Ухвала суду № 66887932, 16.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/1313/16-к Головуючий у 1 інстанції - Бораковський В.М.

Провадження № 11-кп/783/137/17 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Голубицького С.С., Гуцала І.П.,

розглянувши кримінальне провадження № 456/1313/16-к про обвинувачення

КАЦИБОРИ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.2 ст. 121 КК України,

з участю секретарів Василевської В.Ю., Петрук Ю.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

прокурора Горин У.І.,

за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і йому призначено покарання - сім років три місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 05 березня 2016 року, тобто з часу його фактичного затримання.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього увязнення з 05 березня 2016 року по 26 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 04 березня 2016 року близько 23 год. 30 хв., будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кімнаті на другому поверсі будинку за місцем проживання, за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Нежухів, вул. Незалежності, 28, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своєму батькові ОСОБА_5, наніс йому руками численні удари по обличчю, голові та тілу, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. Нанесеними умисно ударами ОСОБА_2, згідно з висновком експерта №54 від 04.04.2016, завдав ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Після цього ОСОБА_2 зняв з потерпілого штани та светр, помив його у ванній кімнаті від крові та поклав на ліжко у спальній кімнаті, де вранці 05 березня 2016 року ОСОБА_2 виявив ОСОБА_5 без ознак життя.

