Ухвала суду № 66901289, 31.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 р.Справа № 820/1412/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року про забезпечення позову по справі № 820/1412/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1019/7 від 29.03.2017 р. про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1043/5 від 29.03.2017 р. про припинення діяльності арбітражного керуючого.

10.04.2017 року позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1043/5 від 29.03.2017 р. "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" та наказів Міністерства юстиції України № 722/7 від 13.03.2017 року, № 1019/7 від 29.03.2017 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Забезпечено адміністративний позов ОСОБА_1 шляхом, зупинення до прийняття остаточного рішення у даній справі, дію наказу Міністерства юстиції України № 1043/5 від 29.03.2017 р. "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1",

та наказів Міністерства юстиції України № 722/7 від 13.03.2017 року, № 1019/7 від 29.03.2017 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Відповідач не погодившись із даною ухвалою подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що суд при забезпеченні позову в такий спосіб вийшов за межі підстав передбачених ст.117 КАС України. Крім того, апелянт з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказує на те, що суд фактично продовжив виконання службових обов'язків ОСОБА_1 на особах банкрутах. Наведені судом обставини необхідності забезпечення позову, не відповідають ст..117 КАС України.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. До суду подані письмові заперечення проти апеляційної скарги, крім того наведені обставини, що за ухвалою Господарського суду Харківської області вже усунуто позивача від виконання нею обов'язків ліквідатора з однієї з осіб. Колегія суддів зазначає, що розгляд справи, надання оцінки спірному процесуальному питанню та прийняття рішення можливе у відсутності сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась.

Колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи та вирішити спірне процесуальне питання за відсутністю представників сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наказ Мін'юсту «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 від 29.03.2017 року № 1043/5 може призвести до позбавлення позивача права здійснювати повноваження ліквідатора у справах про банкрутство ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3.

Дія спірного наказу може бути підставою для заміни арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) під час вирішення відповідних клопотань кредиторів у справах про банкрутство, що в свою чергу унеможливлює відновлення таких прав позивача на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справи про банкрутство, в якій він приймає участь. Позивачем доведено, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому (понесення судових витрат, поновлення професійних навичок і здобутків тощо), в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується с таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що питання анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, як і питання щодо накладання дисциплінарного стягнення є компетенцією Мінюсту України.

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до витягу з публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих вбачається, що у розділі «документи арбітражного керуючого» містяться відомості про те, що свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 07 травня 2013 року № 752 «не діє», оскільки наказом відповідача від 29.03.2017 року № 1043/5 припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1

З матеріалів справи встановлено, що позивач приймав участь в якості ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» (справа № 922/3410/16), ФОП ОСОБА_2 (справа №922/3410/13), ФОП ОСОБА_3. (справа № 5023/9709/11), в яких арбітражний керуючий ОСОБА_1 виконує обов'язки ліквідатора.

Щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Перелік підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову є вичерпним і виходячи зі змісту частини 1 статті 117 розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 117 КАС України способами забезпечення позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, чи його окремих положень, що оскаржуються або заборона вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову вживаються судом лише з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та такі заходи не можуть вирішувати спірні відносини по суті.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, тобто покликані гарантувати виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

В оскаржуваній ухвалі зазначено, що наказ Міністерства юстиції України "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" від 29.03.2017 № 1043/5 може призвести до позбавлення позивача права здійснювати повноваження ліквідатора у справах про банкрутство ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

В той же час, усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, що здійснюється згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарським судом, як і припинення діяльності арбітражного керуючого, не є тотожнім стосовно анулювання Мінюстом України свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності труднощів виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 р. в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, цим же пунктом Постанови Пленуму зазначено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України ( 2747-15 ), що є неприпустимим.

Виходячи з наведеного, враховуючи фактичну тотожність у наданих роз'ясненнях Пленуму ВАСУ з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування наказів про накладання дисциплінарного стягнення та припинення діяльності арбітражного керуючого, як актів скасування правових актів індивідуальної дії та відновлені діяльності на посаді, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечуючи позов у справі шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про анулювання свідоцтва від 29.03.2017 № 1043/5 та наказів Міністерства юстиції України № 722/7 від 13.03.2017, № 1019/7 від 29.03.2017 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції фактично продовжив службові обов'язки позивача на підприємстві - боржника та інших осіб з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків у якості ліквідатора, отриманням оплати арбітражного керуючого, виплатою винагороди тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене вище, суд при забезпеченні зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову не має.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Оскільки судом першої інстанції невірно надана правова оцінка встановленим обставинам справи, що призвело неправильного вирішення спірного питання про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні вищезазначеної заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 196, 198, 202, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року про забезпечення позову по справі № 820/1412/17 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.