Ухвала суду № 66901174, 24.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6044/16

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного офісу Державної аудиторської служби на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016р. про закриття провадження по справі за адміністративним позовом Південного офісу Державної аудиторської служби до Комунального підприємства «Одесаоблфарм», за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016р. Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулось в суд із адміністративним позовом до КП «Одесаоблфарм», за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», в якому просило стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 53 234,1грн..

Ухвалою суду першої інстанції позивача по справі замінено правонаступником Південним офісом Державної аудиторської служби.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016р. закрито провадження у даній справі, з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в адміністративному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016р. скасувати, постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.199КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведено ревізію фінансова-господарської діяльності КУ «Одеська обласна клінічна лікарня». За результатами ревізії складено акт за №04-11/29 від 24.03.2016р., яким виявлено численні порушення, а саме, що при складанні договору оренди між КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» та КП «Одесаоблфарм» занижено суму орендної плати за нежилі приміщення, в зв'язку із чим лікарні завдано шкоду (збитків) на суму 53 234,1грн. (а.с.8-72).

На підставі вищевказаного акту, Держфінінспекцією прийнято та направлено КП «Одесаоблфарм» вимогу за №15-04-23-14/4397 від 7.04.2016р. щодо усунення порушень законодавства (а.с.73).

У зв'язку із тим, що відповідачем в строк не виконано вимоги, позивач звернувся в суд із відповідним позовом.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального законодавства, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України за №499/2011 від 23.04.2011р. (далі - Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно ст.10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контрою надано право: п.8 порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отриманні підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; п.10 - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; п.13 - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справа адміністративної юрисдикції, згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено ч.3 ст.6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно із п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно із ч.4 ст.50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Апеляційний суд зазначає, що у даній справі позовні вимоги суб'єктом владних повноважень заявлено до юридичної особи - КП «Одесаоблфарм», яке не є підконтрольною установою позивача. Південним офісом Державної аудиторської служби не здійснюється владних управлінських функцій відносно відповідача, право Служби на звернення до суду з адміністративним позовом до непідконтрольних їй установ, тобто до третіх осіб, щодо стягнення коштів (збитків) законом не передбачено.

Враховуючи вищенаведені обставини та положення закону, судова колегія вважає, що позов про стягнення недоотриманих підконтрольною установою коштів від його контрагента, який не є підконтрольною особою, за договором оренди нежитлового приміщення не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За приписами п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Аналізуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що дана справа підлягає розгляду у господарському судочинстві та у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Апеляційний суд зазначає, що аналогічний висновок викладений в ухвалі ВАС України по справі за №К/800/7947/16 від 15.09.2016р..

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала судді першої інстанції про закриття провадження у даній справі є законною та обґрунтованою.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південного офісу Державної аудиторської служби - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016р. про закриття провадження у справі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук