Ухвала суду № 66901235, 25.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 р.Справа № 820/6120/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 820/6120/16

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківводоканал», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000214800 від 16.06.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі № 820/6120/16 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та представників відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України було проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих Комунальним підприємством «Харківводоканал» в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 9066029602 від 27.04.2016 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за січень 2015 року, за результатами якої було складено Акт № 307/28-09-48-13/03361715 від 26.05.2016 року.

Під час перевірки встановлено заниження Комунальним підприємством «Харківводоканал» суми податкових зобов'язань заявлених в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015 року на суму 1 783 633,00 грн, що вказує на порушення підприємством п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000214800 від 16.06.2016 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 675 449,50 грн.

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, підприємство оскаржило його до Державної фіскальної служби України, рішенням № 22958/6/99-99-11-01-02-25 від 25.10.2016 року, за результатами в задоволенні повторної скарги підприємству відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заниження КП «Харківводоканал» податкових зобов'язань за січень 2015 року зазначених у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000214800 від 16.06.2016 року відсутнє, в зв'язку з чим, застосування до підприємства штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України безпідставне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно до п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20. 1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як встановлено п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

На підставі ст. 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, як було встановлено в ході судових засідань з пояснень представника відповідача, в результаті камеральної перевірки КП «Харківводоканал» встановлено наявність логічних помилок, а предметом проведеної камеральної перевірки була правильність та повнота подання податкової звітності по ПДВ.

Статтею 14 Податкового Кодексу України, передбачено визначення понять, які вживаються в Кодексі. В даній статті поняття арифметичні, методологічні або логічні помилки відсутні.

У главі 11 розділу ІІ Податкового Кодексу України, не передбачено застосування відповідальності до платників податків у разі виявлення арифметичної-логічних порушень.

Отже, враховуючи наведене вище, Податковим Кодексом України не передбачено визначення логічної помилки, та відповідальності за дану помилку.

Між тим, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків що платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що обставини заниження податкового зобов'язання потребують перевірки саме у рамках документальної перевірки у розумінні ст. 78 Податкового кодексу України, що не відповідає змісту проведеного відповідачем такого контрольного заходу, як камеральна перевірка.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника податків поза межами здійснюваного заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 15.06.2016 року по справі № К/800/49074/15.

Стосовно правомірності складання платником податків уточнюючого розрахунку з ПДВ з відповідним коригування рядка 21 декларації за грудень 2014 року, що мало свій вплив на значення рядків 18, 20.2 податкової декларації за січень 2015 року у відповідності до вимог п. 6 розділу VI Порядку № 21, колегія суддів зазначає наступне.

20.01.2015 року КП «Харківодоканал» подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за формою затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 року (далі - Наказ № 966, чинний на момент подання декларації), де значення по рядку 18 вказаної декларації (різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту) складало позитивний показник у розмірі 3 112,00 грн.

19.02.2015 року, підприємство подало податкову декларацію за січень 2015 року, де значення по рядку 9 (загальна сума податкових зобов'язань) становило 13 145 520,00 грн, значення по Рядку 17 (загальна сума податкового кредиту) становило 6 246 772,00 грн, а значення по рядку 18 (Рядок 9- Рядок 17) становило 6 898 748,00 грн відповідно.

30.03.2015 року, КП «Харківводоканал» в порядку положень п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Було подано уточнюючий розрахунок № 9046244189 до податкової декларації за січень 2015 рок, у зв'язку із самостійно виявленими помилками.

Таким уточнюючим розрахунком до декларації за січень 2015 року було внесено зміни по рядку 9 податкової декларації за січень 2015 року (загальна сума податкових зобов'язань) та відповідно по рядку 18 (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (Рядок 17) податкової декларації за січень 2015 року, у вигляді уточнення показників по вказаним рядкам у бік зменшення в сумі 1 527 317,00 грн. У зв'язку з чим значення по рядку 9 після уточнення, становило 11 618 203,00 грн, а значення по рядку 18 відповідно становило 371 431,00 грн.

21.04.2016 року позивачем, на підставі самостійно виявлених помилок, подано уточнюючий розрахунок коригування № 9061484770 до податкової декларації за грудень 2014 року. Вказаним уточнюючим розрахунком було зменшено показники по Рядку 9 податкової декларації за грудень 2014 року (загальна сума податкових зобов'язань) у бік зменшення у розмірі 1 786 745,00 грн. Як зазначалося вище, показник по рядку 18 декларації за грудень 2014 року (різниця між сумою податкових зобов'язань та суми податкового кредиту (Рядок 9 - Рядок 17) становив позитивне значення у розмірі 3 112,00 грн. Однак з урахуванням того, що уточнюючим розрахунком було зменшено суму податкового зобов'язання за грудень 2014 року у розмірі 1 786 745,00 грн, то і значення Рядку 18 зменшено на таку ж суму (3 112,00 грн), а тому становитиме від'ємний показник, відображений у рядку 19 у розмірі 1 783 633,00 грн.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 1.3 ст. 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також, відповідно до п. 1 розділу VI Порядку № 21, уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абз. 4 п. 50.1 ст. 50 розділу II Кодексу.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України унормовано, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Окрім того, відповідно до ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що податкова декларація та уточнюючий розрахунок є взаємопов'язаними документами податкової звітності та не можуть підлягати перевірці окремо один від одного. Тобто, законодавцем взаємопов'язано момент подання податкової декларації та момент внесення до неї змін шляхом уточнення, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посиланнь відповідача на те, що слід віддавати перевагу показникам первісної податкової декларації, які не впливали на майбутні податкові періоди, оскільки вказана позиція суперечить вищенаведеним обставинам.

Між тим, у відповідності до п. 6 Порядку № 21, у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Отже, законодавцем чітко окреслений алгоритм дій платника податків у разі якщо зміни показників одного періоду впливають на показники наступного звітного періоду.

Так, на виконання вищезазначених норм права, КП «Харківводоканал» зараховано від'ємну різницю між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за грудень 2014 до податкового кредиту наступного звітного періоду (січень 2015 року).

Від'ємне значення по Рядку 19 декларації за грудень 2014 року, яке становить 1 783 632,00 грн відображається по Рядку 21 декларації за грудень 2014 року та відповідно переноситься до Рядку 16.1 декларації за січень 20 15 року.

Перенесення відповідних показників декларації за грудень 2014 року до декларації наступного звітного податкового періоду (січень 2015 року) зобов'язує підприємство внести відповідні уточнення до декларації за січень 2015 року.

Таким чином, 27.04.2016 року у зв'язку із самостійним виявленням помилок щодо уточнення значення по Рядку 16.1 декларації за січень 2015 року, КП «Харківводоканал» було подано уточнюючий розрахунок № 9066029602 до такої декларації.

Рядок 16.1 декларації за січень 2015 року, знаходиться в Розділі ІІ податкової декларації «Податковий кредит», а тому значення по Рядку 16.1 враховується при обрахуванні загальної суми податкового кредиту, яка відображається по Рядку 17 податкової декларації за січень 2015 року.

З урахуваннями перенесення значення по Рядку 21 декларації за грудень 2014 року до Рядку 16.1 декларації за січень 2015 року, значення останнього було уточнено в бік збільшення у розмірі 1 783 633,00 грн, а відтак загальна сума податкового кредиту за січень 2015 року (Рядок 17) відповідно збільшена на зазначену суму і складає 8 030 405,00 грн.

Зміни показника по Рядку 17 декларації за січень 2015 року безпосередньо спричиняють зміни у значенні по Рядку 18 декларації за січень 2015 року, оскільки значення по Рядку 18 відображає різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за відповідний звітний період (Ряд 9 - Рядок 17). Зважаючи на те, що сума Рядку 17 податкової декларації за січень 2015 року (податковий кредит) була збільшена на 1 783 633,00 грн, то значення Рядку 18 податкової декларації за січень 2015 року буде відповідно зменшене на вказану суму і становитиме, з урахуванням уточнення, 3587 798,00 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказані вище розрахунки вказують на те, що зміни по рядку 21 декларації за грудень 2014 року безпосередньо вплинули на значення по Рядку 18 декларації за січень 2015 року, а збільшення значення Рядку 16.1 декларації за січень 2015 року (значення Рядку 21 попереднього (грудень 2014 року) звітного періоду) прямо впливає на збільшення значення Рядку 17 декларації за січень 2015 року (значення усього податкового кредиту за звітний період - січень 2015 року), а Рядок 17 безпосередньо враховується при визначенні значення Рядка 18 декларації за січень 2015 року (позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання (Рядок 9) та сумою податкового кредиту (Ряд 17)

Тобто безпосереднє збільшення значення Рядку 16 тягне за собою і відповідне зменшення значення Рядка 18.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те,що підприємством правомірно внесено зміни до податкової звітності з ПДВ в порядку п. 6 ст. VI Порядку № 21 від 28.01.2016 року, з урахуванням того, що виправлення Рядку 21 декларації за грудень 2014 року вплинуло на значення рядку 18 декларації за січень 2015 року, а тому уточнюючий розрахунок був поданий до податкової декларації за січень 2015 року, оскільки змінене значення Рядку 21 декларації за грудень 2014 року впливало на значення Рядку 18 декларації за січень 2015 року.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 820/6120/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.05.2017 р.