Ухвала суду № 66898787, 24.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/185/17 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/3372/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 «Приват-Агро-Львів» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року у справіза позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року заяву про забезпечення позову, задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» (ЄДРПОУ 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі роботи пов'язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3600 га, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036494, що відноситься до сільськогосподарських угідь - ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0684.

Вказану ухвалу оскаржило ОСОБА_2 «Приват-Агро-Львів».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову. Вважають ухвалу незаконною і необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню. Зазначають, що судом не встановлено дані про особу відповідача, права якого обмежено судовим рішенням, не встановлено переліку та обсягу земель, що перебувають в правомірному користуванні відповідача, не враховано, що відповідач є субєктом господарювання, метою та основним видом господарської діяльності якого є саме здійснення сільськогосподарських робіт та отримання прибутку від таких робіт. Вказують на те, що заборонивши відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи, суд грубо порушив основні засади інституту вжиття заходів забезпечення позову та прийняв судове рішення, яким обмежив діяльність субєкта господарювання, що жодним чином не стосується майбутнього акта правосуддя, що може бути прийнятим за результатом розгляду даної справи. Крім цього, таке втручання у господарську діяльність відповідача призведе до невідворотних наслідків завдання значних збитків відповідачу внаслідок заборони використовувати землі. Крім цього, вказують на те, що позовні вимоги мають немайновий характер і тому застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки рішення суду у випадку задоволення такого позову не передбачатиме вчинення якихось дій по виконанню такого рішення, таке рішення буде встановлювати лише певний факт дійсності чи не дійсності договору.

В судове засідання позивач та її представник не зявилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі особи були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 та ч.1 ст. 303-1 ЦПК України.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з підстав неможливості його явки в судове засідання через перебування в іншому місці, колегія суддів вважала безпідставним, таким, що не свідчить про поважність причин його неявки у судове засідання та таке було відхилено. Так, факт перебування представника позивача у іншому місці, зважаючи на належне повідомлення сторони позивача про час та місце судового розгляду не слід вважати поважною причиною неявки у судове засідання. Крім цього, жодних доказів на підтвердження будь-яких поважних причин його неявки у судове засідання подано не було, як не було наведено і жодних доводів з приводу причин неявки (їх поважності) самої позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд, посилаючись на ч. 3 ст. 151, п.2 ч.1, с.3 ст. 152, ч.1 ст. 153 ЦПК України, ч. 1 ст. 321, 391, 792 ЦК України, ст.ст. 24,41 Конституції України ч.8 ст. 93 ЗК України, ч.1 с.6, ч.2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року, виходив з того, що із позовних вимог та поданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_5, як власник земельної ділянки, площею 1,3600 га, що відноситься до сільськогосподарських угідь ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради і, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036494, звернулася до суду із вимогами про визнання недійсним Договору оренди землі №160, укладеного між нею та ОСОБА_2 «Приват-Агро-Львів». В обґрунтування вимоги акцептується підстава, що при укладенні оспорюваного правочину були порушені права позивача в частині вільного волевиявлення, яке має відповідати її внутрішній волі, чим порушено вимогу ч.3 ст.203 ЦК України, оскільки договір змонтований, підписи на сторінці чотири цього договору в розділі реквізити сторін, у графі «Орендодавець», а також в тексті Акту в графі «Передав» виконаний не позивачем. Тобто, на думку позивача, наведене свідчить, що при укладенні оспорюваного договору оренди були порушені її права щодо вільного волевиявлення, яке мало б відповідати її внутрішній волі. У випадку ж незадоволення заяви про забезпечення позову, відповідач, у фактичному володіння якого знаходиться на даний час земельна ділянка, належна ОСОБА_5, здійснить користування нею, зокрема може обробити її та засіяти сільськогосподарськими культурами, які як відомо, потребують значного вегетаційного періоду, тобто від сходів насіння до повного дозрівання. Таким чином, на протязі всього періоду дозрівання культур і до їх збору, позивач, як власник земельної ділянки, може бути позбавлений права нею не тільки розпоряджатися, а й користуватися. Тому, суд прийшов до висновку про задоволення заяви стосовно забезпечення позову, шляхом застосування виду, зініційованого заявником.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обовязку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати

обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 заявлено позов до ОСОБА_2 «Приват-Агро-Львів» про визнання недійсним Договору №160 оренди землі між ОСОБА_5 Михайлівноюта ОСОБА_2 «Приват-Агро-Львів», який було датовано 04.01.2012 року та зареєстровано 03.05.2012 року в Управлінні Держкомзему у Радехівському районі Львівської області за №462390004004210 з підстав відсутності волевиявлення позивача на укладення такого. Інших позовних вимог позивачем заявлено не було.

Крім цього, представником позивача подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій такий просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР 33176513) проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 1,3600 га, що належить на праві власності громадянці ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №036494, що відноситься до сільськогосподарських угідь ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0684, в тому числі роботи повязані з обробітком цієї земельної ділянки.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх розяснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає, що підстав для задоволення такої заяви про забезпечення згаданого позову у суду першої інстанції не було.

Так, по-перше, постановивши ухвалу про заборону відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи суд фактично вийшов за межі вимог заяви про забезпечення позову, у якій представник позивача просив про заборону вчиняти певні дії, що стосується спірної ділянки, суд же першої інстанції в оскаржуваній ухвалі заборонив відповідачу проводити в цілому будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі і що стосується спірної ділянки.

Вказаним, ухвала суду першої інстанції фактично перешкоджає законній господарській діяльності відповідача, що передбачена його статутними документами та є предметом його діяльності, згідно таких.

Що стосується заходів забезпечення, які вжив суд стосовно земельної ділянки позивача, то такі дійсно захищають певні інтереси та права позивача, однак жодним чином не стосуються предмету спору та жодним чином не можуть вплинути на хід виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Проте, як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Як вказано вище єдиною позовною вимогою є визнання недійсним договору оренди та виконання можливого рішення суду про задоволення позову жодним чином не стосуватиметься питання користування (використання ділянки, проведення на такій сільськогосподарських робіт, тощо) та таке користування ділянкою жодним чином не впливатиме на виконання рішення.

Тобто виконання можливого рішення суду про задоволення позову не залежатиме від проведення чи не проведення сільськогосподарських робіт на ділянці, якої стосується спір та можливе рішення суду про визнання недійсним оспорюваного договору може бути виконане незалежно від дій повязаних із користуванням ділянкою відповідачем.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати підставними, а саму скаргу задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Львів» задовольнити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_6