Постанова № 66900238, 30.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2017 року № 826/15890/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту опису майна,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі – позивач, ПАТ «Київський річковий порт») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення опису майна позивача шляхом складання опису майна від 10.02.2015 за №16;

- визнати незаконним та скасувати акт опису майна від 10.02.2015 за №16, складений ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії контролюючого органу стосовно опису майна протиправними, а вищевказаний акт опису майна незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивачем не виконано вимоги податкових вимог про сплату боргу, не вжито жодних заходів щодо погашення податкового боргу, тому відповідач під час складання спірного акту діяв у межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Виходячи з положень частини 4 статті 122 КАС України, за згодою сторін судом ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що 10 лютого 2015 року податковим керуючим ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 20.01.2015 № 78 та рішення про опис майна у податкову заставу платника податків від 25.07.2013 №1/10/26-56-25-05, проведено опис майна ПАТ «Київський річковий порт», за результатом якого складено акт опису майна № 16 від 10.02.2015.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо здійснення опису майна позивача протиправними, а рішення незаконним, таким, що порушує права та законні інтереси позивача, звернувся за захистом їх до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Механізм застосування податкової застави органами фіскальної служби врегульовано приписами Податкового кодексу України та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті, а також положеннями пункту 1.7 Порядку, передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Згідно пункту 1.8 Порядку день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційної системи, що ведеться органами доходів і зборів відповідно до законодавства.

З урахуванням положень статті 89 Податкового кодексу України, а також пункту 1.9 Порядку право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 2.2 Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу. Податкова застава поширюється в першу чергу на майно, яке наявне у власності платника на момент складення акта опису, і лише у разі відсутності у платника достатніх для погашення боргу активів - на майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. При цьому в другому випадку майно включається до акта опису лише тоді, коли воно фактично буде у власності платника, про що протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення від платника орган державної податкової служби приймає відповідне рішення.

Таким чином, право поширення податкової застави на майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, виникає у разі встановлення недостатності наявних у платника активів для погашення податкового боргу, проте право на включення такого майна до акта опису виникає не раніше, ніж таке майно буде створено (придбано) в натурі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року № К/9991/69057/12, від 20 липня 2015 року № К/9991/26859/12.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття такого акту стала наявність податкового боргу у позивача, що на день проведення опису майна становила 409 313,90 грн. відповідно до податкової вимоги від 12 січня 2010 року № 1/8. Вказана податкова вимога отримана позивачем 01.02.2010, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення.

Оскільки позивачем не виконано вимоги першої податкової вимоги відповідачу було виставлено другу податкову вимогу від 03.03.2010 №2/615 на суму 1 340 171,35 грн., яка отримана позивачем 15.03.2010, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення.

Крім того, контролюючим органом 25.07.2013 прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 1, яке отримано позивачем 02.08.2013, про що свідчить відмітка на рішенні.

Під час розгляду справи, позивачем не надано доказів оскарження податкових вимог від 12.01.2010 № 1/8, від 03.03.2010 №2/615 та вказаного рішення про опис майна у податкову заставу від 25.07.2013 №1.

В подальшому, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено опис майна позивача, за наслідками якого складено акт опису майна від 10.02.2015 № 16.

Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на 10.02.2015 у власності позивача було відсутнє майно у кількості, описаній у податкову заставу згідно з актом опису майна від 10.02.2015 № 16.

З матеріалів справи вбачається, що частина описаного майна була відчужена позивачем, про що свідчать копії договорів купівлі-продажу №1010/3 від 10.10.2014, №3007/1 від 30.07.2014, №262 від 17.02.2012, №1734 від 19.11.2013, №3007/3 від 30.07.2014, №11823 від 10.10.2013, №1410/1 від 10.10.2014, №11612 від 18.05.2012, №2507/04 від 25.07.2014, №111662 від 19.11.2012, №2507/05 від 25.07.2014, №11453 від 03.06.2013, №11162 від 21.03.2012, №11322 від 11.09.2012 та укладені до них акти приймання-передачі.

Таким чином, в порушення п.89.2, п.89.5 статті 89 Податкового кодексу України відповідачем описано у податкову заставу майно позивача, яке фактично не було у його власності, а отже, дії відповідача щодо здійснення опису майна позивача шляхом складання опису майна від 10.02.2015 за №16 та акт опису майна від 10.02.2015 за №16 є протиправними.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача та акту.

Натомість відповідачем не виконано обов’язку щодо доказування правомірності вчинення ним дій та прийняття оскаржуваного рішення та не надав належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Системно проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо здійснення опису майна позивача шляхом складання опису майна від 10.02.2015 за №16.

Визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 10.02.2015 за №16, складений Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур