Ухвала суду № 66898879, 29.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1146/14-к Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 11-кп/783/484/17 Доповідач: Урдюк Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої - судді Урдюк Т.М.,

суддів: Ревера В.В., Танечника І.І.,

секретаря Бориславського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,

з участю прокурора Свореня І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його захисника адвоката ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

вищевказаною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013150270000879, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, повернуто прокурору.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки викладене у ньому обвинувачення не містить обовязкової складової обєктивної сторони злочину, передбаченого ст.166 КК України, - спричинення тяжких наслідків, а також встановлення того, що зазначені наслідки перебувають у причинному звязку із діяннями обвинуваченого.

Не погоджуючись із даною ухвалою, прокурор Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить таку скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що прокурором дотримано вимог кримінального процесуального закону в частині викладу в обвинувальному акті тих фактичних обставин, які він вважає встановленими, зокрема, в такому відображено спричинення обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 тяжких наслідків.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважають підставним повернення обвинувального акта, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Для суду такий процесуальний документ, як обвинувальний акт, є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж, який, зокрема проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зі системного аналізу вказаної норми вбачається, що закон вимагає обовязкове відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, зокрема, із зазначення обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад інкримінованого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Таким чином, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Згідно з диспозицією статті 166 КК України обєктивна сторона передбаченого нею злочину полягає у злісному невиконанні батьками встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки для неї. При цьому між діями (бездіяльністю) батьків та настанням тяжких наслідків для їхньої дитини має бути причинний звязок.

Як вбачається із обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150270000879 від 22.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, такий не відображає у собі усі обовязкові елементи кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Зокрема, формулюванням обвинувачення не містить посилання на спричинення тяжких наслідків потерпілій ОСОБА_4, що є обовязковим елементом обєктивної сторони злочину, передбаченого ст.166 КК України, а також на причинно-наслідковий звязок між протиправними діяннями обвинуваченого, що полягають у злісному невиконанні батьком обовязків по догляду за дитиною, та заподіяними наслідками, на що звернула увагу колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в ухвалі від 30 листопада 2016 року при перегляді вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року відносно ОСОБА_2 у зазначеному кримінальному провадженні.

Таким чином, у вказаному обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 обсяг фабули обвинувачення не відповідаєобсягу юридичного формулювання інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. З огляду на це, місцевий суд зробив вірний висновок про неможливість призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом та про повернення його прокурору для усунення зазначених недоліків, а тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Покликання апелянта на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року в частині розкриття змісту тяжких наслідків в контексті ст.166 КК України не спростовує висновків районного суду щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а відтак не може вважатися підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів апеляційного суду не встановлено, а отже підстав для зміни чи скасування ухвалиПустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року й для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.М.ОСОБА_5ОСОБА_6Танечник