Ухвала суду № 66901457, 01.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/564/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

01 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

10 травня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№7448/17) від позивача, в яких останній просив провести розгляд справи за його відсутності.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 травня 2016 року позивач уклав з ПАТ "Банк Михайлівський" договір банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-050-000247747 у відповідності до якого на вкладний (депозитний) рахунок зарахована сума коштів 160986 грн. Кошти були зараховані на вкладний (депозитний) рахунок банку НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією від 20 травня 2016 року (а.с. 73).

Водночас, між ОСОБА_2 (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (сторона 2, ТОВ "ІРЦ")24.04.2016 укладено договір №980-050-0002263332, відповідно до якого:

- п.1.1. - сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором;

- п.1.2. - сума коштів за цим договором становить 153000,00 грн. Строк користування коштами становить 182 дні. Кошти передаються з дати укладення цього договору по 21 жовтня 2016 (день закінчення строку користування коштами). Сторона-2 сплачує стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок сторони -1 НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський". Сторона-2 повертає стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський".

- п.5.4.3. ТОВ "ІРЦ" має право з власної ініціативи достроково повернути кошти ОСОБА_2

23 травня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення №14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства ОСОБА_4" до категорії неплатоспроможних", яке опубліковано не було. В подальшому на підставі цього рішення НБУ виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно.

Рішенням Правління НБУ 12 липня 2016 року №124-рш відкликано банківську ліцензію та оголошено про ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський". На виконання цього рішення виконавчою дирекцією ФГВФО прийняте рішення від 12 липня 2016 року №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року.

Таким чином, розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5.

Тобто, укладення договору банківського рахунку та внесення коштів на рахунок позивача відбулось до початку запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Прес-центр 23 травня 2016 року розповсюдив оголошення, в якому зокрема зазначалось, що подавати до ФГВФО та/або до ПАТ "Банк Михайлівський" заяви на виплату коштів за договорами банківського рахунку і банківського вкладу, термін дії яких закінчився до введення та під час тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", не потрібно. За такими договорами виплата коштів здійснюватиметься за списками вкладників, які формує уповноважена особа ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

В липні 2016 року позивач звернувся до банку-агента ПАТ "Кредобанк" з проханням виплатити гарантовану Фондом суму відшкодування, однак отримав відмову з мотивів відсутності його даних в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Звернувшись в січні 2017 року до банку-агента АТ "Таскомбанк" позивачу повторно відмовлено у виплаті, у зв'язку з відсутності його даних у загальному реєстрі вкладників.

13 вересня 2016 року позивач отримав відповідь, згідно з якою перекази коштів на загальну суму 160986,00 грн. (транзакції), здійснені на рахунок позивача 19 травня 2016 року відповідно до ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ст.216 ЦК України є нікчемними, у зв'язку із чим ОСОБА_2 не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та приписам нормативно-правових актів Фонду протиправно допустив бездіяльність та не включив дані позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Так положеннями ч. 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

При цьому, нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Аналогічні положення містить розділ ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14.

В силу вимог ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. При цьому, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч. 3 ст. 38 цього Закону.

Згідно з ч .2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями проводити перевірку дійсності правочинів та реагувати відповідним чином при виявленні серед них нікчемних.

Проте колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що таке право відносити провочини до нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Так, відповідно до п.п. 7-8 ч. 3 ст. 39 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, уповноваженою особою Фонду у листі №ЗГ1/3843/1 від 13 вересня 2016 повідомлено про нікчемність переказу коштів ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський". Однак, відповідачем не зазначено, яким чином перекази коштів, ініційовані ТОВ "ІРЦ" на користь позивача, мають відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п.1 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 №9, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Положеннями ч. 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом апеляційної інстанції приймається до уваги та обставина, що повернення ТОВ "ІРЦ" коштів на поточні рахунки позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" було здійснено 19 травня 2016, а тому зазначені кошти на момент прийняття рішення Правління НБУ від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" перебували на поточних рахунках позивача у ПАТ "Банк Михайлівський".

З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський" ", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року прийняті зміни до закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, вступили в силу 19.11.2016 року, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

За таких обставин, кошти, які надійшли від ТОВ "ІРЦ" на поточні рахунки позивача, у розумінні Закону є вкладом, а ОСОБА_2 прирівнюється до вкладника та має право на відшкодування за вкладом з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, але за окремою процедурою звернення до ПАТ "Банк Михайлівський" у формі подання заяви та необхідного пакету документів.

Натомість, докази, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підтверджують нікчемності повернення вказаних коштів або укладеного з позивачем договору, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності визнання нікчемним повернення коштів позивачу від ТОВ "ІРЦ" не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку із чим бездіяльність відповідача щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є протиправною.

Також судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що станом на час укладення договору та перерахування коштів на рахунок, у банку були відсутні будь-які підстави відмовити у зарахуванні коштів.

Крім того, суттєвим для вирішення справи є те, що договір був укладений, а кошти зараховані ще до прийняття постанови Правління НБУ від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджують наявності правових підстав в уповноваженої особи Фонду для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.