вказані векселі були придбані кредитором за договором купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2012 № ДД206/1-12.

Слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Між тим, зобов'язання платити за векселем виникає тільки у трасата, без визначення управленої на отримання платежу сторони, а тому будь-яка особа, яка є законним держателем векселя має право на отримання плати за векселем.

За приписами норм ст. 34 Уніфікованого Закону трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Отже, виникнення зобов'язань боржника за емітованими векселями чинне законодавство пов'язує саме з моментом їх пред'явлення до платежу не раніше зазначеної у векселі дати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій строк платежу у простих векселів серії АА №1850746 та АА №1850747 був встановлений за пред'явленням але не раніше 20.12.2011. А тому в розумінні ст. 34 Уніфікованого закону, право вимоги за цими векселями виникло саме 21.12.2011, тобто до дати порушення справи про банкрутство ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

Таким чином, грошові вимоги за простими векселями, придбаними кредитором у 2012 році, виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і згідно з п. 5 ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсними, а тому не залежно від моменту виникнення права кредитора на пред'явлення вимоги за цими векселями, грошові вимоги за простими векселями повинні були бути заявлені у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

Частиною 2 ст. 14 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Сплив граничного строку на подання заяви з грошовими вимогами до боржника в порядку ст. 14 Закону про банкрутство не дає право кредитору вимагати визнання його грошових вимог.

У той же час договір купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2012 № ДД206/1-12 був укладений кредитором з ТОВ "Фінансова компанія "Європейський формат", тобто не з векселедавцем, а з власником простих векселів.

Як встановлено ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на момент придбання кредитором простих векселів вони вже були емітовані, а між їх попереднім власником та емітентом (боржником) вже виникли відносини щодо платежу за векселем. Це означає, що кредитор придбав 25.05.2012 ціні папери, з кредиторськими вимогами щодо яких мав звернутися до 04.06.2012 в межах справи про банкрутство ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин грошові зобов'язання боржника перед кредитором за усіма придбаними векселями є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство. Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим слід зазначити, що як вбачається з заяви ТОВ ПКБ "Українське машинобудівництво", кредитор звернувся з грошовими вимогами до боржника на суму 2 000 682 грн., що виникли на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2012 № ДД206/1-12 та грошовими вимогами на суму 1 559 115,27 грн. - на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.04.2013.

В подальшому оскаржуваною ухвалою від 22.09.2016 за наслідками розгляду заявлених грошових вимог, що мали різні правові підстави виникнення, а отже різну правову природу, суд ухвалив їх відхилити на загальну суму в 3 559 797,27 грн. про що зазначив в п. 5 резолютивної частини ухвали.

При цьому зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 вбачається, що як предметом апеляційного оскарження, так і розгляду були виключно грошові вимоги кредитора в розмірі 2 000 682 грн., однак судом апеляційної інстанції помилково залишено ухвалу суду першої інстанції в частині п. 5 її резолютивної частини без змін в цілому, оскільки рішення щодо відхилення грошових вимоги кредитора в розмірі 1 559 115,27 грн. не було оскаржене в апеляційному порядку.

У зв'язку з чим постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає зміні, шляхом внесення уточнення в її резолютивну частину щодо меж перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Також, колегія суддів звертає увагу Рівненського апеляційного господарського суду на описку, що підлягає виправленню в порядку ст. 89 ГПК України, допущену в мотивувальній частині постанови від 14.03.2017, а саме стосовно помилково зазначеної суми грошових вимог, що була заявлена кредитором у заяві № 535 від 16.12.2013, а саме 218 853 грн. 18 коп.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 33, 34 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, ст. ст. 514, 598 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу виконуючого обов'язки керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" розпорядника майна арбітражного керуючого Огейчук Т.В. залишити без задоволення.

2. Пункт 1 резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 5019/2862/11 змінити, виклавши його в наступній редакції: "Ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.09.2016 у справі № 5019/2862/11 в частині п. 5 резолютивної частини щодо розгляду грошових вимог на суму 2 000 682 грн. - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" - без задоволення".

3. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк