Ухвала суду № 66886287, 29.05.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

29.05.2017

Справа № 1-кп/331/80/2017

ЄУН № 331/6174/16-к

У Х В А Л А

29 травня 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Пивоварової Ю.О..

при секретарі Федорович Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю

прокурора Курсова О.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368КК України.

У судовому засіданні захисником обвинувачених ОСОБА_3 заявлено клопотання про визнання фотокопії постанови про закриття провадження від 30 вересня 2015 року, винесену слідчим Тимошенко А.В., очевидно недопустимим доказом, оскільки вищевказаний документ є фотокопією, не є оригіналом, та не завірений у встановленому законом порядку.

Прокурор Курсов О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на те, що вказана фотокопія постанови у такому вигляді була надана слідчому свідком під час допиту у якості свідка, тому вважає, що цей доказ є допустимим.

Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний обєкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобовязані надати суду оригінал документа.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, враховуючи той факт, що прокурор надав суду лише фотокопію документа, зазначивши, що його оригінал відсутній, вказаний документ був отриманий у порушення встановленного КПК способу (вилучення, отримання на запит та таке інше), тому суд приходить до висновку про необідність визнання фотокопії постанови про закриття провадження від 30 вересня 2015 року, винесену слідчим Тимошенко А.В., очевидно недопустимим доказом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 87, 89, 369, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати фотокопію постанови про закриття провадження від 30 вересня 2015 року, винесену слідчим Тимошенко А.В. очевидно недопустимим доказом та повернути прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Пивоварова