Ухвала суду № 66889254, 31.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зобов'язання вчинити дії.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та просила, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати Печерську районну у м. Києві державну адміністрацію зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаної адреси.

Посилаючись на те, що свою частину спільної часткової власності в вищезначеній квартирі ОСОБА_2 подарував дочці ОСОБА_3, а останні декілька років відповідач не проживає у вказаній квартирі без поважних причин, просила позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, в розмірі 2 204 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавшипредставників ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 19 листопада 2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приватизували квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - колишнє подружжя.

13 лютого 2014 року ОСОБА_2 подарував належну йому 1/3 частку вказаної квартири своїй доньці ОСОБА_3(а.с.30).

Зі справи убачається, що ОСОБА_2, 1934 р.н., на даний час не проживає у зазначеній квартирі з поважних причин - наявності конфліктної ситуації між колишнім подружжям та заміною замків вхідних дверей квартири.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що спірна квартира належить в рівних частках позивачці та третім особам по справі, які не визначали порядок користування цією квартирою між собою. При цьому третя особа ОСОБА_3 вказує, що вона є рідною донькою відповідача, а тому її батько має право проживати у вказаному житловому приміщенні, оскільки він в ньому зареєстрований.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що відповідач не спростовує доводів про те, що він не проживає у зазначеній квартирі, однак пояснює це тим, що в квітні 2015 року позивач змінила замки, та створила неможливі умови для проживання. Внаслідок цього він вимушений проживати у своєї.

Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України до складу сім'ї входять особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які мешкають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо за їхнього вселення не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Матеріалами справи доведено, що відповідач є членом сім'ї одного із співвласників квартири - ОСОБА_3, а отже має право на проживання у спірному жилому приміщенні.

Твердження апеляційної скарги про те, що на сьогодні, реєстрація відповідача в спірній квартирі позбавляє можливості позивачку скористатися соціальними пільгами, зокрема, оформити субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки закон вимагає надати відповідному органу державної влади декларацію про доходи всіх зареєстрованих осіб на спірній житловій площі, колегія суддів визнає такими, що не обґрунтовують наявність правових підстав до визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач може набути право користування частиною спірної квартири лише після того, як між співвласниками буде визначений порядок користування житлом і після того, як співвласник ОСОБА_3 зареєструє свого батька на свою 1/3 частину спірної квартири, оскільки позивачка та ОСОБА_4 є власниками 2/3 частин, а тому згодні лише на реєстрацію відповідача на 1/3 частину спірної квартири, що належить його дочці ОСОБА_3, колегія суддів оцінює критично, остільки зазначене не може бути предметом розгляду в даній цивільній справі.

Відповідно до справи, спірне жиле приміщення належить ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, без виділення часток у натурі, не встановлено й порядок користування житлом.

Враховуючи зазначене, обставини справи, вік відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до задоволення позову.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Районним судом з достатньою повнотою з'ясовано обставини справи, зібраним доказам дано належну оцінку, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/5668/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4810/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Кравченко Х.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.