Постанова № 66899943, 31.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2017 р. № 820/6214/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М., суддів - Мельникова Р.В., Полях Н.А.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 12.10.2016 р., зазначене в розділі IV. Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме "4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийнято стосовно ОСОБА_1;

- скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р.;

- зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732, 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, будинок, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код, НОМЕР_1, 61100, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2017 р. по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 12.10.2016 р. та наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача, Національної поліції України, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до наданих до матеріалів справи письмових заперечень просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача.

Представник відповідача, Атестаційної комісії Національної поліції України, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно наданих до суду письмових заперечень просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Департаменту.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст. 41, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.01.2004 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ України.

У відповідності до наказу Національної поліції України від 11.11.2015 №170 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» ОСОБА_1 відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» як такого, який прибув з МВС України призначено на посаду оперуповноваженого УЗЕ в Харківській області.

Наказом Національної поліції України від 20.11.2015 р. №210 о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» керівництвом Національної поліції України було прийнято рішення про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України та міжрегіональних територіальних підрозділів, в тому числі і Департаменту захисту економіки.

Наказом Національної поліції України від 23.11.2015 р. №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 року №1465 наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України, зокрема, забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських; забезпечити реєстрацію всіх, без винятку, осіб, які виявили бажання пройти тестування, у єдиній централізованій відомчій телекомукаційній мережі (ЄЦВТМ) у період з 24 до 26 листопада 2015 року; поінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у (ЄЦВТМ), не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції.

На підставі вказаного вище наказу позивач з метою проходження атестування зареєструвався на відповідному веб-сайті.

Наказом Національної поліції України від 02.08.2016 р. №661 затверджено персональний склад Центральної атестаційної комісії № 2 Національної поліції України.

Центральною атестаційною комісією №2 Національної поліції України була проведена атестація позивача, за результатами якої позивачем отримано за тестом на загальні здібності та навички 40 балів з 60, та за тестом на знання законодавчої бази - 34 балів з 60(а.с.81-82 том 1).

Згідно протоколу ОП№15.00026137.0045843 від 23.08.2016 року атестаційною комісією з позивачем була проведена співбесіда, за результатами якої комісія більшістю голосів (4 - за, проти - 0) прийняла рішення про запрошення позивача на поліграф у зв'язку з наявністю додаткових джерел доходів(а.с.96 том 1).

Згідно протоколу ОП№15.00037886.0045843 від 12.10.2016 року атестаційною комісією з позивачем була проведена співбесіда, за результатами якої комісія більшістю голосів (4 - за, проти - 0) прийняла рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.98-99 том 1).

Як вбачається з зазначеного протоколу, до вказаного висновку комісія дійшла через негативні результати проходження поліграфа.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено з 22.02.2017 року за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"(а.с.206 том 1).

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідачів, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рамках реформування правоохоронної системи України 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" №641 від 02.09.2015 року, утворено Національну поліцію України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" - національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України" вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС.

У відповідності до п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, Законом України "Про Національну поліцію" визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом. При цьому, реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (тобто з 07 серпня 2015 року до 07 листопада 2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", яка узгоджується з положеннями пункту 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція) атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Отже, проведення атестації поліцейського можливе виключно у випадках визначених нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Метою проведення атестації із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей та за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді. При цьому мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували проведенню атестування та звільненню особи через службову невідповідність.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття атестаційною комісією висновку про невідповідність позивача займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб. Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Суд встановив, що відповідно до змісту атестаційного листа, позивач охарактеризований безпосереднім керівником позитивно та останнім зроблено висновок, що позивач займаній посаді відповідає(а.с.81 том 1).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що до позивача не застосовуються заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади", відповідно до довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади"(а.с.95 том 1).

Письмові докази не містять будь-яких фактів щодо недбалого відношення позивача до службових обов'язків.

Відповідачами не надано суду жодного доказу, зокрема матеріалів співбесіди із позивачем, оформлених належним чином, та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

З протоколу засідання атестаційної комісії встановлено, що під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку, а саме: атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", та інформацію з відкритих джерел.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, що обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача. Рішення комісії прийнято членами комісії шляхом голосування без наведення жодних мотивів та обґрунтувань.

Комісія також не досліджувала можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.

До висновку про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія дійшла, серед іншого, через низький рівень знань і професійних якостей, водночас, відсутність доказів того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв, позбавляє суд перевірити, наскільки результати атестування різняться або наближені до висновку атестаційної комісії.

Суд зазначає, що підставою для вказаного висновку також слугували негативні результати проходження поліграфа.

Відповідно до п. 13 розділу IV Інструкції №1465 поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Як вбачається з довідки №393 про результати превентивного тестування із використанням поліграфа поліцейського, який проходить атестацію в Національній поліції України від 06.10.2016 року під час тестування з використанням поліграфа у позивача виявлено психофізіологічні емоційно-значимі реакції у відповідь на пред'явлення стимулів (запитань) відносно отримання неправомірної вигоди, зберігання наркотичних речовин, зберігання вибухівки.

Нормативним документом, що регламентує основні напрямки, принципи та умови використання поліграфів та який може бути застосований у даних правовідносинах, є Інструкція щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 28.07.2004 року № 842.

Згідно п.п.1.3-1.7 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів сучасний поліграф є різновидом психофізіологічної апаратури і представляє собою комплексну багатоканальну комп'ютерну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлення за спеціальною методикою певних психологічних стимулів.

Аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, дає змогу отримувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Використання поліграфа здійснюється шляхом проведення за спеціальною методикою опитування людини з одночасною реєстрацією змін її психофізіологічних реакцій у відповідь на психологічні стимули, що задаються у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото та ін. У процесі такого інтерв'ю використовуються поліграфні пристрої, що не завдають шкоди здоров'ю, життю людини, навколишньому середовищу та мають відповідні сертифікати.

Реакції людини, інша інформація, що реєструється і фіксується у процесі тематичного інтерв'ю, аналізується спеціалістом поліграфа, який на підставі отриманих результатів формулює висновки, що мають вірогідний, орієнтувальний характер та слугують психологічним обґрунтуванням для: формулювання пропозицій щодо необхідності та конкретних напрямків подальшої роботи з кандидатами на службу (навчання) та працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ; оцінки достовірності (недостовірності) результатів психодіагностичних обстежень та розслідування надзвичайних подій серед особового складу.

Висновки за результатами проходження поліграфа формуються відповідним спеціалістом, при цьому, вони мають вірогідний та орієнтувальний характер і можуть бути в подальшому об'єктивно підтверджені або ж спростовані лише в ході належної перевірки. Тобто, отримавши яку-небудь орієнтовну інформацію внаслідок тестування на поліграфі, слід провести відповідне службове розслідування або зробити додаткову перевірку отриманої інформації з метою встановлення дійсності виявлених відомостей.

Орієнтувальна інформація, що отримується в результаті перевірки, є підставою зробити додаткову перевірку наданих відомостей про кандидата, здійснити службову перевірку щодо працівників органів внутрішніх справ України (п. 7.2 Інструкції щодо застосування комп'ютерних поліграфів).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення службової перевірки чи додаткової перевірки за наслідком отримання інформації в ході тестування позивача на поліграфі.

Таким чином, відомості, отримані стосовно позивача в результаті скринінгової перевірки на поліграфі, які за своєю суттю є орієнтувальними та вірогідними й такими, що потребують подальшої належної перевірки, не були перевірені в установленому порядку, що свідчить про недостатню обґрунтованість їх використання, як належної підстави, для певних висновків.

Тобто дані, отриманні з використанням поліграфа, без їх додаткової перевірки у встановлений законом спосіб, не відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості в процесі доказування.

Також, колегія суддів зауважує, що відповідачами не надано аудіо- чи відеозапис співбесіди та процесу проходження позивачем процедури тестування на поліграфі, який би в повній мірі підтверджував зазначені обставини, а отже висновок комісії не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України, з огляду на що результати тестування, не можуть слугувати підставою для прийняття рішення про службову невідповідність позивача.

Так як негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналогічні положення містяться в Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", де зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Центральною атестаційною комісією №3 Національної поліції України, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не доведено правомірності прийнятого ним рішення у формі висновку - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

За таких підстав суд дійшов висновку, що рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 12.10.2016 р., стосовно визнання ОСОБА_1 таким, що займаній не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що викладено в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, не підтверджується належними доказами, а тому, має бути скасоване як протиправне.

Щодо суті висновків атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність. У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції, звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14, яка в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" можливо лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення. Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, зокрема: акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.

Враховуючи вищенаведене, позов в частині скасування рішення (висновку) Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 12.10.2016 р., стосовно визнання ОСОБА_1 таким, що займаній не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що викладено в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про скасування наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції та поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р., суд зазначає наступне.

Дані вимоги є пов'язаними між собою, при цьому, у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Так, у контексті норм спеціального законодавства, беручи до уваги безпідставність рішення атестаційної комісії, суд приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, а відтак, наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

В контексті норм трудового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача.

Законом України "Про Національну поліцію", а саме: статтею 94 визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Суд зазначає, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. № 61 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено з 22.02.2017 року.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р. та стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.02.2017 р. по день ухвалення рішення.

Щодо суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується, зокрема, при обрахуванні вимушеного прогулу ( пп."з" п.1 розділу 1 Порядку).

Відповідно до довідки Департаменту захисту економіки Національної поліції України середньоденне грошове забезпечення позивача складало 459,61 грн.(а.с.57 том 2).

Судовим розглядом встановлено, що період вимушеного прогулу починається з дня звільнення позивача - 22.02.2017 р. та закінчується днем ухвалення судового рішення - 31.05.2017 р., що у сукупності складає - 99 дні (лютий - 7 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день).

Виходячи з середньоденного грошового забезпечення позивача, яке зазначено у вищевказаній довідці, помноженого на кількість днів вимушеного прогулу, суд зазначає, що належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 45501,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, постанову суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р. та стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 41, 71, 128, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України від 12.10.2016 р., стосовно визнання ОСОБА_1 таким, що займаній не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що викладено в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа.

Скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 20.02.2017 р. №61о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40111732, 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, будинок, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 61100, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 45501.39 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот одна гривня 39 копійок).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 22.02.2017 р. та стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.

суддя Мельников Р.В.

суддя Полях Н.А.