Постанова № 66901196, 30.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1371/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

30 травня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Потапчука В.О.судді -Семенюка Г.В. за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Монада" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року №0005022301/0, від 22.01.2010 року №0005022301/1, від 02.04.2010 року №0005022301/2, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Монада» звернулось з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року № 0005022301/0, від 22.01.2010 року № 0005022301/1, від 02.04.2010 року № 0005022301/2.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення складено на підставі висновків акту планової перевірки позивача та апеляційного узгодження донарахованих податковим органом зобов'язань з податку на прибуток. Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, посилаючись на те, що при складені акту перевірки відповідач безпідставно виключив із складу валових витрат вартість товарів (робіт, послуг) пов'язаних з веденням господарської діяльності. На думку позивача, висновки акту перевірки складені на підставі суб'єктивного погляду представників відповідача на бухгалтерські документи, які є підтвердженням складу валових витрат. Приватні підприємці, які виконували роботу позивача, відобразили в своєму обліку результати виконаних робіт та надання послуг. На думку позивача, акти виконаних робіт та додатки до них по виконанню електротехнічних робіт, послуг по налагодженню та монтажу контрольно-вимірювальної техніки, виготовлення контрольно-вимірювальної техніки та апаратури, розробка програмного забезпечення, розробка системи управління містять достатню інформацію, необхідну для визначення суті цих операцій та визначення приналежності до власної господарської діяльності платника податків, а необхідність здійснення цих витрат пов'язана зі специфікою господарської діяльності позивача за перевіряємий період.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 10.11.2009 року № 0005022301/0, від 22.01.2010 року № 0005022301/1, від 02.04.2010 року № 0005022301/2 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 713375,34 грн., у тому числі, за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10.11.2009 року № 0005022301/0, від 22.01.2010 року № 0005022301/1, від 02.04.2010 року № 0005022301/2 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток на 713375,34 грн., у тому числі, за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн. - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті позовних вимог постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року залишено без змін.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про задоволення заявлених вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 28.09.2009 року по 14.10.2009 року посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВФ «Монада» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2009 року № 3221/12-8/19231110 (а.с.71-203 т.4).

На підставі висновків наведеного акту перевірки та з урахуванням адміністративного оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення: від 10.11.2009 року № 0005022301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (а.с.204 т.4); від 22.01.2010 року № 0005022301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (а.с.225 т.4); від 02.04.2010 року № 0005022301/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 790550,34 грн. (за основним платежем - 527033,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263516,78 грн.) (а.с.1 т.5).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи спірне питання, з огляду на викладене.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрат по операціям з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, посилаючись на те, що ці ФОП є також працівниками підприємства, що свідчить про недоцільність укладення з ними договорів на виконання послуг, а так само посилаючись на неналежне оформлення спірних взаємовідносин.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача та послався на недоведеність позивачем необхідності залучення його працівників для виконання відповідних робіт окремо, як ФОП, недоведеність підстав неможливості виконання таких робіт у робочий час та на неналежне оформлення актів виконаних робіт, складених за результатами проведених операцій.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у наведеній редакції, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат.

В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи за перевіряємий період, а саме 01.01.2007 року, 01.06.2008 року, 01.12.2008 року між позивачем та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 були укладені договори про надання послуг №№ 5, 10, 8, 1, 6, 2 від 01.01.2007 року, від 01.04.2007 року № 12, № 18 від 01.12.2008 року, № 16 від 01.06.2008 року, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по розробці, налагодженні і монтажу контрольно-вимірювальної апаратури (а.с.32, 93, 160, 230 т.1, а.с.48, 132 т.2, а.с.43, 68, 226 т.3).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.33-92, 94-159, 161-229, 231-250 т.1, а.с.1-24, 49-62, 133-200 т.2, а.с.44-67, 69-133, 227-250 т.3, а.с.1-45 т.4).

Також, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані додатки до актів виконаних робіт, в яких чітко вказано найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість (а.с.33-92, 94-159, 161-229, 231-250 т.1, а.с.1-24, 49-62, 133-200 т.2, а.с.44-67, 69-133, 227-250 т.3, а.с.1-45 т.4).

Вказані додатки до актів виконаних робіт підписані, зокрема, з боку начальника дільниці, зам. директора та головного бухгалтера.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.01.2007 року, 01.06.2007 року, 29.05.2008 року, 21.01.2009 року між позивачем та ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20 були укладені договори про надання послуг №№ 9, 11, 13, 15, 20, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по розробці програмного забезпечення (а.с.25, 63, 86, 121, 225 т.2).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.26-47, 64-85, 87-120, 122-131, 226-243 т.2).

Також, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані додатки до актів виконаних робіт, які підписані, зокрема, з боку начальника дільниці, зам. директора та головного бухгалтера, та в яких чітко вказано найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість (а.с.26-47, 64-85, 87-120, 122-131, 226-243 т.2).

Крім того, в перевіряємий період між позивачем та ОСОБА_21, ОСОБА_13 були укладені договори про надання послуг від 01.12.2008 року №№ 01/2, 17, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по розробці системи управління (а.с.201, 206 т.2).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.202-205, 207-224 т.2).

Також, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані додатки до актів виконаних робіт, в яких чітко вказано найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість (а.с.202-205, 207-224 т.2).

З матеріалів справи також встановлено, що 01.01.2007 року, 01.12.2008 року між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори про надання послуг №№ 4, 7, згідно яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню електротехнічних робіт (а.с.244 т.2, 168 т.3).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.245-250 т.2, а.с.1-42, 169-225 т.3).

Також, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані додатки до актів виконаних робіт, в яких чітко вказано найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість (а.с.245-250 т.2, а.с.1-42, 169-225 т.3).

Окрім того, в обґрунтування фактичності здійснення господарський операцій позивача з наведеними контрагентами позивачем до суду надані свідоцтва про сплату контрагентами позивача єдиного податку (а.с.5-28 т.9).

Здійснення позивачем розрахунків за надані послуги підтверджується податковими розрахунками та відомостями по рахунку ТОВ НВФ «Монада» (а.с.65-89 т.9).

Факт здійснення вищевказаних господарських операцій позивача з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 підтверджено і в процесі перевірки.

Так, відповідач проводив зустрічні перевірки з контрагентами позивача щодо підтвердження взаємовідносин та факту надання послуг та виконаних робіт.

За наслідками зустрічних перевірок підтверджено наявність цивільно-правових відносин по наданню послуг та виконанню робіт зазначеними вище контрагентами позивача.

Отримані копії первинних документів підтверджують взаємовідносини та не відрізняються від первинних документів, які знаходяться у розпорядженні позивача.

В свою чергу, на підтвердження використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивачем до суду надані: договори на поставку товарів вимірювальної техніки, висновки недержавної експертизи щодо ідентифікації товару, сертифікати радіаційного дослідження, довіреності на отримання товару, вантажно-митні декларації, рахунки на оплату товару (а.с.150-241 т.5, а.с.1-258 т.6, а.с.1-250 т.7, а.с.1-95 т.8).

Так, надані позивачем договори підтверджують наявність у позивача обов'язків з майбутнього постачання своїм партнерам контрольно-вимірювальної техніки, бортових комп'ютерів та іншого обладнання, а надані накладні, вантажно-митні декларації свідчать про фактичне виконання позивачем своїх договірних обов'язків з постачання зазначених вище товарів.

Також, доцільність залучення позивачем до виконання наведених послуг працівників власного підприємства у неробочий час за окремими договорами про надання послуг підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи калькуляцією вартості товарів, картами технологічних операцій, наказами про прийняття на роботу працівників позивача та їх посадовими інструкціями.

Крім того, з досліджених судом апеляційної інстанції калькуляції вартості товарів, карт технологічних операцій, наказів про призначення працівників позивача та посадових інструкцій працівників позивача, колегією суддів встановлено, що підприємницька діяльність позивача базувалась на поетапному здійснені операцій з виготовлення контрольно-вимірювальних приладів, реалізації виготовлених товарів, обліку та розподілу доходів від ведення підприємницької діяльності, а саме позивач приймає на роботу фахівців з метою створення та розробки проектів з відповідною технічною документацією, яка включає в себе програми та методики приладів, контролю та випробувань, маршрутних та технологічних карт по виготовленню вузлів та виробів, з подальшим виготовленням дослідних зразків контрольно-вимірювальних приборів з відповідним програмним забезпеченням.

