Ухвала суду № 66901929, 30.05.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 142/1688/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Гринишина А.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

30 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач) про визнання рішень конкурсної комісії неправомірними, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в грудні 2016 року звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати рішення конкурсної комісії Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області згідно протоколу №5 від 13.04.2016 "Про кандидатів на заміщення вакантної посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді" в частині висновку комісії про невідповідність документів ОСОБА_2 вимогам щодо прийняття на державну службу, кваліфікаційним вимогам та вимогам конкурсу на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді неправомірним та скасувати його;

- визнати рішення конкурсної комісії Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області згідно протоколу №6 від 14.04.2016 "Про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді" неправомірним та скасувати його;

- зобов'язати Піщанську районну державну адміністрацію Вінницької області оголосити повторний конкурс на заміщення вакантної посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Разом з цим, в адміністративному позові позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання даного позову, оскільки його майновий стан не дає змоги сплатити судовий збір у встановленому розмірі, на підтвердження чого надав довідку Крижопільського ОУПФУ у Вінницькій області № 1228 від 07.12.2016 про нарахування позивачу пенсії за віком у вересні, жовтні та листопаді 2016 року.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 21.04.2017 зменшено розмір судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_2 до Піщанського районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішень конкурсної комісії неправомірними, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії до 110, 24 грн. за кожну вимогу немайнового характеру викладену в позові.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішень конкурсної комісії неправомірними, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.

Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі, до 04.05.2017 включно - сплати 110, 24 грн. за кожну вимогу немайнового характеру викладену в позові.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, беручи до уваги майновий стан позивача та керуючись принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, суд не вбачав підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, однак вважав за можливе зменшити його розмір до 110,24 грн. за кожну вимогу немайнового характеру викладену в позові ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (в редакції від 08.10.2016, яка діяла у день звернення позивача до суду), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою мало бути сплачено судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що становило 551,20 грн.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI , у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом першої інстанції вірно вказано, що позивач при поданні вказаного позову до суду мав сплатити судовий збір в розмірі 551, 20 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, а всього 1653,60 грн., що є суттєвим фінансовим навантаженням для позивача, неспівмірним з його доходами та може стати для нього перешкодою доступу до суду.

Частиною 1 ст. 88 КАС України вказано, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічна норма міститься у ст. 8 Закону № 3674-VI, якою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

В адміністративному позові позивач заявив клопотання саме про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на певні обставини, зокрема, на те, що його майновий стан не дає змоги сплатити його у встановленому розмірі, на підтвердження чого надає довідку Крижопільського ОУПФУ у Вінницькій області № 1228 від 07.12.2016 про нарахування ОСОБА_2 пенсії за віком у вересні, жовтні, та листопаді 2016 року.

З матеріалів справи видно, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору судом першої інстанції не вирішено.

Натомість суд першої інстанції, розглянувши позовну заяву, прийшов до висновку про можливість зменшення позивачу розміру судового збору, з врахуванням зазначених позивачем обставин, до 110,24 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, в зв'язку з чим залишив позовну заяву без руху з наданням строку для сплати судового збору до 04.05.2017.

З приводу заявленого позивачем клопотання звільнення його від сплати судового збору суд висновку не зробив.

При цьому слід зауважити, що відповідно до принципу диспозитивності адміністративного процесу (закріпленого в ст. 11 КАС України), який застосовується на всіх його стадіях, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто при вирішення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, суд повинен був перевірити наявність підстав для цього і прийняти рішення про задоволення або про відмову у задоволенні даного клопотання. Натомість суд першої інстанції на власний розсуд вирішив зменшити розмір судового збору, вийшовши таким чином за межі заявленого клопотання, обмеживши право позивача розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вирішив зменшити розмір судового збору та прийшов до передчасного висновку наявність підстав для залишення адміністративного позову без руху, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в ході якого в т.ч. необхідно вирішити клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2017 року - скасувати.

Справу направити до Піщанського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.