Ухвала суду № 66900799, 29.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7444/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19.10.2009 року, № 2а-1326/10 від 13.10.2011 року, № 2а-3003/09 від 30.06.2011 року, № 2а-1973/11 від 01.12.2014 року, № 752/16075/14-ц від 01.12.2014 року, № 752/4355/15-а від 30.06.2015 року про стягнення та перерахування на користь ОСОБА_3 сум коштів.

Зобов'язано Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вчинити дії щодо виконання виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19.10.2009 року на суму 3106 грн., № 2а-1326/10 від 13.10.2011 року на суму 4522 грн., № 2а-3003/09 від 30.06.2011 року на суму 20946 грн., № 2а-1973/11 від 01.12.2014 року на суму 4838 грн., № 752/16075/14-ц від 01.12.2014 року на суму 4838 грн., № 752/4355/15-а від 30.06.2015 року на суму 4872 грн.

Зобов'язано Державну казначейську службу України, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання виконавчих документів № 2а-1835/09 від 19.10.2009 року на суму 3106 грн., № 2а-1326/10 від 13.10.2011 року на суму 4522 грн., № 2а-3003/09 від 30.06.2011 року на суму 20946 грн., № 2а-1973/11 від 01.12.2014 року на суму 4838 грн., № 752/16075/14-ц від 01.12.2014 року на суму 4838 грн., № 752/4355/15-а від 30.06.2015 року на суму 4872 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань за час прострочення термінів виконання грошових зобов'язань перед позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з статтею 11 цього Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Враховуючи обставини справи та наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем відсутні. Цивільні відносини зобов'язального характеру між позивачем та відповідачем відсутні.

За таких підстав норми Цивільного кодексу України, зокрема ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з виконанням судових рішень, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції вірно залишені без задоволення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 178 467 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіюванні.

Під час розгляду справи ні судом першої інстанції, ні колегією суддів не встановлено, що діями відповідача було завдано моральної шкоди позивачу, доказів з цього приводу суду не надано.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача звернути дане рішення суду до негайного виконання, то суд першої інстанції вірно зазначив, що перелік постанов, які підлягають негайному виконанню, встановлений ст. 256 КАС України. За змістом вказаної статті рішення суду в даній справі не відноситься до таких, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 02 червня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.