Постанова № 66899794, 02.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1829/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л. І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року, стягнення на користь відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року у розмірі 28073, 83 грн.

Позивач в судове засідання зявився, адміністративний позов підтримав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при поновленні позивача на посаді слідчого Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області відповідачем не вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, а тому з нього має бути стягнутий на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. З наданих до суду заперечень на позов (аркуші справи 42-45) та пояснень наданих на попередніх судових засіданнях вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки позивач поновлений на посаді за рішенням суду по справі, в якій позивач позовні вимоги про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заявляв та судом це питання не вирішувалося, а тому у відповідача не має підстав для виплати такого заробітку.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач з 07.11.2015 року призначений на посаду слідчого Портофранківського ВП Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з присвоєнням йому спеціального звання майор поліції.

Атестаційною комісією №10 ГУ НП в Одеській області 26.02.2016 року за результатами атестування позивача прийнято рішення (висновок): «п. 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», а тому, 30.06.2016 року за Наказом №580 о/с ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 звільнений з посади слідчого Портофранківського ВП Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність).

Позивач не погодився з правомірністю його звільнення з органів національної поліції та оскаржив наказ №580 о/с від 30.06.2016 року в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року по справі №815/3373/16 наказ ГУ НП в Одеській області №580 о/с від 30.06.2016 року про звільнення ОСОБА_1 визнаний протиправним, скасований, а позивач поновлений на посаді слідчого Портофранківського ВП Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

За результатами апеляційного оскарження зазначеної постанови суду, Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 року апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року без змін та з цієї дати постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

На підставі рішення суду, Наказом начальника ГУ НП в Одеській області №1522 о/с від 16.11.2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого Портофранківського ВП Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з 30 червня 2016 року (аркуш справи 21).

Разом з цим, при поновленні позивача на посаді в органах національної поліції відповідачем не приймалося рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що на думку позивача є протиправною бездіяльністю відповідача та невиплачений середній заробіток має бути стягнутий в судовому порядку.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також, п. 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а враховуючи незаконне звільнення позивача, що встановлено судовим рішенням в іншій справі, він має право на отримання середнього заробітку за період, на який його було позбавлено можливості працювати та отримувати заробітну плату за свою роботу.

Оскільки при поновлення позивача на роботі за наказом начальника ГУ НП в Одеській області №1522 о/с від 16.11.2016 року, йому не виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що є підставою для стягнення з нього належної до сплати позивачу суми коштів.

Відповідно до положень п. 2, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи позивача, видана ГУ НП в Одеській області (аркуші справи 47), з якої вбачається, що він отримав за травень та червень 2016 року грошове забезпечення по 6160 грн. в кожному місяці, середньоденний заробіток позивача складає 201 грн. 97 коп.

Крім того, в матеріалах справи містяться дані відповідача (№14/1-546 від 19.05.2017 року) про те, що позивачу виплачена заробітна плата за 30 червня 2016 року як останній день роботи позивача до звільнення та позивач 16 листопада 2016 року поновлений на роботі та за цей день також отримав заробітну плату.

Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року в розмірі 28073,83 грн., однак суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, оскільки з наявних в справі доказів вбачається необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2016 року по 15 листопада 2016 року в розмірі (201,97 грн. х 138 днів) 27871 грн. 86 коп., тобто за той період в якому позивачу заробітна плата не виплачувалася в звязку із неправомірним звільненням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2016 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 27871 грн. 86 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року, стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2016 року по 16 листопада 2016 року у розмірі 28073,83 грн. задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2016 року по 15 листопада 2016 року у розмірі 27871,86 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛ. І. Свида