Ухвала суду № 66886822, 25.05.2017, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/766/17

Провадження № 1-кс/324/303/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року слідчий суддя Пологівського районного суду Запорізької області Кацаренко І.О. при секретарі Басараб А.О., за участю прокурора Диби Є.О., старшого слідчого Петренка С.О., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

23 травня 2017 року до Пологівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання, погоджене прокурором Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції ОСОБА_2, про накладення арешту на грошові кошти у сумі 127242 гривень, які перебувають на банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», та на інші грошові кошти, які перебувають на цьому ж банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», і які є речовими доказами у кримінальному провадженні.

З клопотання вбачається, що 10 квітня 2017 року не встановлена особа, знаходячись у не встановленому місці, шляхом обману під виглядом продажу мінеральних добрив від імені ТОВ «ПСМГ» заволоділа грошовими коштами ТОВ «Авангард» в сумі 127 242 грн.

За вказаним фактом 14 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені дані за номером 12017080320000405 та було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

У клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування було встановлено, що відповідно до платіжного доручення №39 від 10 квітня 2017 року ТОВ «Авангард» (ОКПО 30630139) перерахувало грошові кошти в сумі 127242 гривень на рахунок ТОВ «ПСМГ» (ОКПО 37847997), р/р 26002349293100 у ПАТ «УкрСиббанк» (м.Київ, МФО 351005), зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_1, в якості сплати за поставку мінеральних добрив. Проте, на адресу ТОВ «Авангар» мінеральні добрива ТОВ «ПСМГ» в подальшому не були поставлені.

Допитаний в якості потерпілого директор ТОВ «Авангард» ОСОБА_3 пояснив, що приблизно в кінці березня 2017 року на його мобільний телефон з номеру 044 5990317 зателефонувала жінка на імя ОСОБА_3, яка представилася представником ТОВ «ПСМГ», і запропонувала придбати у них мінеральні добрива. Він погодився це зробити. 10 квітня 2017 року на його електронну пошту з електронної скриньки storozhuk-1983@bk.ru були надіслані електронні варіанти рахунку-фактури та договір поставки №10/04-10 від 10 квітня 2017 року про купівлю мінеральних добрив на суму 127 242 гривень. Цього ж дня у Пологівському відділенні Ощадбанку на вказаний розрахунковий рахунок 26002349293100 в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005, з рахунку ТОВ «Авангард» були перераховані грошові кошти в сумі 127 242 гривень, тобто вся сума, так як умовою поставки була 100% передоплата. Як його завірили, мінеральні добрива будуть поставлені протягом двох днів. 13 квітня 2017 року мінеральні добрива поставлені не були і телефони ТОВ «ПСМГ» не відповідали. Потерпілий зрозумів, що його ошукали, і звернувся до поліції.

Старший слідчий у клопотанні до суду про арешт майна з посиланням на ст.98 ч.1, ст.170 ч.1 п.1, 170 ч.2 КПК України обґрунтовує необхідність накладення арешту тим, що грошові кошти, які ТОВ «Авангард» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ПСМГ», тобто, якими ТОВ «ПСМГ» заволоділо шахрайським шляхом, в розумінні ч.1 ст.98 КПК України виступають предметом і знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому на перераховані кошти в сумі 127242 грн. та інші грошові кошти необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів.

Старший слідчий у клопотанні про арешт майна просить постановити ухвалу, якою накласти арешт на грошові кошти в сумі 127242 грн., які перебувають на рахунку №26002349293100, відкритому в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСМГ» (02218, м.Київ, Дніпровський район, вул.Райдужна,49, МФО 351005, ЄДРПОУ 37847997, ІПН 378479926538) та інші грошові кошти, які перебувають на вказаному банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», з метою збереження речових доказів.

Слідчий суддя відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України не повідомляв про розгляд клопотання в суді представника ТОВ «ПСМГ», оскільки згідно клопотання і додатків до нього грошові кошти, на які старший слідчий просить накласти арешт, не є тимчасово вилученим майном.

У судовому засіданні директор ТОВ «Авангард» ОСОБА_3 як представник заінтересованої особи просив задовольнити клопотання про арешт грошових коштів, які ТОВ «Авангард» перерахувало ТОВ «ПСМГ» за поставлення останнім мінеральних добрив, в сумі 127242 грн. на виконання умов договору поставки №10/04-10 від 10 квітня 2017 року. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що 127242 грн. ТОВ «Авангард» перерахувало ТОВ «ПСМГ» на банківський рахунок, який був повідомлений ТОВ «ПСМГ». ТОВ «Авангард» не потрібні чужі гроші, товариство хоче повернути лише свої гроші, а саме 127242 грн., бо мінеральні добрива на виконання договору поставки ТОВ «Авангард» не отримало. Він не може пояснити, чому на договорі поставки №10/04-10 від 10 квітня 2017 року, яка додана до клопотання старшого слідчого, відсутній його, директора ТОВ «Авангард», підпис і печатка ТОВ «Авангард», можливо, ці реквізити на договорі забула поставити відповідальна посадова особа ТОВ «Авангард».

У судовому засіданні старший слідчий СВ Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1 підтримав своє клопотання про арешт грошових сум, просив задовольнити його з зазначених у ньому підстав.

Прокурор Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури молодший радник юстиції ОСОБА_2 просив задовольнити клопотання старшого слідчого про арешт грошових коштів з зазначених у клопотанні підстав.

На підставі ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження не застосовується, відповідно до ст.108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання.

Слідчий суддя, вислухав представника заінтересованої особи, старшого слідчого і прокурора, дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-III від 07 грудня 2000 року (зі змінами і додатками до нього) «арешт на майно або кошти банку, які знаходяться на його рахунках, арешт на рахунки та інші цінності фізичних і юридичних осіб, які знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів чи накладення арешту в порядку, встановлену законом».

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.ст.132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, які вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститься і в клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, і, таким чином, субєкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, з клопотання старшого слідчого вбачається, що зазначених вимог закону він не дотримався.

Старший слідчий, звернувшись до суду з клопотанням про арешт грошових коштів, в порушення вимог ч.1 ст.170 КПК України не зазначив, який саме спосіб забезпечення арешту майна він просить обрати.

Відповідно до ч. 1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України містить поняття речового доказу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як випливає із змісту ст.172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обгрунтовуючи клопотання, старший слідчий стверджує, що грошові кошти в сумі 127242 грн., які ТОВ «Авангард» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ПСМГ» на виконання умов договору поставки №10/04-10 від 10 квітня 2017 року, а також інші кошти, які зберігаються на цьому ж банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», є речовими доказами у даному кримінальному провадженні за попередньою кваліфікацією за ст.190 ч.2 КК України, і тому на них з метою збереження необхідно накласти арешт.

У судовому засіданні директор ТОВ «Авангард» і старший слідчий суду пояснили, що ТОВ «Авангард» перерахувало ТОВ «ПСМГ» один раз 127242 грн. за постачання мінеральних добрив, інші суми ТОВ «Авангард» ТОВ «ПСМГ» не перераховувало. У звязку з зазначеним слідчий суддя приходить до висновку, що у клопотанні і додатках до нього не міститься доказів необхідності накладення арешту «та на інші грошові кошти», які перебувають на зазначеному в клопотанні банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», тим більше, що розмір цих «інших грошових коштів» у клопотанні не зазначений, як не зазначено (мотивовано), яким чином ці «інші грошові кошти» можуть бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя звертає увагу старшого слідчого і прокурора, який погодив клопотання, що договір поставки №10/04-10 від 10 квітня 2017 року, на виконання якого ТОВ «Авангард» перерахувало ТОВ «ПСМГ» 127242 грн., не містить підпису директора ТОВ «Авангард» і печатки ТОВ «Авангард» як покупця за цим договором поставки. Не містить цих же необхідних реквізитів і специфікація у додатку №1 до Договору №10/04-10 (а.с.5-7;8).

Крім зазначеного слідчий суддя звертає увагу старшого слідчого, що виходячи з клопотання і додатків до нього є дуже сумнівним твердження про те, що 127242 грн. перерахованих ТОВ «Авангард» ТОВ «ПСМГ», а тим більше «інші грошові кошти» у даному кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією ст.190 ч.2 КК України є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, як зазначено у передостанньому абзаці мотивувальної частини клопотання.

Проаналізував добуті докази в межах розгляду клопотання старшого слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що старшим слідчим не обґрунтована належним чином відповідно до зазначених вище норм КПК України і не доведена належними доказами необхідність накладення арешту на грошові кошти в сумі 127242 грн. і інші, які перебувають на банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», у звязку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.98,100,132,167-173,233,309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції ОСОБА_2, про накладення в межах кримінального провадження №12017080320000405 від 14 квітня 2017 року арешту на грошові кошти, які перебувають на банківському рахунку ТОВ «ПСМГ», - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Кацаренко І.О.