Постанова № 66900219, 18.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2017 року 13:59 № 826/28024/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Зубенко М.О.,

за участю сторін:

представника позивача - Чередніченко Є.М.,

представника відповідача - Юрченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайн» до Київської міської митниці ДФС про визнання незаконними та протиправними дій, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайн» до Київської міської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати дії Київської міської митниці ДФС при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №125130013/2015/110058/2 від 12.12.2015 року незаконними та протиправними;

- скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130013/2015/110058/2 від 12.12.2015 року;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС суму судового збору у розмірі 487,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані дії відповідача не відповідають нормам діючого законодавства України щодо митного оформлення товару. При прийнятті вказаного оскаржуваного рішення відповідач не обґрунтував правомірність своїх дій, про що свідчать електронні повідомлення з боку відповідача. Додатково позивач зазначив, що контролюючим органом дій щодо перевірки достовірності зазначених у сертифікатах відомостей, передбачених ст. 45 МК України не вчинялось, що свідчить про відсутність сумнівів у їх достовірності.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «ZHEJIANG FIRST GROUP CO., LTD» укладено зовнішньоекономічний контракт від 10.09.2014 року №CU14-02ZF, на підставі якого позивачем на митну територію України ввезено товар - світлотехнічну продукцію.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного контракту, позивачем 08.10.2015 р. подано відповідачу митну декларацію №125130013/2015/409595.

Митна вартість товару була заявлена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем скориговано митну вартість товару за вказаними вище митними деклараціями, про що прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів № 125130013/2015/110058/2 від 12.10.2015 р.

Незгода позивача із вказаним рішенням відповідача та діями щодо його прийняття зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі МКУ) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України (далі МКУ), митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до Розділу III глави 8 ст. 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч.1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та положень ст.ст. 337 та 363 Митного кодексу України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Частиною 3 ст. 54 МКУ закріплено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), а саме п. 2 розділу 2 передбачено, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/не включення складових митної вартості, в тому числі, на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Київською митницею ДФС було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення згідно митної декларації №1251300013/2015/409433 від 08.10.2015 року, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення та було встановлено наступне:

- відсутня інформація щодо вартості страхування вантажу. Керуючись умовами контракту та інвойсу, умовами поставки є FOB CN Ningbo.

Умовами поставки РОВ згідно ІНКОТЕРМС-2000 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та страхування, в тому числі і всі витрати, пов'язані з цими договорами покладаються на Покупця товару, тобто на ТОВ «Софілайт».

Однак, до митного оформлення не надано інформації щодо вартості страхування.

Так, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як вартість страхування вантажу.

Разом з тим, відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов'язковою при її обчисленні (у спірному випадку страхові витрати) унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч.2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.

- в ході перевірки поданих до митного оформлення документів наявні розбіжності, зокрема в сертифікаті про походження товару форми ОRIGIN від 10.09.2015 року №С153333330510143 в гр. 10 датою рахунка фактури є 18.08.2015 року, що не відповідає даті, яка вказана саме в рахунку фактурі, який надано до митного оформлення і яка зазначена в гр. 44 ЕМД.

- митна вартість товарів заявлена позивачем відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої. У попередніх оформленнях Київською міською митницею ДФС митне оформлення товару «світильники електричні», торгівельна марка МАGNYM, здійснювалось на рівні 2,98 $/кг за ЕМД від 15.07.2015 №100250001/2015/7844, товар «Баластні елементи для розрядних ламп або трубок, з'єднані або не з'єднані з конденсатором» - 5,3174 дол./кг, товар «Лампи газорозрядні-люмінесцентні з термокатодом, одно цокольні»- 5,1273 дол./кг за ЕМД № 125110011/2015/13967 від 25.09.2015 року.

У зв'язку з наведеним, на підставі вище перелічених фактів, у документах, що були надані до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до ст. 337 МКУ перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів через митний кордон України, здійснюється із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретно випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через мита кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Під ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 361 МК України, розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Наказом Держмитслужби України від 13.12.10 року №1467, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.11 року за №180/18918, затверджено Порядок застосування автоматизованої систе аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (далі - Порядок 1467). Даний Порядок розроблено з метою практичної реалізації положень стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєднала згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до п. 1.4 Порядку 1467 за результатами оцінки ризику за вантажною митні декларацією АСАУР формується перелік митних процедур (далі - МП). Сформовані АСА" вказівки, що містяться в переліку МП, здійснюються посадовими особами митних органів п проведенні митного контролю та митного оформлення, з урахуванням виду МП та повідомлення МП, та відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митне контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів (п. 1.6 Порядку 1467).

Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор 2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 року №48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товар Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії МД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Наведене свідчить, що обов'язковість застосування АСАУР передбачено положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур і 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію мита процедур, статтями 320, 361 Митного кодексу України та Порядком застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.12.10 №1467 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року №180/18918.

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої митної декларації спрацювала АСАУР за кодами форм митного контролю « 105-2, 106-2», що передбачають необхідність здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідні документи згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ мають бути надані до митниці протягом 10 календарних днів.

Частиною 6 ст. 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Митним кодексом України (ст. 54) передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

З метою відпрацювання профілів ризику, сформованих АСАУР, на виконання вимог ч. 3 статті 53 МКУ, декларанту для підтвердження заявленої митної вартості надіслано в електронному вигляді вимогу про надання додаткових документів, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 1 ст. 266 МКУ декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Як повідомив представник митного органу, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, які було надано позивачем, розглянуто митницею та взято до уваги, але вони не стали підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, оскільки містили розбіжності та неточності, а також не подані в повному обсязі.

Стосовно експертного висновку ТПП від 08.10.15 року №В-2397/2, слід відмітити, що експертом визначена ринкова вартість товарів, з посиланням на один сайт. Також, вказана експертом загальна сума договору 30,0 млн.дол. США не відповідає п.2.2 договору від 10.09.2014 року №СШ4-022Р, в якому загальна сума становить 500 000 тис. дол. США.

Крім того, декларантом не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

При цьому, виписка з рахунку від 23.10.2015 року №б/н не містить посилання на договір та інвойс, що унеможливлює підтвердити або встановити за якою поставкою товарів здійснено перерахування коштів.

Водночас, в наданому декларантом до митного оформлення прайс-листі виробника від 15.06.2015 року №б/н міститься інформація виключно на продукцію, оформлення якої здійснювалось без зазначення всієї продукції виробника, немає кінцевої дати дії ціни, що суперечить суті прайс-листа виробника, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Наведене в сукупності свідчить, що у зв'язку з не підтвердженням числових значень складових митної вартості товарів, митним органом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.10.2015 року №125130013/2015/110058/2.

Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 12.10.2015 року №125130013/2015/409595.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Раді України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) ГАТТ, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (зареєстровано Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195) (далі - Правила 598).

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом Х МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних дні (ч.7 ст. 55 МК України).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості, (ч. 8 ст. 55 МК України). Орган доходів та зборів, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та виносить письмове рішення щодо визнання чи невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. б ст. 54 МК України, орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартість виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації не бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за №1360/21672 (далі - Порядок 631).

Визначення митної вартості товару «світильники електричні», митним органом здійснювалося у відповідності до статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року №362, цінової інформації, наявної у митного органу.

Оскільки, заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 р. №475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 1.4. п. 1 Розділу 2 Наказу ДМСУ № 602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.

Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями стате 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо конфіденційності.

Згідно ст. 59 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Щодо тверджень позивача стосовно неправомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості, суд звертає увагу, що в графі 33 рішення коригування митної вартості №125130013/2015/110058/2 від 12.10.2015 р. чітко обґрунтована неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Крім того, саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов'язок надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, у випадку, коли декларант вважає, що отриманої ним під час консультації інформації недостатньо, то він має право звернутися до митного органу з вимогою про надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, в тому числі і про надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення коригування (п.п. 7,8 ч. 2 ст. 52 МК України). В такому разі, митниці зобов'язана надати таку письмову інформацію на вимогу декларанта (п.п. 2,3 ч. 4 ст. 54 МК України).

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до Київської митниці ДФС задля отримання такої інформації, що судом розцінюється як зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що надавались під час консультації, а також містяться у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, твердження митного органу стосовно того, що з декларантом були проведенні належні консультації щодо вибору методу визначення митної вартості підтверджуються наявними матеріалами справи.

Стосовно застосованого в оскаржуваному рішенні методу визнання митної вартості, суд зазначає наступне.

В даному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Другорядний метод 2б (ст 60 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В даному випадку у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод 2в (ст. 62 МКУ - на основі віднімання вартості). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МКУ.

У митного органу і декларанта відсутня вищезазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, що у даному випадку відсутнє.

Другорядний метод 2г (ст. 63 МКУ - на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оціни товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не надана декларантом, митний орган також не має вказаної інформації щодо складових вартості, тому використання вказаного методу неможливе.

Другорядний метод 2ґ (ст. 64 МКУ - резервний метод. У разі якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що у Київської митниці ДФС наявна інформація для застосування другорядного 2ґ (резервного методу) відповідно до ст. 64 МК України.

Джерело інформації по товару - МД від 15.07.2015 року №100250001/2015/7844, МД від 25.09.2015 року №125110011/2015/13967.

Рівень митної вартості по товару згідно джерела коригування 2,98 $/кг, 5,3174 дол./кг. та 5,1273 дол./кг.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування виконано повністю

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайн» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов