Ухвала суду № 66885629, 01.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/383/2017(м)

264/1841/17

Головуючий у 1 інстанції Кузнецов Д.В. Єдиний унікальний номер 264/1841/17

Номер провадження 22-ц/775/383/2017(м)

Категорія 55 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Мироненко І.П.,

Биліни Т.І.,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за зазначеним позовом. Роз'яснено позивачу право на звернення до Господарського суду м. Києва для вирішення даного спору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, пояснення представників ПрАТ «Азовзагальмаш» Кононенко Т.М. та Денисової С.С., які просили залишити ухвалу без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Азовзагальмаш», а тому спір підлягає вирішенню господарським судом.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

Зі справи вбачається, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 14 серпня 2012 року по 14 квітня 2015 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. За період з листопада 2014 року по квітень 2015 року включно у підприємства перед ним виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 13095 гривень 42 коп., яка була йому виплачена 09 лютого 2017 року. Просив стягнути в відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року (інформація щодо якої оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 30700 від 21.04.2016 р.) порушено провадження у справі №910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном товариства та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого.

Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.

Частиною 10 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що позивачем пред'явлено вимоги до відповідача ПрАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство до звернення ОСОБА_2 до суду, спір щодо майнових вимог позивача підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через порушення стосовно відповідача справи про банкрутство.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» віднесено до підвідомчості господарського суду всі справи щодо вимог боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, в тому числі і про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Наведена норма права не встановлює обмежень стосовно дати заявлених вимог до такого боржника відносно дати порушення справи про банкрутство.

Тому невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство правового значення для справи не має.

Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п. 3 постанови від 01 березня 2013 року № 13 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає передбачених статтею 311 ЦПК України підстав для скасування ухвали судді першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки дана ухвала відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді В.М. Барков

І.П. Мироненко

Т.І. Биліна