Тобто, як вірно зазначено позивачем, фахівці в основний робочий час займалися розробкою дослідних зразків електронних пристроїв до сільгосптехніки, а саме: виготовлення креслень, ескізів, проектів дослідних зразків електронних пристроїв та їх випробування, розробка до них технічних та маршрутних карт, розробка програмного забезпечення, програм та методик контролю та випробувань, протоколи випробувань, написання різноманітних програм, та лише при надходженні замовлення на виготовлення обмеженої кількості пристроїв, будучі приватними підприємцями, у вільний від роботи час, працівники позивача виконували за фахом роботу щодо налагодження та монтажу електронних пристроїв до сільгосптехніки, а саме: за основним місцем роботи займались розробкою програмного забезпечення дослідних зразків електронних пристроїв, а за окремими договорами, як приватні підприємці, виконували наладку та монтаж контрольно-вимірювальної апаратури; за основним місцем роботи займались виконанням робіт щодо налаштування дослідних зразків електронних пристроїв, а за окремими договорами, як приватні підприємці, виконували наладку та монтаж контрольно-вимірювальної апаратури; за основним місцем роботи займались виконанням робіт щодо налаштування та монтажу дослідних зразків електронних пристроїв, які розроблялися на підприємстві, а за окремими договорами, як приватні підприємці, виконували електротехнічні роботи, які включали в себе монтаж блоків управління, виготовлення та монтаж джгутів, переклейка скла; за основним місцем роботи займались виконанням робіт щодо розробки програмного забезпечення дослідних зразків електронних пристроїв, які розроблялись на підприємстві, а за окремими договорами, як приватні підприємці, виконували настройку програмного забезпечення, які включали в себе настройку ПО окремих блоків бортових комп'ютерів; за основним місцем роботи займались розробкою програмного забезпечення дослідних зразків електронних пристроїв, а за окремими договорами, як приватні підприємці, виконували настройку програмного забезпечення, які включали в себе настройку ПО окремих блоків бортових комп'ютерів.

При цьому, з дослідженої судом апеляційної інстанції калькуляції вартості товарів, колегією суддів також встановлено, що позивачем було окремо передбачені витрати у вигляді заробітної плати та витрати на послуги сторонніх суб'єктів господарювання по виконанню монтажних та пусконалагоджувальних робіт (а.с.142-149 т.5).

Окрім того, за даними відповідача, позивач за перевірений період отримав 9116204 грн. прибутку та задекларував валових витрат у сумі 31409566 грн., що свідчить про 29% рентабельності в господарській діяльності позивача, та про окупність проведених витрат позивача.

Таким чином, за змістом вказаних документів можливо встановити фактичне виконання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 зобов'язань за укладеними договорами, а саме найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість, наявність фактичних розрахунків, обґрунтованість придбання послуг та її фактичне використання у власній господарській діяльності, що повністю спростовує доводи відповідача та суду першої інстанції про не підтвердження позивачем вказаних господарських операцій та необґрунтованість придбання таких послуг.

Також, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрат по операціям з ОСОБА_22 щодо надання послуг по веденню податкового обліку, посилаючись на те, що вона є також працівником підприємства, а саме бухгалтером, що свідчить про недоцільність укладення з нею договору на ведення податкової звітності.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача та послався на недоведеність позивачем фактичності операцій з ОСОБА_22 за укладеним договором.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

01.01.2007 року позивачем та ОСОБА_22 був укладений договір про надання послуг № 3, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати роботи по веденню податкового обліку (а.с.134 т.3, 40 т.5).

Додатком до договору № 3 від 01.01.2007 року є протокол узгодження договірної ціни від 01.01.2007 року, відповідно до якого за виконання робіт по обробці первинної документації, складання звітності, складання та своєчасне здавання місячної та квартальної звітності по податковому обліку та фондам - по місячно в залежності від валового прибутку фірми, ціна послуг складає не більше ніж 15000 грн. в місяць без ПДВ (а.с.136 т.3).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надані помісячні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.138-167, 43-71 т.3), в яких визначено найменування виконаних робіт (надання послуг по веденню податкового обліку), період виконання, кількість виконаної роботи та її вартість.

Тобто, за укладеним з позивачем договором ОСОБА_22 надавала останньому послуги саме по веденню податкового обліку.

В свою чергу, за наказом ТОВ НВФ «Монада» № 16 від 29.12.2016 року на ОСОБА_22, як працівника підприємства - головного бухгалтера, було покладено ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, візування всієї звітності підприємства.

З наведеного вбачається, що за основним місцем роботи ОСОБА_22 займалась веденням бухгалтерського та фінансового обліку підприємства ТОВ НВФ «Монада», а за окремим договором, як приватний підприємець, вела податковий облік, податкову та статистичну звітність.

Здійснення позивачем розрахунків окремо за надані послуги підтверджується податковими розрахунками та відомостями по рахунку ТОВ НВФ «Монада» (а.с.65-89 т.9).

Також, факт здійснення вищевказаних господарських операцій позивача з ОСОБА_22 підтверджено і в процесі перевірки.

Таким чином, за змістом вказаних документів можливо встановити фактичне виконання ОСОБА_22 зобов'язань за укладеним договором, а саме найменування виконаних робіт, кількість виконаної роботи та її вартість, наявність фактичних розрахунків, обґрунтованість придбання послуг та її фактичне використання у власній господарській діяльності, що повністю спростовує доводи відповідача та суду першої інстанції про непідтвердження позивачем вказаних господарських операцій та необґрунтованість придбання таких послуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрат по операціям з ПП ОСОБА_23 щодо надання маркетингових послуг на суму 87000 грн. з огляду на недоведеність проведення таких операцій.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилкового погодився з таким висновком відповідача, з огляду на викладене.

15.01.2009 року між позивачем та ПП ОСОБА_23 був укладений договір № 20-МУ (а.с.138 т.5), згідно якого приватний підприємець мав виконати маркетингові дослідження по наступним напрямам: можливості та перспективи застосування систем контролю сіяння і датчиків контролю сіяння; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, і т.д.); загальна характеристика обороту продукції конкурентів; стан розвитку ринкової інфраструктури; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів, технічні вимоги до продукції з боку споживачів; можливість, доречність та ефективність проведення рекламних компаній.

Виконання контрагентом позивача умов наведеного договору та надання ПП ОСОБА_23 маркетингових послуг на суму 87000 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаними з боку позивача та ПП ОСОБА_23, згідно яких приватний підприємець виконав маркетингові дослідження по наступним напрямам: можливості та перспективи застосування систем контролю сіяння і датчиків контролю сіяння; визначення діючих та потенціальних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, і т.д.); загальна характеристика обороту продукції конкурентів; ступень розвитку ринкової інфраструктури; попит на продукцію, перспективи його розвитку (а.с.140-141 т.5).

Також, здійснення позивачем розрахунків окремо за надані послуги підтверджується податковими розрахунками та відомостями по рахунку ТОВ НВФ «Монада» (а.с.65-89 т.9).

При цьому, колегія суддів враховує, що по своєму складу маркетингові дослідження за вказаним договором відносяться до витрат платника податків, пов'язаних з організацією та веденням підприємницької діяльності, а тому відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) такі втрати позивачем цілком правомірно включені до складу валових витрат.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтував зміст операцій з ПП ОСОБА_23, з наявних в матеріалах справи документів вбачається зміст операцій, їх результати, виникнення у позивача необхідності використати ці послуги у власній господарській діяльності, а також їх фактичне використання у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, оскільки наданими первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання умов договорів з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, за наданими первинними документами вбачається зміст господарських операцій, їх оплата, їх використання в господарській діяльності, а також обґрунтованість придбання таких послуг, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині визначення податку на прибуток внаслідок виключення із складу валових витрат понесених по наведеним операціям є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції та з огляду на те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2012 року залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року в частині відмови у задоволенні вимог позивача про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень в частині визначення податку на прибуток у розмірі 77175 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 52500 грн. та за штрафними санкціями - 24675 грн., колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню в частині визначення податку на прибуток у розмірі 713375,34 грн., у тому числі, за основним платежем 474533,56 грн. та за штрафними санкціями 238841,78 грн.

З огляду на вищевикладене, зважаючи, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Монада» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.11.2009 року № 0005022301/0, від 22.01.2010 року № 0005022301/1, від 02.04.2010 року № 0005022301/2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 червня 2017 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк