Ухвала суду № 66901163, 01.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/634/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В.Федусика А.Г.

за участю секретаря - Брижкіної І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А 4362 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4362 про стягнення коштів на відрядження,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення Військовою частиною А 4362 (надалі - Військова частина) його прав та законних інтересів, що пов'язані з відмовою у виплаті коштів на відрядження у період з 04 вересня по 30 вересня 2016 і з 20 грудня по 30 грудня 2016 на загальну суму 1840 грн. 52 коп., позивач просив: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 1840 грн. 52 коп.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 28 березня 2017 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції стягнув з Військової частини на користь позивача 1840 грн. 52 коп.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що законодавством регламентовано право військовослужбовців, які перебувають у відрядженні, на відшкодування відповідних витрат.

В апеляційній скарзі Військова частина, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Військова частина послалась на обставину, яка не була зазначена в листі про відмову у виплаті коштів на відрядження від 12 січня 2017 (вих. №154/24/2-24) (а.с. 10), а саме на те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом про відшкодування коштів на відрядження (рапорт за вхідним від 23 січня 2017 №225) з пропуском, встановленого п.1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 серпня 2011 №530, п'ятиденного строку звернення до командування за відшкодуванням коштів.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів №98 від 02.02.2011р. "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29.08.2011р. (далі - Інструкція №530), передбачено, що, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження (п.1.11 Інструкції №530).

За змістом п.1.13 Інструкції №530 військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із цим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат; витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно п. 1.9 Інструкції №530 тривалість відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками); визначення кількості днів відрядження для виплати добових провадиться з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня повернення до місця постійної служби, що зараховуються як два дні; днем вибуття у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автобуса або іншого транспортного засобу з пункту постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем повернення із відрядження - день прибуття зазначеного транспорту в пункт постійної служби.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 214 від 01 вересня 2016 ОСОБА_1 було направлено у службове відрядження з метою відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом для Військово-Морських Сил Збройних Сил України до Запорізького ОВК. Вказане підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини А4362 (по стройовій частині) №166 від 02 вересня 2016, в якому зазначено вважати таким, що вибув у службове відрядження до Запорізького ОВК та ВК Запорізької області терміном на 27 діб з 04 вересня 2016 по 30 вересня 2016 капітан-лейтенанта ОСОБА_1, начальника електротехнічної служби технічної частини і посвідченням про відрядження №271 від 02 вересня 2016.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини А4362 (по стройовій частині) №241 від 19 грудня 2016 та посвідчення про відрядження № 401 від 19 грудня 2016 позивач вважався таким, що вибув у службове відрядження до військової частини А0119 та військової частини А0107, м. Київ терміном на 04 доби з 20 грудня 2016 по 23 грудня 2016.

23 січня 2017 позивач звернувся з рапортом (вх. №225) до заступника командира з озброєння - начальника технічної частини про виплату йому коштів за відрядження з 04 вересня 2016 по 30 вересня 2016 та з 20 грудня 2016 по 23 грудня 2016 у сумі 1840 грн. 52 коп.

За результатами розгляду вищевказаного рапорту, позивачу листом від 12 січня 2017 (вих. №154/24/2-24) було надано роз'яснення Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, де зазначено, що на підставі п.1.2 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №530 від 29 серпня 2011, направлення військовослужбовця (працівника) у службове відрядження допускається тільки за наявності у військовій частині відповідних коштів на відшкодування витрат на службові відрядження.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; зобов'язання, взяті розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Тобто, в дуже розмитій не конкретній формі, відповідач, з посиланням на відсутність бюджетного фінансування, відмовив ОСОБА_1 у виплаті коштів на відрядження.

Суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність та протиправність посилань Військової частини на відсутність бюджетного фінансування для відшкодування коштів на відрядження.

Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення військовослужбовця у службове відрядження за відсутності у військової частини відповідних коштів на відшкодування витрат на службові відрядження, є прямим порушенням командуванням Військової частини А 4362 п.1.2 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29 серпня 2011.

Однак, як вже вказувалося раніше, в апеляційній скарзі Військова частина не посилається на відсутність бюджетних коштів для відшкодування позивачу, а наводить нове пояснення своїм діям, а саме, вказує на порушення встановленого п.1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 серпня 2011 №530, п'ятиденного строку звернення ОСОБА_1 до командування за відшкодуванням коштів.

Суд визнає такі доводи Відповідача не обґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пункт 1.13 Інструкції, на яку посилається відповідач, хоч і встановлює термін подачі звіту та посвідчення про відрядження керівництву військової частини, однак цей правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів не дає і не може давати суб'єкту владних управлінських функцій права застосовувати фінансові санкції за його не виконання.

Тобто особа, яка не виконує встановлених правил, може бути притягнена до дисциплінарної відповідальності, але відмова Військової частини у виплаті коштів на відрядження - є протиправною та такою, що виходить за межі визначених Конституцією та Законами України повноважень відповідача.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 4362 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4362 про стягнення коштів на відрядження - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: