Постанова № 66899645, 30.05.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 травня 2017 року Справа № 814/487/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64,Галицинове,Вітовський район, Миколаївська область,57286

до

Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, вул. Московська, 57-А,Миколаїв,54017

про

визнання протиправним та скасування рішення від 08.01.2017р. № 504010000/2017/000001/2, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504010000/2017/000001/2 від 08.01.2017 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2017/00001 від 08.01.2017 року, а також зобов’язання відповідача прийняти і подати для виконання ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ “МГЗ” надмірно сплачених ПДВ в сумі 2059488,93 грн. та ввізного мита в сумі 536833,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ціна товару чітко визначена контрактом з постачальником і у відповідача не було ніяких підстав ставити її під сумнів, відмовляти в прийнятті митної декларації, та визначати митну вартість за резервним методом.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості: 1) відсутні відомості про страхування товару; 2) відсутні пояснення щодо надання знижки у 60 доларів США; 3) відсутні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, біржові котирування; 4) договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів.

Враховуючи це, митним органом, було самостійно визначено митну вартість за резервним методом.

Представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження (ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03 грудня 2017 року ТОВ “МГЗ” укладено контракт №RF/RD/01-16/15-517 з АО “Единая торговая компания” (г. Стелитамак, РФ), в межах якого з урахуванням додатку №10 (Специфікації №10 від 25.11.2016 р.) на поставку гідроксиду натрію в обсязі 4000 т. за ціною 335 долларів США за тонну.

08 січня 2016 року ТОВ “МГЗ” до Миколаївської митниці було подано електронну митну декларацію № 5040100000/2017/000068 про оформлення 48,227т соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 16156,05 доларів США.

Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт №RF/RD/01-16/15-517 від 03.12.15, специфікацію №10, інвойс № V-224 від 17.12.2016, накладні СМГС від 21ю12ю2016 р., підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), декларація про походження товару.

Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ “МГЗ” визначив його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) – 335 доларів США за тонну.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв’язку з тим, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару); не надані банківські платіжні.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, Миколаївська митниця повідомленням від 27.10.2016 № 23950 витребувала у позивача для підтвердження митної вартості: 1) бухгалтерську документацію – щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними експертними організаціями, та/або інша інформація біржових організацій про вартість товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарі, митна вартість яких визначається.

В свою чергу, позивач на виконання зазначених повідомлень, надав Миколаївській митниці документи, що підтверджують заявлену вартість товару: біржові коригування Cautstic Soda (Europe) міжнародні біржові організації ICIS prising за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації №10, датовані 21.10.2016, 28.10.2016, 04.11.2016, 11.11.2016, 18.11.2016, а також повідомив: 1) декларант є кінцевим споживачем придбаного товару, тому договори з третіми особами, пов’язані з контрактом відсутні; 2) щодо не надання платіжних документів – оплоата за даний товар, за контрактом буде здійснена протягом 18 днів з дати відвантаження. Вартість була сплачена згідно платіжного доручення №165 від 11.01.2017 р. 3) інших витребуваних документів не має в наявності, товар (сода каустична) є предметом контракту, не страхувався; 4. Інших договорів із третіми особами, пов’язаних з контрактом про поставку товару не укладалось, у зв’язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

Разом з тим, Миколаївська митниця не взяла до уваги зазначені пояснення ТОВ “МГЗ” та дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару.

Миколаївською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №504010000/2017/000001/2 від 08.01.2017, відповідно до якого, скореговано ціну 427,2 доларів США за тонну.

Разом з цим, Миколаївською митницею прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2017/00001 від 08.01.2017, у зв’язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості у зв’язку з наданою знижкою в 60 доларів США; не надано документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування, витрат на доставку товару), договір (угоду, контракт) з третіми особами.

При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст.64 МК України). За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 24.12.2016 №807010001/2016/12928.

Згідно зі ст. 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та додаткові документи, які у нього були в наявності.

Сторони контракту ТОВ “МГЗ” та ТОВ “ЄТК” у п.2.2 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 60 дол. США, де FOB MED Low середнє котирування, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передує періоду відвантаження.

Відповідно до ст. ст. 189,190 Господарського Кодексу ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ст.11 Закону України “ Про ціни та ціноутворення” вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Таким чином суб’єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов’язки сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати у договорі відомості про знижку та обґрунтовувати їх розмір. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно з ч.1 ст.62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Митниця прийняла рішення, в якому скоригувала ціну товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів , яким скоригувала ціну товару на рівні 427,2 дол. США за тону.

Наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару ( його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору, тому рішення про коригування митної вартості товару від 08.01.2017 року №504010000/2017/000001/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.01.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача скласти і надати до виконання головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області висновок про повернення з позивачу надмірно сплачених: податку на додану вартість в сумі 2059488,93 грн. та ввізного мита в сумі 536833,60 грн. належить задовольнити з огляду на таке.

В результаті прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивачем надміру сплачено податок на додану вартість в сумі 2059488,93 грн. та ввезене мито в сумі 536833,60 грн. ( зазначені в графі 47 як суми гарантії (спосіб платежу 55) відповідних митних декларацій про випуск товарів згідно розрахунку (арк. с. 7-заворот).

Відповідно до ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

В постанові Верховного Суду України від 12.04.2016, у справі № 813/7851/13-а , зазначено, що: “Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у ст.301 МК України, ст.43 ПК України та ст.45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до пункту 43.5 ст.43ПК України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення”.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання митний орган надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів до казначейської служби.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі..

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.1.2017 року № 504010000/2017/000001/2.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.01.2017 р. №504010000/2017/000001.

4.Зобов’язати Миколаївську митницю ДФС скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області про повернення з Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївській глиноземний завод» надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 2059488,93 грн. та ввізного мита в сумі 536833,60 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на поточний банківський рахунок ТОВ "Миколаївський глиноземний завод": п/р 26006003276300 в ПАТ "ІНГ Банк Україна", м. Київ, код банку 300539, код ЄДРПОУ отримувача 33133003.

5. Присудити на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС сплачений згідно платіжного доручення №00938 від 23.02.2017 р. судовий збір у сумі 3200 грн., сплачений згідно платіжного доручення №01917 від 13.04.2017 року судовий збір у сумі 37344,83 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич