Ухвала суду № 66889149, 01.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10013/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Шумейко О.І.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/6318/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Шиліна Володимира Анатолійовича на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року про відмову в задоволенні скарги Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на дії та рішення головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук ВікторіїОлександрівни у виконавчому провадженні № 52880605, заінтересована особа ОСОБА_6, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні скарги Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на дії та рішення головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук Вікторії Олександрівни у виконавчому провадженні № 52880605, заінтересована особа ОСОБА_6.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Шилін Володимир Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належної оцінки поданих сторонами доказів. Посилався на те, що суд першої інстанції встановив в ході розгляду скарги факт порушення державним виконавцем норм чинного законодавства, проте не надав таким порушенням належної правової оцінки, безпідставно зазначивши, що дані порушення відбулися з поважних причин, чим поставив скаржника та орган виконавчої служби в завідомо нерівне становище. Вказав, що державний виконавець Маціборук Вікторія Олександрівна не повідомила боржника Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про відкриття виконавчого провадження, що надало їй можливість незаконно накласти арешт на кошти і майно підприємства, оголосити в розшук належний боржнику автомобіль, не повідомляючи про такі виконавчі дії. Зазначив, що судом першої не було дотримано встановлених законодавством строків розгляду скарги, що призвело до тривалого порушення прав Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація». В порушенні вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена Державному підприємству «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» не на наступний день після прийняття, а через один день, а постанова про арешт майна боржника не направлялася взагалі. Зазначив, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією з організації примусового виконання рішень, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження не була скріплена печаткою та не містить в мотивувальній частині посилання на норму закону, на підставі якої її винесено, а постанова про арешт коштів боржника, крім відсутності посилань на закон, не містить строку оскарження та конкретизації переліку рахунків, на яких знаходяться кошти, що підлягають арешту. В постанові про арешт майна боржника сума боргу підприємства необґрунтовано завищена на 199,70 грн., в порівнянні з сумою, що вказана в постанові про відкриття провадження. Вважає, що винесена державним виконавцем постанова про виправлення описки не має правового значення для розгляду цієї скарги та лише підтверджує той факт, що в оскаржуваних постановах наявні невідповідності, а тому вони є незаконними.

В судовому засіданні представник Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Брицька Наталія Володимирівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук ВікторіяОлександрівна в судове засідання не з'явилася, направила на адресу суду заперечення, в яких просила розглядати скаргу за її відсутності та повідомила, що заперечує проти апеляційної скарги, вважає її доводи безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з дотриманням вимог закону.

Заінтересована особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Брицької Н.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року стягнуто з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_6 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 16029,85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54473,73 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати у розмірі 2720,91 грн..

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року залишено без змін.

13 квітня 2016 року Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 756/10013/15-ц про стягнення з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_6 грошових коштів за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року.

28 вересня 2016 року ОСОБА_6 направив по пошті до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві заяву про виконання виконавчого листа № 756/10013/15-ц.

11 листопада 2016 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторією Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52880605 з виконання виконавчого листа № 756/10013/15-ц, виданого 13 квітня 2016 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_6 боргу в розмірі 73221,49 грн. У вказаній постанові державний виконавець постановив стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 7322,44 грн.

11 листопада 2016 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторією Олександрівною також винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПриватБанк» та усіх інших банківських рахунках, відкритих та таких, що будуть відкриті в майбутньому, в межах суми 80 743,63 грн..

Звертаючись до суду зі скаргою на постанови головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторії Олександрівни про відкриття виконавчого провадження № 52880605 та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 52880605, Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» посилалося на те, що вказані постанови не було направлено боржнику з дотримання встановленого Законом України «Про виконавче провадження» порядку, за своїм змістом вони не відповідають вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, крім того, містять помилкові відомості, що підтверджує незаконність даних постанов.

Відмовляючи Державному підприємству «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» у визнанні неправомірними рішень державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 52880605 і накладення арешту на майно боржника, та в скасуванні постанов про відкриття провадження і про арешт майна боржника, суд першої інстанції посилався на те, що доводи заявника не свідчать про незаконність винесених постанов, не впливають на їх правомочність, допущені виконавцем помилки та описки в подальшому були виправлені, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав.

Так, за змістом ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, який набув чинності на момент відкриття виконавчого провадження № 52880605, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, передбачає, що з боржника до Державного бюджету України стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Оскільки в ході розгляду скарги судом першої інстанції було достовірно встановлено, що стягувач ОСОБА_6 звернувся до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ з заявою про примусове виконання судового рішення про стягнення з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на його користь коштів в сукупній сумі 73 224,49 грн., враховуючи, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець також накладає арешт на майно боржника та зазначає про стягнення виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2016 року та постанову про арешт майна боржника від 11 листопада 2016 року державний виконавець діяв у відповідності до процедури, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», за наявності відповідних правових підстав для прийняття таких рішень, а тому немає підстав для визнання цих рішень неправомірними.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, рішення державного виконавця про відкриття провадження, про накладення арешту на майно боржника приймаються шляхом винесення постанов.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість та правомірність прийняття головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторією Олександрівною рішення про відкриття виконавчого провадження № 52880605 та накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанови державного виконавця, шляхом прийняття яких оформлені відповідні рішення, не підлягають скасуванню, оскільки для цього відсутні правові підстави.

