Ухвала суду № 66891644, 02.06.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/9046/16ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську Шевцова Т.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики та поруки, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики та поруки.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно якої ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на все майно відповідача ТОВ «Родіна», в тому числі на рухоме та нерухоме майно, майбутній врожай озимої пшениці 2017 року в межах ціни позову.

Заява обґрунтована наступним чином. ТОВ «Родіна» заборгувало позивачу за договором поруки грошові кошти в розмірі 9223472,30 грн. Відповідач має можливість своїми діями ускладнити виконання майбутнього рішення суду, погіршивши своє фінансове становище, відчуживши свої активи.

У відповідності до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ст.152 ЦПК України встановлюються такі: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до абз.1 ч.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як розяснив Пленум Верхового суду України в своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині 1статті 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, встановлених частиною 4 зазначеної статті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, у відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року, враховує докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність і співмірність способу забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, в порядку забезпечення заявленого позову, суд визнає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено у простій письмовій формі договір позики на суму 8681976,45 грн. зі строком повернення 10.03.2017 року.

Факт отримання коштів підтверджується розпискою відповідача ОСОБА_3 від 08.08.2016 року.

В забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 з повернення коштів за договором від 08.08.2016 року, між ТОВ «Родіна» та ОСОБА_1 08.08.2016 року укладено договір поруки, за яким ТОВ «Родіна» поручилось відповідати перед кредитором ОСОБА_1 за виконання зобовязання у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 з повернення коштів за договором від 08.08.2016 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08.08.2016 року укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 поручився відповідати перед кредитором ОСОБА_1 за виконання зобовязання у розмірі 5000 грн.

Позичальником та поручителями у строк, визначений договором, прийняті на себе зобовязання не виконані.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Родіна» не перебуває у процесі припинення, одним з напрямків діяльності є вирощування зернових культур. При цьому, позичальник ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Родіна».

Згідно змісту позовних вимог, розмір предявлених до ТОВ «Родіна» вимог складає 9223472,30 грн.

На думку суду, такий вид забезпечення позову як накладення арешту на врожай озимої пшениці 2017 року, який не знятий та збір якого розпочнеться у майбутньому, обумовить неможливість відповідачу вести господарську діяльність, що може призвести до настання незворотніх наслідків, таких як повне або часткове знищення врожаю, що в подальшому буде призводити до збитків господарства, та не буде сприяти виконанню рішення суду, а навпаки, унеможливить його.

При цьому, реєстрація юридичною особи з напрямком діяльності вирощування зернових не свідчить про зайняття земельних ділянок та їх обробку і засів, у звязку з чим, в цій частині заяви слід відмовити.

В частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ «Родіна» заяву належить задовольнити, оскільки власник має можливість на свій розсуд розпоряджатись належним йому майном та відповідно відчужити його у будь-який час, щоб запобігти примусовому виконанню зобовязання, встановленого за майбутній рішенням суду.

На підставі викладеного, кер уючись ст. 151-153, 293, 220 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

До вирішення спору по суті накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Родіна», ЄДРПОУ 30888356, Дніпропетровська обл., Покровський район, смт.Покровське, вул.Соборна, 230 в межах ціни позову 9223472,30 грн.

В решті заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк предявлення ухвали до виконання 3 роки, до 02.06.2020 року.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня винесення ухвали. Апеляційна скарга повинна бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Т.В. Шевцова