Окрема думка судді № 66901805, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

м. Київ

О К Р Е М А Д У М К А

24 травня 2017 року К/800/26492/14

судді Вищого адміністративного суду України Стародуба О.П. щодо ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017р. у справі за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD", ОСОБА_1 про скасування постанови,

Зазначеною ухвалою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року і провадження у справі закрито на підставі пункту першого частини першої статті 157 КАС України.

Постановляючи зазначене рішення Вищий адміністративний суд України мотивував своє рішення тим, що підставою звернення до суду з позовом у даній справі позивач вказував наявність у нього пріоритетного (перед іншими кредиторами) права звернення стягнення на заставлене майно і необхідність захисту такого його права шляхом зняття з нього арешту, отже вимоги позивача за своєю суттю пов'язані зі спором про право на майно, тобто не є публічно-правовими, що, в свою чергу, виключає можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі статті 25 КАС України вважаю за необхідне висловити окрему думку щодо даного рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується постанова відділу Державної виконавчої служби, який є суб?єктом владних повноважень і у спірних правовідносинах відповідно до закону здійснює владні управлінські функції.

Таким чином, даний спір носить публічно-правовий характер і відповідно до пункту першого частини 2 статті 17 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що позивач стороною виконавчого провадження, в межах якого відповідачем винесено оскаржувану постанову, не являється.

За правилами статті 383 ЦПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) правом звернення до суду із скаргою на рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, наділені виключно сторони виконавчого провадження.

Таким чином позивач позбавлений права оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу статтею 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, інший порядок судового вирішення даного спору законом не встановлено, а тому його вирішення слід здійснювати в порядку адміністративного судочинства на загальних підставах.

За наведених обставин висновки колегії суддів, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, видаються необгрунтованими.

Суддя О.П. Стародуб