Ухвала суду № 66899909, 25.05.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"25" травня 2017 р. Справа № 818/332/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря - Волкової Ю.В.,

представника позивача - Козленко М.С.,

представника відповідача - Піддубко Є.Д.,

представника третьої особи - Пишного Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду п.1 та п. 3 позовних вимог прохальної частини позовної заяви по справі №818/332/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Монделіс Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; третя особа- Охтирська ОДПІ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Монделіс Україна" звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; третя особа- Охтирська ОДПІ в якому просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в частинах визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо невідображення в інтегрованій картці суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток ПрАТ «Монделіс Україна» у розмірі 158 329 720,96 грн. станом на 28.12.2016 р. на підставі їхньої заяви від 28.12.2016 р. та зобов'язання Офісу ВПП ДФС відобразити в інтегрованій картці платника за податком на прибуток підприємств інформацію про суму надміру сплачених грошових зобов'язань ПрАТ «Монделіс Україна» у розмірі 158 329 720,96 грн., у зв'язку з пропуском без поважних причин строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Свої вимоги відповідач мотивує тим, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомленая - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Виходячи з того, що позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення або інше рішення відповідача, а вимагає зобов'язати Офіс ВПП ДФС відобразити в інтегрованій картці платника певні суми коштів, тому п. 56.1 8 ст. 56 ПК України та ч. 3ст. 99 КАС України до даного випадку не застосовується.

Таким чином, застосуванню підлягає саме ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно з якою у позивача є шість місяців для звернення до суду, які обчислюється з дня, коли Позивач дізнався про порушення своїх прав, тобто ще 27.11.2015 року. Про це свідчать наступні обставини.

У листі ДФС України від 15.01.2016 № 683 на адресу позивача зазначено: «Державна фіскальна служба Украйні розглянула лист ПрАТ «Монделіс Україна» від 27.11.2015 № 1120 (ах. ДФС №35736/6 від 16.12.2015), щодо відсутності в інтергованнх картках ПрАТ «Монделіс Україна» по податку на прибуток інформації щодо авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів і повідомляє таке...».

Оскільки позивач листом від 27.11.2015 р. звернувся до ДФС України з питанням щодо відсутності в його ІКП інформації про авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, йому було відомо про це ще до 27.11.2015 р. Але, навіть якщо відраховувати строк позовної давності, визначений в ст. 99 КАС України, від дати зазначеного вищевказаного листа, то останній день подання позовної заяви - 28.05.2016 р.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, пояснивши, що вимога про виправлення в інтегрованій картці заявлена до відповідача як до розпорядника відповідної інформації в порядку передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Заявою від 28.12.2016 року № 2745 вказане право позивач реалізував надавши детальні пояснення в чому полягає неточність відповідача даних із документально підтвердженою коректною інформацією про розмір надміру сплачених грошових зобов'язань.

Однак, у виправленні інформації позивачу було відмовлено листом від 13.01.2017 р. Саме у зв'язку з відмовою відповідача виправляти неточну інформацію, їх право було порушене і виникло це порушення не раніше, ніж в момент такої відмови -13.01.2017 р. Тому, відповідно, з цієї дати у порядку ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у позивача виникає право на оскарження.

Щодо тверджень представника відповідача, що ці вимоги не відносяться до п. 56.18 ст. 56 ПК України, зазначає що вони є похідними та складовими загального права позивача на повернення переплати (щодо якого немає заперечень про строки звернення до суду). У позивача є безумовне право на повернення переплати з податку на прибуток в межах 1095 днів з моменту виникнення переплати. Таке право випливає, в тому числі, із прямих норм п. 102.5 та п. 43. 5 Податкового кодексу, і не заперечується відповідачами у справі. Тому, у задоволенні клопотання про залишення без розгляду п.1 та п. 3 позовних вимог прохальної частини позовної заяви просить відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про залишення п.1 та п. 3 позовних вимог прохальної частини позовної заяви без розгляду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).

Судом встановлено, що відповідно до п.4 ч.3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники які володіють інформіцією про особу, зобов`язані виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Тому, 28.12.2016 року ПрАТ «Монделіс Україна» звернулися з заявою № 2745 до відповідача про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань та про виправлення неточної інформації (а.с.69-71), де надали детальні пояснення в чому полягає неточність відповідача даних із документально підтвердженою коректною інформацією про розмір надміру сплачених грошових зобов'язань.

Листом Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби від 13.01.2017р. у виправленні інформації Позивачу відмовив (а.с.72).

Суд зазначає, що позивач про порушення його прав достовірно не знав і не міг знати, оскільки інтегровану картку обліку платника податків Позивач не веде. Відповідно до п. 2 та 3 Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», інтегрована картка обліку ведеться органами ДФС.

ПрАТ «Монделіс Україна» керувалися ч. 1 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якого рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені докерівника розпорядника, вищого органу або суду.»

Позивач, своє право на звернення до суду в частині вимог про виправлення в інтегрованій картці інформації обґрунтовував саме положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідні посилання на вказаний Закону були і в заяві від 28.12.2016 р. поданої відповідачу.

Відповідно до п. 17.1.7. Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) платник податків має право: оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Суд, зазначає, що ПКУ встановлений лише один порядок оскарження, згідно з п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 ПКУ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Цей строк має перевагу над 6- місячним строком, встановленим в ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Крім того, вимога про відображення в інтегрованій картці суми 158 329 720,96 грн. нероздільно пов'язана з вимогою про повернення частини із цієї суми на розрахунковий рахунок (для якої строк становить 1095 днів згідно з п. 102.5 ПКУ), а тому ці вимоги мають розглядатись разом. То ж строк для звернення до суду має застосовуватись для обох цих вимог у сукупності.

Ст. 99 КАС України регулює питання строку, протягом якого особа може звернутись до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Тобто, йдеться не про строк для заявления певних вимог, а строк для подання позову про захист певних прав/інтересів. Такий позов, в свою чергу, може складатись із декількох вимог, які спрямовані на захист певного права чи інтересу.

Разом з тим, реалізація права позивача на повернення переплати є нерозривно пов'язаною із комплексом дій зі сторони відповідача, серед яких, і відображення переплати у його внутрішній інтегрованій картці. Адже, будь-які податкові розрахунки між позивачем і бюджетом підлягають фіксації у інтегрованій картці, яку веде відповідач відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Саме по собі невідображення відповідачем частини суми переплати, наявної у позивача, в інтегрованій картці платника не породжує для позивача правових наслідків та не порушує його права та інтереси. Порушення прав позивача у зв'язку з невідображенням сум переплати, має місце лише в разі надання відповідачем відмови у поверненні переплати.

Фактично вимога про відображення в інтегрованій картці переплати не є самостійною вимогою, а заявлена лише в цілях технічного забезпечення виконання основної вимоги про повернення переплати.

Лише встановлення у судовому рішенні розміру переплати у 158 329 720,96 грн не забезпечить дотримання права позивача на повернення переплати. Так, виходячи із внутрішніх процедур, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 р. № 11466, висновок на повернення переплати складається податковим органом лише у разі, якщо відповідна сума переплати обліковується в інформаційній системі податкової (тобто в інтегрованій картці платника).

Тобто, без відображення в інтегрованій картці за затвердженою процедурою, висновок для повернення відповідної суми переплати технічно не може бути складено. Тому внесення змін до інтегрованої картки є обов'язковим та невід'ємним елементом процесу виконання відповідачем обов'язку зі складення та подання висновку про повернення переплати.

Таким чином, вимоги щодо виправлення даних інтегрованої картки є похідними та складовими права позивача на повернення переплати. З цього випливає, що строк звернення до суду з вимогами про виправлення інтегрованої картки не може обраховуватись окремо від вимог щодо повернення переплати.

Тому, суд вважає необхідним у задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про залишення позовної заяви без розгляду п.1 та п. 3 позовних вимог прохальної частини позовної заяви відмовити.

Керуючись ст.99, ст.ст.155, 160, 165 КАС, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про залишення без розгляду п.1 та п. 3 позовних вимог прохальної частини позовної заяви по справі №818/332/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Монделіс Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби; третя особа- Охтирська ОДПІ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовних вимог окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.05.2017 року.

Суддя О.М. Кунець