Ухвала суду № 66883160, 31.05.2017, Волноваський районний суд Донецької області

221/2503/17

2/221/802/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області

у складі : головуючого судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна лізингова компанія «ЛЮКСКАР» про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

У провадження Волноваського районного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна лізингова компанія «ЛЮКСКАР» про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 189400 гривень 00 копійок, що належать відповідачу (код ЄДРПОУ 37034873, МФО 351005, рахунок №26001630989500 в ПАТ «УкрСиббанк»), юридична адреса: вулиця Зоологічна, буд. 4а, офіс 139 м. Київ) до прийняття судом рішення по суті. Заява мотивована тим, що існує загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки відповідач не виходить на звязок, на телефонні дзвінки не відповідає, не виконує попередніх домовленостей, відповідач ввів його в оману щодо предмету лізингу та його ціни. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень є ухвали про відкриття провадження за позовами інших осіб до відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З роз'яснень Пленуму Верховного суду України викладених в п. 4 постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом з тим, позивачем не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Сума позовних вимог позивача не доводить реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, до заяви про забезпечення позову не додано відомостей, що підтверджують належність коштів на рахунку №26001630989500 в ПАТ «УкрСиббанк» саме відповідачу. Також відсутні відомості про загальний розмір коштів, що перебувають на рахунку №26001630989500 в ПАТ «УкрСиббанк», що позбавляє суд можливості визначення співмірності виду забезпечення позову заявленим позовних вимогам.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, оскільки накладення арешту на рахунки відповідача може призвести до невиправданого втручання у господарську діяльність товариства.

Керуючись статтями 151-153, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна лізингова компанія «ЛЮКСКАР» про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.С.Овчиннікова