Стаття 383 ЦПК України встановила, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, зокрема, що рішенням державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так як в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення державними виконавцем законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень або перевищення її повноважень, при цьому Державним підприємством «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» в своїй скарзі не обґрунтовано, в чому саме допущені виконавцем технічні недоліки в оформленні оскаржуваних постанов призвели до порушення прав та свобод боржника, виходячи з положень ст.ст. 383, 387 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання таких рішень неправомірними та правильно відмовив в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець допустив порушення законодавства, оскільки невчасно направив Державному підприємству «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 52880605 від 11 листопада 2016 року та взагалі не направив копію постанови про арешт коштів боржника від 11 листопада 2016 року, правильність висновків суду не спростовують, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Разом з тим, стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року встановила, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Так як з наявних у справі копій документів виконавчого провадження № 52880605 вбачається, що у державного виконавця були всі правові підстави для відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_6 та накладення арешту на кошти боржника Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», жодних доказів порушення виконавцем при прийнятті таких рішень процедури, визначеної законом, суду надано не було, сам лише факт пропуску строків направлення сторонам виконавчих документів не є підставою для їх скасування.

Посилання апеляційної скарги на те, що постанова про відкриття провадження та постанова про арешт коштів майна боржника за своїм змістом не відповідають вимогам, які встановлені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, допущені державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторією Олександрівною помилки в оформленні постанови про відкриття виконавчого провадження за своєю суттю стосуються технічного оформлення даного документу, та жодним чином не спотворюють суть боргового зобов'язання Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» перед ОСОБА_6, не вносять до документу недостовірних відомостей чи неналежної інформації.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року наділяє державного виконавця правом виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керуючись цією статтею, державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва МаціборукВікторія Олександрівна прийняла постанову від 10 січня 2017 року про виправлення помилки в процесуальному документі - постанові про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2016 року, шляхом зазначення вірних норм Закону, якими виконавець керувався при відкритті провадження.

Разом з тим, посилання в момент відкриття провадження на статті Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року не свідчать про те, що виконавче провадження було відкрито безпідставно чи неправомірно, оскільки для вчинення таких дій у державного виконавця були наявні всі передбачені законодавством умови, зокрема, від стягувача надійшла заява про примусове виконання судового рішення та на момент винесення оскаржуваної постанови воно не було виконано.

Твердження апеляційної скарги про те, що постанова про арешт коштів боржника від 11 листопада 2016 року підлягає скасуванню з тих підстав, що не містить посилань на закон, яким керувався виконавець при її прийнятті, не містить строків оскарження, та за своїм змістом передбачає накладення арешту як на кошти боржника на окремо визначеному рахунку, так і на всіх інших рахунках, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Встановивши факт посилання при прийнятті постанови про арешт коштів боржника від 11 листопада 2016 року на номери статей Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Маціборук Вікторія Олександрівна прийняла постанову від 10 січня 2017 року про виправлення помилки в процесуальному документі та усунула вищевказані невідповідності в оформленні постанови.

Згідно вимог діючого законодавства, в постанові про арешт коштів боржника від 11 листопада 2016 року було визначено порядок її оскарження, а саме: в порядку, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, відсутність посилання на строк оскарження не впливає на правомочність вказаного документу та не призводить до суттєвого порушення прав сторін виконавчого провадження, оскільки інформація про такі строки прямо визначена в нормах Закону України «Про виконавче провадження» і є загальнодоступною.

Не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови також і те, що арешт було накладено як на кошти на окремо визначеному рахунку, так і на всіх інших рахунках, які відкриті наразі чи можуть бути відкритими в майбутньому, оскільки таке формулювання державного виконавця жодним чином не порушує права боржника, так як вказаний арешт обмежений сумою стягнення.

Крім того, при вирішенні вказаної скарги варто враховувати, що принцип обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, закріплений в ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 14 ЦПК України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.

На дотриманні вказаних принципів наголошує і Конституційний Суд України в рішенні № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, зазначаючи, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Враховуючи, що судове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, наразі не виконано, а заборгованість перед ОСОБА_6Державним підприємством «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» не погашена, наявність формальних порушень з боку державного виконавця при оформленні документів, прийнятих в рамках виконавчого провадження № 52880605, які не впливають на правомочність цих документів та законність їх кінцевого змісту, не порушують права та інтереси боржника, оскільки не змінюють обсяг його зобов'язання і не покладають на нього нових обов'язків, не можуть слугувати підставою для скасування правильних та законних за своєю природою рішень.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Шиліна Володимира Анатолійовича відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» Шиліна Володимира Анатолійовича відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: