Ухвала суду № 66900642, 31.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1558/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, заступника начальника Головного управління державної фіскальної служби у Київській області Гришка Руслана Юоійовича про визнання протиправними дій та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач, Колективне підприємство «Васильківська шкіряна фірма», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Руслана Юрійовича щодо прийняття наказу Головного управління ДФС у Київській області №720 від 24 квітня 2017 року «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Васильківська шкіряна фірма»;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області №720 від 24 квітня 2017 року «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Васильківська шкіряна фірма».

У квітні 2017 року позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Київськй області №720 від 24 квітня 2017 року «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Васильківська шкіряна фірма» до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наказ Головного управління ДФС у Київській області №720 від 24 квітня 2017 року «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Васильківська шкіряна фірма» та дії посадової особи щодо його прийняття.

Так, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до проведення протиправної перевірки, що завдасть економічних збитків. Крім того, позивач посилається на очевидну протиправність оскаржуваного наказу, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, правова позиція по даному питанню висловлена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, наслідком відмови у вжитті заходів забезпечення позову є проведення перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року п 31 грудня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до положень Податкового кодексу України контроль за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства є виключною компетенцією та призначенням територіальних органів Державної фіскальної служби України.

Крім того, у випадку проведення такої перевірки та встановлення відповідних порушень, позивач не позбавлений права оскаржити наслідки такої перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду належних і допустимих, у розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам або інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та його інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог, а отже, й не доведено наявність будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того, зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Київській області №720 від 24 квітня 2017 року «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки КП «Васильківська шкіряна фірма» є тимчасовим вирішенням спору по суті, що суперечить меті, закріпленій у ст.. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року постановлена з дотриманням норм матеріального процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 117, 199, 202, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 31.05.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.