Постанова № 66900245, 16.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2017 року 10:29 № 826/1025/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Зубенко М.О.,

за участю сторін:

представника позивача - Левіної Т.М.,

представника відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ШЛЯХ-КОНТРАКТ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство «ШЛЯХ-КОНТРАКТ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 27.10.2016 року №0020861406 та №0020871406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належним чином оформлені документи про припинення зобов'язань за експертним і імпортним контрактами були передані до уповноваженого банку ПАТ «КМ «ПРЕМІУМ» для зняття їх з контролю. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Додатково позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням. На думку позивача, всі розрахунки проведені своєчасно, з дотриманням вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим дебіторська заборгованість по експортному контракту №240915 від 24.09.2015 року з нерезидентом «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія) в сумі 224640,00 дол. США погашена і не повинна декларуватися в порядку вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що зняття з контролю імпортної операції є можливим тільки у тому випадку, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями. Однак, у даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог між трьома контрагентами із переведенням зобов'язань, які не були однорідними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 22.09.2016 по 28.09.2016 на підставі направлення від 22.09.2016 року №1719/26-15-14-06-04, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 20.09.2016 року №5922 та згідно листів ПАТ «КМ «ПРЕМІУМ» від 09.02.2016 року №01309/324, від 21.04.2016 року №01308/815 проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Шлях-Контакт» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за експортним контрактом №240915 від 24.09.2015 року з нерезидентом «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №912/26-15-14-06-04/34295229 від 05.10.2016 року.

За результатами перевірки встановлено порушення:

- вимог ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортному контракту №240915 від 24.09.2015 року з нерезидентом «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія) на суму 224640,00 дол. США;

- встановлено дебіторську заборгованість по експортному контракту №240915 від 24.09.2015 року з нерезидентом «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія) термін погашення якої настав в сумі 224640,00 дол. США;

- встановлено порушення вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповнення щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України , а саме порушення строків декларування станом на 01.04.2016 року та 01.07.2016 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0020861406 від 27.10.2016 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 4104653,22 грн;

- №0020871406 від 27.10.2016 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 340,00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем було укладено експортний контракт з нерезидентом - компанією «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія) від 24.09.2015 року №240915 щодо продажу волоських горіхів, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 224 640,00 дол. США, що засвідчено митними деклараціями від 24.10.2015 №19437, №12791, від 09.11.2015 №13493, №13499.

Відповідно до ст. 1 Закону №185 з урахуванням п. 1 постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 03.09.2015 року №581 граничний термін надходження валютної виручки становив 22.01.2016 року та 07.02.2016 року відповідно.

В акті перевірки зазначено, що валютна виручка від нерезидента не надійшла.

Висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом №240915 від 24.09.2015 року до перевірки не наданий.

Довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації Великобританії, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищевказаному контракту до перевірки не надавалась.

Також, в акті перевірки зазначено, що у ПП «Шлях-Контракт» існувала дебіторська заборгованість за контрактом від 24.09.2015 року №240915, яка підлягала обов'язковому декларуванню в п. 5 Розділу III Декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України», а саме: станом на 01.04.2016 року у розмірі 224640,00 дол. США та станом на 01.07.2016 року у розмірі 224640,00 дол. США.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2016 року та 01.07.2016 року до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не було подано декларацію «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами».

На підставі викладеного, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.10.2016 року №0020871406 про застосування 340,00 грн. штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту Закон №185/94-ВР в редакції станом на момент виникнення правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Разом з тим, відповідно до змін, внесених Законом України від 06.11.2012 №5480-УІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" до Закону №185, які набрали чинності з 17.11.2012, НБУ має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону №185.

Так, відповідно до п. 1 Постанов №581, які діяли на момент виникнення правовідносин, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно зі ст. 4 Закону №185 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст. ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст. ст. 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені ст. 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до ст. 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст. 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених ст. ст. 1, 2 Закону №185, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Згідно з п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет №15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке знаходиться за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню в Національному банку України.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 „Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" (далі - Указ №319/94) суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, щоквартально повинні здійснювати декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 (далі - Наказ №207).

Згідно з п. З Наказу №207 обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

У свою чергу, абз. 2 п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами контролюючому органу у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно п. 49.18 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності подають до контролюючого органу Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами у строки, передбачені Податковим кодексом України для подання податкової декларації.

При цьому, п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93 передбачено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи податкового органу, що ПП «Шлях-Контракт» існуюча дебіторська заборгованість за контрактом №240915 від 24.09.2015 року станом на 01.04.2016 року у розмірі 224640,00 дол. США та станом на 01.07.2016 року у розмірі 224640,00 дол. США відображена шляхом подачі декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами».

При цьому, в частині тверджень позивача про відсутність порушення ним вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку з проведенням заліку зустрічних однорідних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 161 Цивільного кодексу України, який є загальним законодавством, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Водночас зазначеним Кодексом, ст. 217 визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Разом з цим п. 4 ст. 218 Цивільного кодексу України передбачено недопустимість зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

Тобто нормами Цивільного кодексу України передбачено обмеження можливості здійснювати припинення чи погашення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги у випадках, якщо це суперечить спеціальному законодавству, яким є, зокрема, валютне законодавство, до якого належать такі законодавчі акти, як Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абзацом другим частини першої ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків щодо зовнішньоекономічних операцій серед тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Враховуючи викладене вище, застосуванню в даному випадку підлягають положення чинного валютного законодавства, яке по відношенню зокрема ст. 217 Цивільного кодексу України є спеціальним для правовідносин, що виникли.

З матеріалів справи вбачається, що між нерезидентом «CENTURIES EXPERTS LLP» (Великобританія) та ПП «Шлях-Контракт» було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 22.12.2015 року на суму 224640,00 дол. США.

Згодом, між резидентом і нерезидентом було укладено договір від 05.01.2016 року про внесення змін до угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.12.2015 року, за умовами якого було змінено валюту для виконання безготівкових розрахунків по угоді з долара США (валюта 1 групи) на турецьку ліру (валюта 2 групи) по курсу НБУ на 05.01.2016 року.

Згідно з п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ №136 від 24.03.1999 року експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимог; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Наведене свідчить, що зняття з контролю імпортної операції є можливим тільки в тому випадку, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями. Водночас, як зазначає представник податкового органу та встановлено судом, в даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог між контрагентами із переведеннями зобов'язань, які не були однорідними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а відтак і про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень виконано обов'язок доказування щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «ШЛЯХ-КОНТРАКТ» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов