Ухвала суду № 66898902, 24.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2820/16 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/2256/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ПАТ «ОКСІ БАНК» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, від імені якої діє представник ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на іпотечне майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4, від імені якої діє представник ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОКСІ БАНК», третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на іпотечне майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено у звязку з його безпідставністю.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «ОКСІ БАНК» задоволити повністю. Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що судом не взято до уваги те, що оцінку предмета іпотеки проведено із порушенням норм чинного законодавства України та договору іпотеки від 1.08.2011 року. Зазначає, що зі звіту про оцінку майна, наданого відповідачем, вбачається, що оцінювач не провадив особистий огляд обєкта оцінки, оскільки із самих фотографій вбачається, що такі не проводилися в осінню пору року, а саме у листопаді 2015 року (дата, якою виконано звіт), а фотографії скопійовано із звіту про оцінку майна, які зроблені при підписанні договору іпотеки у літній час, а саме 01.08.2011 року. Тобто оцінку не слід вважати такою, що проведена та відповідає вимогам закону. Крім цього, судом не взято до уваги те, що у спірному житловому будинку проживають неповнолітні діти. Також, державна реєстрація права власності проведена більш як через три роки після надсилання вимоги про усунення порушення зобовязання (13.02.2012 року), тобто за межами строку позовної давності. Окрім цього, вимога про усунення порушень за іпотечним договором позивачу не надсилалась. А, окрім наведеного, на час звернення стягнення на предмет іпотеки на вказане нерухоме майно було накладено арешт та виконавче провадження, у якому такий був накладений, було зупинено.

В судове засідання окрім представника відповідача решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не зявилися, однак суд вважав за можливе продовжити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, та те, що від представника позивача та третьої особи до суд надійшли письмові пояснення по суті справи з викладом правової позиції.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з підстав перебування у відрядженні, колегія суддів вважала таким, що не свідчить про поважність причин нявки представника і самої позивачки в судове засідання. Так, зважаючи на повідомлення про час та місце судового розгляду як позивача, так і її представника заздалегідь, за більш ніж місячний термін до судового засідання (поштові повістки отримані ними 21.04.2017 року, крім цього представником позивача отримано СМС повідомлення про виклик до суду 21.03.2017 року) посилання на перебування у відрядженні 24.05.2017 року згідно наказу від 23.05.2017 року свідчить про неповажність причин його неявки у судове засідання. Оскільки, зважаючи на значний період часу протягом якого представнику було відомо про судовий розгляд справи він взмозі був врегулювати інші питання, зокрема і про які йдеться в клопотанні з метою участі у судовому засіданні. Відрядження ж для проведення переговорів не слід вважати подією терміновою чи нагальною обставиною, що не могла бути вирішена у інший час, без унеможливлення явки у судове засідання. Крім цього, жодних доводів про неможливість явки у судове засідання позивача та доказів поважності причин такої неявки не подано. Крім цього, знаючи про судове засідання протягом тривалого періоду часу позивач взмозі була забезпечити явку і іншого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги колегія судді вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 15 16, 29, 203, 215, 405 ЦК України, ст. ст. 7, 176, 177 Сімейного кодексу України, ст. ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виходив з того, що 1 серпня 2011 року між ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено кредитний договір з відкриттям невідновлюваної кредитної лінії №32/11-НВКЛ на суму 7 200 000, 00 грн. (сім мільйонів двісті тисяч гривень) з кінцевою датою погашення кредиту 31 липня 2014 року. В якості забезпечення виконання зобовязань ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» за вищевказаним кредитним договором 1 серпня 2011 року між ПАТ «ОКСІ БАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_4, як іпотекодавцем-майновим поручителем, було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3733. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_4, в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» по кредитному договору №32/11-НВКЛ від 1 серпня 2011 року, передала в іпотеку ПАТ «ОКСІ БАНК» наступне майно: - будинок №36а (колишній будинок №22б), що знаходиться в смт. Брюховичі Львів на вул. Львівській, реєстраційний номер 25208687, загальною площею становить 785,7 кв.м.. з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами; - земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована в смт. Брюховичі Львів на вул. Львівській, 36-а (кол. 22-б), цільове призначення будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: 4610166300:08:003:0024, - земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в смт. Брюховичі Львів на вул. Львівській, 36-а (кол. 22-б), цільове призначення ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 4610166300:08:003:0025. У звязку з невиконанням ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» своїх зобовязань за кредитним договором №32/11-НВКЛ від 1 серпня 2011 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника та поручителів. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 березня 2013 року, яке набрало законної сили, вищевказаний позов було задоволено та постановлено стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 5 931 845,59 грн. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22 червня 2015 року виконавчий документ про стягнення з ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» був повернений без виконання. В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до протоколу №98/15 від 13 листопада 2015 року позачергового засідання Правління ПАТ «ОКСІ БАНК», у звязку з невиконанням ТОВ «АБВ ТЕХНІКА» своїх зобовязань за кредитним договором №32/11-НВКЛ від 01 серпня 2011 року, було прийнято рішення про застосування позасудового способу звернення стягнення на заставне майно шляхом набуття предмету іпотеки у власність ПАТ «ОКСІ БАНК». З пояснень представника ПАТ «ОКСІ БАНК» та долучених до матеріалів справи копій «Звіту про незалежну оцінку вартості індивідуального житлового будинку, який розташований за адресою: місто Львів, смт. Брюховичі, вулиця Львівська, будинок 36а» та копій висновків про ринкову вартість земельних ділянок, вбачається, що 12 листопада 2015 року була проведена оцінка вищевказаного будинку та вартість предмета оцінки становила на час оцінки 9 023 700, 00 грн. Термін дії висновку про незалежну оцінку вартості майна шість місяців від дати встановлення вартості, тобто до 12 травня 2016 року. Згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки кадастровий номер 461066300:08:003:0024, наданого внаслідок проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки оцінювачем ПП «Реверо», здійсненої з метою визначення ринкової вартості обєкта оцінки для набуття права власності іпотекодержателя станом на 13 листопада 2015 року, ринкова вартість земельної ділянки становить 1 212 000,00 грн. Згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки кадастровий номер 461066300:08:003:0025, наданого внаслідок проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки оцінювачем ПП «Реверо», здійсненої з метою визначення ринкової вартості обєкта оцінки для набуття права власності іпотекодержателя станом на 13 листопада 2015 року, ринкова вартість земельної ділянки становить 269 000,00 грн. 27 січня 2016 року, на підставі поданих ПАТ «ОКСІ БАНК» документів, які передбачені «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку було здійснено державну реєстрацію за ПАТ «ОКСІ БАНК» права власності на предмет іпотеки, який зазначений у вищевказаному договорі іпотеки від 01 серпня 2011 року. Будь-яких порушень чинного законодавства при прийнятті рішення про реєстрацію права власності та при проведенні реєстрації права власності ПАТ «ОКСІ БАНК» на іпотечне майно в ході розгляду справи судом на встановлено. Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, від імені якої діє представник ОСОБА_3, слід відмовити у звязку з їх безпідставністю. Доводи представника позивача ОСОБА_3 в підтримання позову, суд вважав непереконливими, такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, а тому такі доводи суд не взяв в основу свого рішення і не задовольнив позов.

Колегія суддів вважає, що такі висновки обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не суперечать, доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 33 Закону «Про іпотеку» (в редакції станом на час спірних правовідносин), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

За статтею 35 цього ж Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

За змістом ст. 36 Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до положень ст. 37 цього ж Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (обєкт нерухомого майна, обєкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Також, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Про вказане йдеться у правових позиціях Верховного Суду України, висловлених у Постановах від 2.11.2016 року справа №6-2457цс16 та від 26.10.2016 року №6-1625цс16, прийнятих в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, що є обовязковими до застосування.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 13.11.2015 року рішенням правління ПАТ «ОКСІ БАНК» (Т1 а.с. 143) вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок та дві земельні ділянки, що належали позивачу та були передані в іпотеку ОСОБА_7 згідно іпотечного договору від 1.08.2011 року, що був укладений між сторонами для забезпечення виконання зобовязань ТзОВ «АБВ ТЕХНІКА», відповідно до кредитного договору від 1.08.2011 року №32/11-НВКЛ. Вказане рішення правлінням ОСОБА_7 було прийнято у відповідності до п.п. 5.1-5.3.2 договору Іпотеки, що слід вважати іпотечним застереженням, яким передбачено, зокрема, і можливість передачі позивачем та прийняття у власність відповідачем предмета іпотеки (згаданих будинку та ділянок) у позасудовому порядку. Таке рішення прийнято: у звязку із наявною у позичальника, стягнутою за рішенням суду, непогашеною та збільшеною за розміром у порівнянні із стягнутою за рішенням суду (на час ухвалення рішення) заборгованістю у розмірі як вказав представник ОСОБА_7 16750 721,49 грн. (станом на 28.01.2016 року) (довідка про розмір заборгованості Т.2 а.с. 25); надісланням позивачу та позичальнику відповідних вимог про усунення порушень та повернення суми боргу від 10.02.2012 року та отриманих ними таких 10.02.2012 року та 13.02.2012 року а.с. 137-142); відповідно до здійсненої 12.11.2015 року оцінки вартості майна (проведеної у відповідності до п. 5.3.1 Договору іпотеки (іпотечного застереження) Т.1а.с. 144-146, 189-226) та чинною на час реєстрації права власності на предмети нерухомості, що складають предмет іпотеки, за якою вартість трьох обєктів нерухомого майна предмету іпотеки складала 10504 700 грн.; відсутності даних про реєстрацію та проживання у будинку (обєкті нерухомості, що є частиною предмету іпотеки) будь-яких осіб.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не вказують на незаконність прийнятого рішення правління ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки чи рішень нотаріуса, як реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, спірні обєкти нерухомості за відповідачем.

Що стосується доводів про незаконність проведеної ОСОБА_7 оцінки предмету іпотеки з підстав нездійснення огляду обєктів нерухомості оцінювачем, яким здійснено оцінку спірних обєктів нерухомості, то, на думку колегії суддів, такі доводи у випадку їх доведення належними доказами слід було б вважати такими, що впливають на прийняті, оспорювані у даному позові рішення. Дійсно не проведення огляду предмету оцінки істотно впливає на можливість оцінювача належним чином оцінити та визначити реальну вартість обєкту оцінки, а крім цього такі вимоги до оцінювача передбачені чинними нормами, на які посилався позивач та про які йдеться у судовому рішенні Вищого господарського суду України від 20.07.2016 року, на яке посилався представник позивача у своїх письмових поясненнях до апеляційної скарги справа №3/22/2012/5003. Однак, позивачем жодних доказів на підтвердження обґрунтованості таких доводів не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлялось ні у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції.

Так, жодних доказів, які б вказували на те, що оцінювач, яким проведено оцінку на замовлення ОСОБА_7 не виходив на місце та не оглядав предмет іпотеки позивачем не представлено про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлялось ні у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції. Навпаки як вбачається із змісту звіту про незалежну оцінку вартості ПП «Експерт-А», стан обєкту оцінки визначався шляхом візуального обстеження (Т.1 а.с. 194), та проведення оцінки майна відбувалось, зокрема і шляхом огляду обєкта оцінки та збору вихідних даних про нього (Т.1 а.с. 195). Окрім цього, вказана оцінка позивачем у будь-який спосіб не оскаржувалась та таку слід вважати чинною. Проведення позивачем іншої оцінки із визначенням вартості предмета оцінки на іншу календарну дату на дійсність проведеної оцінки не впливає.

Що стосується доводів скарги про проживання у житловому будинку неповнолітніх дітей, то такі теж слід вважати голослівними та такими, що не впливають на законність прийнятих оскаржуваних рішень та рішення суду в цілому. Так, жодних даних про те, що діти, про проживання яких йдеться у будинку №36а (колишній будинок №22б), що знаходиться в смт. Брюховичі Львів на вул. Львівській там дійсно проживають немає, а тим більше даних що такі перебувають там на законних підставах чи що їх місце проживання було чи є зареєстрованим у встановленому законом порядку у спірному будинку. Акт затверджений Брюховицькою селищною радою від 22.07.2013 року про те, що зі слів певних осіб у спірному будинку проживає ОСОБА_8 про це не свідчить. На інші докази позивач не посилалась.

Що стосується доводів про прийняття рішення про звернення стягнення та реєстрації обєктів за відповідачем по спливу строку позовної давності, а саме через три роки після надіслання вимоги про усунення порушення зобовязання, то такі доводи жодним чином не свідчать про незаконність оспорюваних рішень, оскільки законом обмежень щодо цього не передбачено та позивачем на такі не вказано.

Щодо не надіслання та не отримання позивачем вимоги про усунення порушень зобовязанння, то така, як вказано вище, надсилалась ОСОБА_7 у відповідності до умов договору (п. 8.7, 4.1.10 Договору), зважаючи на неповідомлення позивачем ОСОБА_7 про будь-які зміни в її адресі та була отримана нею, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 137, 142).

Що ж до накладеного державним виконавцем арешту на спірне майно в порядку виконання рішення суду про солідарне стягнення з позивача та ТзОВ «АБВ Техніка» заборгованості за кредитним договором, то вказане жодним чином не впливає на можливість приймати оскаржувані рішення як банком так і приватним нотаріусом, тим більше позивачем не наведено як вказане впливає на її права та інтереси.

Враховуючи наведене доводи апеляційної скарги слід в цілому визнати безпідставними, а саму скаргу відхилити, рішення ж суду як таке що ухвалене з дотриманням вимог закону та у відповідності до обставин, що мають значення для справи слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1 п.1,308,313,314ч.1 п.1,315,317,319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргуОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена вкасаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Л.Б. Струс

ОСОБА_9