Ухвала суду № 66888261, 30.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/1404/15-к Головуючий у 1 інстанції - Бунда А.О.

Провадження № 11-кп/783/90/17 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Стельмаха І.О., Маліновської Микич О.В.,

розглянувши кримінальне провадження № 439/1404/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 а, м. Броди, Львівська область,

за ч.2 ст. 185 КК України,

з участю секретаря Василевської В.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

прокурора Горин У.І.,

за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 рокуОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 185, ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн.

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України на один рік обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, постановлено виконувати самостійно.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 06 вересня 2015 року близько 20 год. 30 хв. у м. Броди, біля магазину «Продукти», що на вул. Юридика, 41а, з корисливих мотивів повторно таємно викрав три пластикових крісла вартістю 140 грн. кожне, що належали потерпілій ОСОБА_2, чим завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 420 грн.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Львівської області Тиховський М.М. просить вирок у частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі та відповідно до ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бродівського районного суду Львівської області від 25.12.2014 та призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді двох років обмеження волі. Вважає, що вирок підлягає скасуванню у звязку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, й в обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: судом першої інстанції визнано за можливе призначити ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України більш мяке покарання, ніж передбачено санкцією ч.2 ст. 185 КК України, виходячи з того, що засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, а також відшкодував завдану шкоду. Однак суд не зазначив у вироку, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину. Визнання вини та щире каяття не знизили ступінь тяжкості скоєного злочину, а лише відобразили ставлення особи до вчиненого. Вказівка у вироку суду на відшкодування шкоди як обставину, що помякшує покарання, є необґрунтованою, оскільки встановлено, що викрадене майно виявлено працівниками міліції на подвірї ОСОБА_1 наступного дня після вчинення злочину. Всупереч вимогам ст. 65 КК України суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення у період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком. Також всупереч ст. 53 КК України та правого висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.10.2015 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України (№5-154кс15) щодо призначення покарання у виді штрафу, суд першої інстанції призначив обвинуваченому штраф у твердій грошовій сумі 1020 грн. без зазначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Судом не взято до уваги вимоги ст.ст. 71, 72, 78 КК України та розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» й безпідставно застосовано ст. 69 КК України, а призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі через мякість.

Прокурор апеляційну скаргу підтримав частково, просить призначити обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України інше покарання, оскільки покарання у виді обмеження волі не може бути призначене обвинуваченому, який досяг пенсійного віку.

При апеляційному розгляді обвинувачений пояснив, що він потерпілій допомагав у магазині. Потерпіла не хотіла дати йому пачку сигарет, тому від забрав у неї три пластмасових крісла, щоб понервувати її, а крісла зранку повернути. Він проживає поруч, крісла не ховав, поставив на подвір'ї на видному місці, а зранку не встиг віддати, бо прийшли працівники міліції. Умислу на заволодіння чужим майном він не мав. Крісла забрав не з метою збагачення, а щоб понервувати потерпілу. Щодо вартості крісел його в судовому засіданні не питали. На даний час він йому виповнився 61 рік, і він є пенсіонером.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та обвинуваченого, обговоривши наведені в апеляційній сказі доводи й дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирок суду слід скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції з таких підстав.

У ході судового розгляду були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_4 вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що 06 вересня 2015 року біля 20.30 год. зайшов у магазин «Продукти» купити сигарет, однак продавець без грошей відпустити сигарети не захотіла, тоді він вирішив викрасти крісла, які стояли на літньому павільйоні. Крісла відніс додому та поставив у себе в дворі.

Зазначено також, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позицій, розяснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Між тим із звукозапису судового засідання вбачається, що всупереч вимогам ч.3 ст. 349 КПК України суд не з'ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст обставин, і не роз'яснив те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У той же час в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що продавець не дала йому сигарет; він вийшов, взяв три крісла, поставив на видному місці, зранку хотів віддати.

Зважаючи на дані обвинуваченим у судовому засіданні показання (які фактично заперечують заволодіння чужим майном з корисливих мотивів та з метою крадіжки, як це зазначено у фабулі обвинувачення), суд першої інстанції не вправі був підходити формально до визнання обвинуваченим вини, а після його допиту мав би дійти висновку про необхідність дослідження доказів у повному обсязі та повно, всебічно й обєктивно розглянути всі обставини кримінального провадження.

Крім того у запереченнях ОСОБА_1 на апеляційну скаргу прокурора висловлена незгода щодо вартості трьох вживаних пластмасових крісел у розмірі 420 грн.

Таким чином суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про недотримання судом першої інстанції вимог закону в частині незастосування при призначенні остаточного покарання положень ст. 71 КК України (у разі вчинення особою нового злочину протягом іспитового строку) і разом з цим не вбачає підстав для визнання неправильним застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання за таємне викрадення бувших у вжитку трьох пластмасових крісел (у разі доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та за наявності підстав для призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом).

Також колегія суддів звертає увагу, що на даний час обвинувачений досяг пенсійного віку, що відповідно до ч.3 ст. 61 КК України унеможливлює призначення покарання у виді обмеження волі.

При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та обєктивно з'ясувати обставини кримінального провадження, в разі доведеності вини дати правильну юридичну оцінку діям винної особи та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, в тому числі з врахуванням вимог кримінального закону щодо призначення покарання, а також положень ст. 416 КПК України щодо особливостей нового розгляду судом першої інстанції, за змістом яких не допускається посилення покарання, якщо вирок не був скасований у звязку з необхідністю посилення покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задоволити частково.

ВирокБродівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити в Бродівському районному суді Львівської області новий розгляд кримінального провадження про обвинуваченняОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_5 ОСОБА_6 Маліновська ОСОБА_7