В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять змінити правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України, скасувати вирок в звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок. В обґрунтування апеляційних вимог покликаються на такі доводи: суд першої інстанції поверхнево розглянув кримінальну справу, дав неправильну оцінку здобутим у справі доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Обвинувачений категорично заперечував, що він умисно скоїв злочин, та наполягав на тому, що не мав наміру наносити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, проте суд розцінив це лише як форму захисту з метою уникнення відповідальності. У вироку суд стверджує, що нанесеними умисно ударами обвинувачений ОСОБА_2, згідно з висновком експерта №54 від 04.04.2016, завдав ОСОБА_5 тілесні ушкодження, в тому числі черепно-мозкову травму, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і є причиною смерті. Дане твердження суду не відповідає обставинам справи, оскільки згідно з висновками двох судово-медичних експертиз закрита черепно-мозкова травма виникла саме як наслідок падіння потерпілого ОСОБА_5 з висоти власного зросту після надання тілу прискорення та послідуючого удару головою до тупого твердого предмета з переважаючою травмуючою поверхнею, а не від ударів в голову. Будучи допитаним у судовому засіданні, експерт ствердив, що смерть потерпілого ОСОБА_5 наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, що призвело до набряку мозку, та які, як вказує експерт, неможливо нанести кулаком як це зазначено у формулюванні обвинувачення у вироку суду. Експерт однозначно наголосив, що тілесне ушкодження, яке стало причиною смерті потерпілого, могло утворитися лише при одночасній наявності наступних чинників: при падінні з висоти власного зросту; після надання тілу прискорення і послідуючого удару головою до тупого твердого предмета; причому тупий твердий предмет має бути з переважаючою травмуючою поверхнею, якою може бути підлога, стіна тощо, але ніяк не удар кулака чи ноги. Крім того судмедексперт повідомив, що смертельна рана на трупі була лише одна, інші тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_5, що описані в акті № 54 від 04.04.2016, за ступенем тяжкості відносно живих осіб мають ознаки легкого тілесного ушкодження і в прямому причинному звязку з настанням смерті не перебувають. Показання судмедексперта ОСОБА_6 у судовому засіданні та висновки цього експерта про причину смерті ОСОБА_5, викладені в експертизі № 54 від 04.04.2016, підтверджуються також висновком Львівського обласного бюро судмедекспертизи (відділення судово-медичної криміналістики) № 61/2016 від 04.04.2016. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 черепно-мозкову травму, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і є причиною смерті, є припущенням суду, оскільки не ґрунтується на об'єктивних та допустимих доказах. Крім того суд не взяв до уваги, що удари, які наносив ОСОБА_2 потерпілому, це були лише удари рукою. Судом не наведено жодних доказів того, що ОСОБА_2 наносив удари якимось іншим знаряддям, ніж власна рука, відсутні сліди ударів палицею або іншим будь-яким тяжким предметом. Наведене свідчить про те, що у ОСОБА_2 не було наміру нанесення тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 не мав умислу вбивати батька. Він не мав і наміру жорстоко побити батька, всі удари, які він наносив, відносяться до легких тілесних ушкоджень та не могли потягнути за собою смерть потерпілого. ОСОБА_2 визнає вину в тому, що побився з батьком, у чому розкаюється. У висновку щодо результатів медичного огляду №86, складеному 05.03.2016 о 14 год. 15 хв., вказано, що ОСОБА_2 на момент огляду перебував у стані алкогольного спяніння, проте не вказано кількість проміле у крові, тоді як обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що було виявлено 0,4%о. Згідно з висновком судово-токсикологічної експертизи № 845/2016-т від 12.03.2016 в крові з трупа ОСОБА_5 виявлено 2,25%о етилового спирту. Враховуючи наявність жирового гепатозу (початкова стадія цирозу печінки внаслідок зловживання спиртними напоями), чим сильніше пошкоджена печінка, тим менша кількість алкоголю викликає сп'яніння й в тому стані алкогольного спяніння, в якому знаходився ОСОБА_5, він фактично не тримався на ногах та міг впасти й від удару долонею, про що стверджував ОСОБА_2, який, в свою чергу, не був дуже пяним і міг контролювати силу удару. Допитані в судових засіданнях свідки не були присутні на місці злочину, тому їх показання більше відносяться до характеристики обвинуваченого та потерпілого і відносин, що склалися між ними. Досліджені у справі докази дають підстави вважати, що дії ОСОБА_2 не були заздалегідь спланованими, мали ситуативний характер та певною мірою були зумовлені конфліктною поведінкою самого потерпілого, який, будучи в стані алкогольного спяніння, спровокував бійку образами, приниженням сина та штовханиною. Тяжке тілесне ушкодження, виявлене у потерпілого і від якого настала його смерть, не було спричинено безпосередніми насильницькими діями ОСОБА_2, а стало наслідком того, що потерпілий після відштовхування останнього впав та вдарився головою об стіну чи підлогу в кімнаті будинку. Ці обставини в поєднанні з іншими об'єктивними даними справи, а саме: характером взаємин між потерпілим і сином, які передували злочину; літнім віком і станом алкогольного сп'яніння потерпілого в момент спричинення ушкоджень; інтенсивністю та послідовністю поштовхів; характером, локалізацією та механізмом спричинення тілесних ушкоджень; поведінкою ОСОБА_2 після посягання, у своїй сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_2 мав намір заподіяти потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження умисно. Крім того про умисел ОСОБА_2 на заподіяння батькові тяжких тілесних ушкоджень не свідчить і його суб'єктивне ставлення до наслідків, що настали, оскільки, побачивши у батька на обличчі кров, роздягнув його, відвів у ванну кімнату, помив від крові, ллючи воду із душу йому на голову, а потім завів у кімнату, де поклав батька спати та, переживаючи за стан здоровя батька, ліг поряд, щоб спостерігати за батьком. Зранку він намагався батька розбудити, однак батько був без ознак життя. Після цього викликав швидку допомогу. Субєктивна сторона ст. 121 КК України характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого), який не був доведений як в ході досудового слідства, так і в ході судового слідства. Судом неправильно застосований кримінальний закон. Оскільки суб'єктивне ставлення винної особи до наслідків своїх дій є визначальним і особа, яка позбавила життя потерпілого, не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча могла і повинна була їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розцінювати як вбивство через необережність і кваліфікувати за ст. 119 КК України. Судом не враховано особу обвинуваченого, його сімейний стан, наявність у нього на утриманні малолітнього сина, не вказано про зняття з обліку 25 червня 2015 року як такого, що відбув покарання.

При апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просять її задоволити, покликаючись на викладені в ній мотиви.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що під час конфлікту він, будучи в стані алкогольного спяніння, наніс батькові ОСОБА_5 5-6 ударів долонею і кулаком по обличчі. Від його удару чи поштовху батько впав на підлогу. Він відразу вийшов у коридор, а коли повернувся, батько сидів на підлозі, обпершись до ліжка, і з носа у нього йшла кров. Побачивши на обличчі батька кров, він відвів його в ванну, допоміг роздягнутись, помив і поклав спати. Батько заснув, а зранку він побачив, що батько без ознак життя. Вважає, що смерть батька настала в результаті черепно-мозкової травми, яка утворилась від удару об підлогу внаслідок падіння від його (ОСОБА_2З.) удару чи поштовху. У вчиненому розкаюється.

Прокурор апеляційну скаргу заперечив, просить судове рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, сторони судового провадження, допитавши судового експерта ОСОБА_6, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково й вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення та призначення обвинуваченому покарання з таких підстав.

Суд першої інстанції при кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 121 КК України допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 408, п.2, п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставами для зміни вироку.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним звязком між зазначеним діянням та наслідками, а з субєктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, наступає за умови, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.

Для кваліфікації дій особи за ч.2 ст. 121 КК України необхідно встановити наявність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та необережної форми вини щодо смерті потерпілого. Необережне заподіяння смерті може кваліфікуватись як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, лише в тому випадку, коли тяжкість тілесних ушкоджень охоплювалась передбаченням винної особи.

Якщо ж смерть потерпілого стала результатом тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного з необережності, відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України наступати не може. У такому випадку винна особа може нести відповідальність за вбивство через необережність.

Як вбачається з викладеного у вироку формулювання обвинувачення, суд першої інстанції визнав доведеним, що 04 березня 2016 року ОСОБА_2, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своєму батькові ОСОБА_5, наніс йому руками численні удари по обличчю, голові та тілу, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. Нанесеними умисно ударами ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Вранці 05 березня 2016 року ОСОБА_2 виявив ОСОБА_5 без ознак життя.

З таким висновком суду сторона обвинувачення погодилась й вирок в апеляційному порядку не оскаржувала.

Судом апеляційної інстанції шляхом ретельного допиту обвинуваченого ОСОБА_2, судового експерта ОСОБА_6, безпосереднього дослідження доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та їх оцінки відповідно до вимог ст. 94 КПК України встановлено, що вбивство через необережність помилково кваліфіковано як умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

Так згідно з висновком судово-медичної експертизи № 54 від 04.04.2016, згідно з яким у ОСОБА_5 були виявлені такі ушкодження: субдуральну (під твердою мозковою оболонкою) гематому в правій скронево-тім'яній ділянці головного мозку, велико-вогнищеві крововиливи під м'яку мозкову оболонку випуклих поверхонь обох потиличних часток головного мозку та по випуклих поверхнях обох півкуль мозочка, велико-вогнищеві крововиливи в м'які тканини обох скронево-тім'яних ділянок голови, рану в тім'яно-скроневій ділянці волосистої частини голови справа, навколо орбітальні гематоми на верхніх та нижніх повіках обох очей, крововиливи в білкові оболонки обох очей, синюшність шкірних покривів майже на всьому протязі обличчя, набряк м'яких тканин, синці і рани слизових верхньої та нижньої губ, синець в ділянці підборіддя справа, синець на шкірі та крововиливи в м'які тканини на передньо-боковій поверхні середніх відділів шиї справа. Множинні синці майже по всьому протязі передньо-бокових відділів грудної клітки та верхньо-бокових відділів живота з крововиливами в м'які тканини, множинні синці на всьому протязі правої верхньої кінцівки, два синці на задній поверхні правої кисті, множинні синці на всьому протязі лівої верхньої кінцівки, осадження шкіри на задній поверхні середньої третини лівого плеча, чотири синці на передній поверхні лівої кінцівки, синець на передній поверхні середньої третини правого стегна, синець на задній поверхні грудної клітки справа. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитись незадовго до настання смерті від прямих дій (ударів) тупих твердих предметів. А деякі з них, в тому числі і закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась субдуральною (під тверду мозкову оболонку) гематомою в скронево-тім'яній ділянці головного мозку справа та крововиливами під м'які мозкові оболонки, вогнищевими крововиливами в м'які тканини голови та забійною раною на шкірі скронево-тім'яної ділянки голови справа, цілком можливо, могла утворитись і внаслідок падіння (падінь) з висоти власного зросту після надання тілу прискорення (прискорень) і послідуючого удару (ударів) головою до тупого предмета, можливо, з переважаючою травмуючою поверхнею. Вищезазначена черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами під оболонки головного мозку, за ступенем тяжкості відносно живих осіб відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і в даному випадку перебуває в прямому причинному звязку з настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді множинних синців, гематом, крововиливів в білкові оболонки очей, забійних ран на губах, які виявлені на тілі трупа ОСОБА_5, за ступенем тяжкості відносно живих осіб мають ознаки легкого тілесного ушкодження і в прямому причинному звязку з настанням смерті не перебувають (а.с.109-111).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 61/2016-мк від 04.04.2016 клаптя шкіри з правої скронево-тім'яної ділянки голови від трупа ОСОБА_5 було виявлено одне частково наскрізне забійне ушкодження, яке утворилось від дії тупого твердого предмета, можливо, з переважаючою травмуючою поверхнею, внаслідок чого відбувся розрив шкірного покриву голови, на що вказує значна кількість міжтканинних перемичок майже по всій довжині ушкодження (а.с.116-118).

У суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_6 висновок судово-медичної експертизи № 54 від 04.04.2016 підтримав та пояснив, що причиною смерті ОСОБА_5 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, що в подальшому призвело до набряку головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному звязку з настанням смерті потерпілого. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_5 могла утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту після надання тілу прискорення і послідуючого удару головою до тупого твердого предмета з переважаючою (необмеженою) травмуючою поверхнею, тобто з поверхнею, більшою за обєкт, який вдаряється. Це могла бути стіна, підлога. Травма, яка призвела до смерті потерпілого, самим кулаком утворитись не могла, що підтверджується і висновком судово-медичної експертизи клаптя шкіри з правої скронево-тім'яної ділянки голови від трупа ОСОБА_5, згідно з яким було виявлено одне частково наскрізне забійне ушкодження, яке утворилось від дії тупого твердого предмета, можливо, з переважаючою травмуючою поверхнею, внаслідок чого відбувся розрив шкірного покриву голови. Після отримання травми ОСОБА_5 міг вчиняти такі дії, як розповідає обвинувачений.

З наведеними висновками судово-медичних експертиз та поясненнями експерта в судовому засіданні узгоджуються показання обвинуваченого про обставини заподіяння смерті ОСОБА_5

Про те, що потерпілий впав на підлогу внаслідок нанесених йому ОСОБА_2 ударів, констатовано і вироком суду.

У той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нанесеними умисно ударами ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і суперечить наведеним вище обєктивним доказам у справі - висновкам судово-медичних експертиз та поясненням судово-медичного експерта в судовому засіданні.

Вирішуючи питання наявності в обвинуваченого умислу на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, колегія суддів враховує характер, локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, який наносив удари і штовхав потерпілого рукою; поведінку ОСОБА_2 після посягання, який, побачивши у батька на обличчі кров, роздягнув його, відвів у ванну кімнату, помив і поклав спати, а зранку, виявивши батька без ознак життя, викликав швидку допомогу, та вважає, що конкретні обставини кримінального провадження не доводять умислу обвинуваченого на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_7, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не були очевидцями події, та їх показання, наведені у вироку, не містять відомостей щодо перебігу та наслідків конфлікту, який мав місце між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 04 березня 2016 року о 23 год. 30 хв.

Враховуючи наведене, апеляційним судом встановлено, що самі по собі удари, завдані ОСОБА_2 потерпілому, не призвели до спричинення тяжких тілесних ушкоджень й смерті останнього, а були причиною падіння потерпілого й послідуючого удару головою об тверду переважаючу поверхню, внаслідок чого потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження - закриту черепно-мозкову травму, яка і стала причиною смерті.

У даному випадку ОСОБА_2, завдаючи потерпілому удари рукою в обличчя, не передбачав падіння і настання наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, хоча з врахуванням віку і стану потерпілого (який перебував у стані алкогольного спяніння) повинен був і міг передбачити, а тому діяв з необережності у виді злочинної недбалості.

Оскільки смерть ОСОБА_5 стала результатом тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного з необережності, відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України виключається й дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжке кримінальне правопорушення, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я особи, щирого каяття як обставини, що помякшує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння як обставини, що обтяжує покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 119 КК України.

На думку колегії суддів, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього увязнення з 05 березня 2016 року по 16 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Дії ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 119 КК України покарання чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього увязнення з 05 березня 2016 року по 16 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

С у д д і :

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14