Ухвала суду № 66900831, 29.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/138/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, Державної служби України з питань праці, третя особа - Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної інспекції України з питань праці №015-к від 03.04.2012 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси, зі збереженням 9 рангу державного службовця.

Наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 року №121-к виконання обов'язків начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області з 06 червня 2014 року тимчасово покладено на ОСОБА_3.

Згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 року №270-к ОСОБА_3 звільнено із займаної посади 12 листопада 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава - лист-погодження Міністерства соціальної політики України від 06.10.2015 року №15095/0/14-15/09.

Відповідно до наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (далі - ТДІзПП) від 11.11.2015 року №22-к необхідно взяти до відома наказ Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 року №270-к про звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.

12 листопада 2015 року позивач ознайомлена з наказом про звільнення.

В тексті наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 року №270-к про звільнення ОСОБА_3 допущено описку в назві її посади. Наказом Держпраці України від 04.04.2016 року №01-к "Про внесення змін до наказу від 10.11.2015 року №270-к "Про звільнення ОСОБА_3." така описка виправлена.

Наказ ТДІзПП у Черкаській області від 11.11.2015 року №22-к містить правильне формулювання посади позивача та внесення змін не потребує.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11.02.2015 року № 100 (далі - Постанова № 100) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 Постанови № 100, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються (п.2 Постанови № 100).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340 Головне управління (управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме реорганізація органу державної влади.

Згідно з попередженням від 19.03.2015 року Державна інспекція України з питань праці попередила про подальше вивільнення заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси - ОСОБА_3.

20 березня 2015 року позивач була ознайомлена з попередженням Голови комісії з реорганізації Держпраці від 19.03.2015 року про можливе майбутнє вивільнення, про що свідчить її підпис на попередженні.

28 вересня 2015 року ОСОБА_3 була ознайомлена з пропозицією вакантних посад, згідно з якою їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області.

Згідно з актом від 28.09.2015 року ОСОБА_3 відмовилась від зайняття посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області та від підпису в пропозиції. Вказаний акт складений та підписаний начальником управління Держпраці у Черкаській області Лазарєвою О.М., завідувачем сектору персоналу управління Держпраці у Черкаській області Давиденко І.І., завідувачем сектору документального забезпечення та контролю управління Держпраці у Черкаській області Нікіпеловою Л.І., завідувачем сектору бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Держпраці у Черкаській області Загорулько В.А.

Відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці Голову Держпраці призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.1994 року № 423 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу"" без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися, зокрема: державні службовці на посади: керівників, які призначаються міністрами, керівниками інших центральних органів державної виконавчої влади за погодженням з керівниками місцевих органів державної виконавчої влади; державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає особливий порядок призначення на посади та звільнення начальника та заступників начальника управління Держпраці у Черкаській області та його заступників.

Наказом Держпраці від 22.07.2015 року №60-кт на посаду начальника управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою Черкаської обласної державної адміністрації призначено Лазарєву О.М.

Наказом Держпраці від 28.09.2015 року №93-кт на посаду заступника начальника управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області призначено Жаркову М.В.

Наказом Держпраці від 21.12.2015 року №134-кт на посаду першого заступника начальника управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з міністром соціальної політики України, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, призначено Карпенка А.А.

Посади начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Держаної інспекції праці, суб'єктом призначення яких є й центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Таким чином, посада, яку обіймала позивач, скорочена і у новоутвореному управлінні Держпраці у Черкаській області відсутня.

Як зазначалось вище, позивачу було запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запропонована позивачу посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією, завданнями, які покладаються на відділ та функціональними обов'язками начальника відділу. Посада, яку обіймала позивач на момент її звільнення, не входила до розділу штатного розпису "Керівництво", посада позивача входила до розділу ІІ штатного розпису "Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси". Посада, яку запропонували позивачу, є керівною та входить до аналогічного розділу штатного розпису Управління Держпраці у Черкаській області "Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів". При цьому, компетенція даного відділу є ширшою, оскільки поширюється не лише на м. Черкаси, а й на всю Черкаську область.

Таким чином Державною інспекцією України з питань праці дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції рівнозначних вакантних посад, які відповідають кваліфікації працівника.

Щодо необхідності отримання згоди виборних профспілкових органів на звільнення ОСОБА_3, а саме президії Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери, Центральної Ради профспілки працівників соціальної сфери України, Ради Федерації Профспілок Черкаської області та вищого органу - об'єднання професійних спілок, яким є Федерація профспілок України, колегія суддів зазначає наступне.

З 06 червня 2014 року позивач, перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та виконуючи обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, фактично була представником роботодавця в трудових відносинах та була наділена правом прийому на роботу та звільнення працівників.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення заступника керівника установи й у випадку звільнення керівних працівників, які призначаються на посади державними органами.

З огляду на те, що позивач обіймала посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, розірвання трудового договору з позивачем не потребувало згоди профспілкової організації.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09 по 21 березня 2016 року Національним агентством України з питань державної служби було проведено позапланову безвиїзну перевірку з дотримання вимог Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів з питань державної служби в Державній службі України з питань праці, за результатами якої складена довідка від 23.03.2016 року. У вказаній довідці робоча група дійшла висновку, зокрема: в Інструкції про порядок ведення трудових книжок відсутні вимоги щодо внесення до трудової книжки працівника інформації про покладення на особу виконання обов'язків за іншою посадою, на яку призначену вказану особу; відповідно до вимог законодавства погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при звільненні ОСОБА_3 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області проведено з дотриманням норм трудового законодавства України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Судом першої інстанції встановлено, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_3 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. А тому підстави для внесення відповідного запису до трудової книжки позивача відсутні.

У 2006 році позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця п'ятої категорії посад, до якої належить посада заступника начальника. 9 ранг є граничним рангом в межах п'ятої категорії посад державних службовців.

З огляду на те, що позовні вимоги про зобов'язання Державної інспекції України з питань праці присвоїти ОСОБА_3 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад є похідними від вищерозглянутих позовних вимог, суд першої інстанції правильно відмовив в їх задоволенні.

Стосовно позовних вимог про приведення трудової книжки у відповідність до чинного законодавства шляхом внесення до неї всіх записів, передбачених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, в тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив, що в останній відсутні розпорядчі документи (накази, розпорядження) про нагородження чи заохочення позивача за період з 03.04.2012 року (дата призначення на посаду в ТДІзПП у Черкаській області) до 12.11.2015 року (день звільнення із займаної посади).

Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання внести записи про заохочення та нагородження ОСОБА_3 до її трудової книжки є необґрунтованими.

Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - постанова №301).

Постановою №301 затверджено зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї, що додаються.

Так затверджений бланк трудової книжки не містить розділу для внесення відомостей про підвищення кваліфікації працівником.

Судом першої інстанції встановлено, що наказ про направлення працівника на підвищення кваліфікації не видавався, відповідно конкретні дати та час, коли позивач проходила підвищення кваліфікації, не відображені і в табелях обліку використання робочого часу ТДІзПП у Черкаській області за листопад та грудень 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо внесення до трудової книжник ОСОБА_3 запису про підвищення кваліфікації.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної інспекції України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014 року, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом, колегія суддів зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вищерозглянутих вимог, а, відтак, є такими, що не підлягають задоволенню.

Похідний характер від основних позовних вимог носять також позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та витрачених коштів на лікування.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 року у справі №823/138/16 щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та управління Держпраці у Черкаській області та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_3, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виконання вимог ухвали суду не віднесено до владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень та не є свідченням вчинення таких функцій щодо суб'єкта звернення. Вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державної інспекції України з питань праці недоплаченої суми вихідної допомоги 37 грн. 39 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що різниця у розмірі вихідної допомоги в сумі 37,39 грн. виникла внаслідок допущення технічної помилки у довідці про заробітну плату ОСОБА_3 за травень - жовтень 2015 року, внаслідок чого розмір її заробітної плати за жовтень 2015 року в довідці помилково зазначений на 203,30 грн. більше ніж насправді (у наданій довідці 4863,76 грн., насправді - 4660,46 грн.). При цьому заробітна плата ОСОБА_3 була нарахована та виплачена правильно, остаточний розрахунок проведений вірно.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 02 червня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.