Ухвала суду № 66875650, 31.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2203/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу № 003138 від 22.02.2016 року недійсним (а. с. 3-10).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що предметом лізингу є автомобіль марки «Chevrolet Tracker LT», який відповідач зобовязується придбати у власність та передати у користування позивачу як лізингоодержувачу у строк та на умовах згідно договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. Перед укладенням договору представник ТОВ в усній формі роз'яснив позивачу, що спершу необхідно внести на рахунок відповідача авансовий платіж за автомобіль в сумі 110 000 гривень, після чого буде укладено договір лізингу, через два дні відповідач передасть автомобіль в користування, і тоді необхідно сплатити решту суми. Після оплати авансового платежу та спливу обумовленого строку, автомобіль не було передано позивачу. У телефонній розмові з ТОВ ОСОБА_2 було повідомлено, що внесені ним 110 000 гривень є частковою оплатою вартості автомобіля: 65 900 гривень - авансовий платіж, 44 100 гривень - адміністративний платіж, для отримання автомобіля йому треба здійснити ще цілий ряд платежів, - суттєво більших та таких, що не були обумовлені під час попередніх переговорів при укладенні договору. ОСОБА_2 вважає, що договір укладений з ознаками нечесної підприємницької практики зі сторони відповідача, а умови договору несправедливими та такими, що суперечать принципу добросовісності, щоє підставою для визнання такого договору недійсним. Крім того, вважає вказаний договір нікчемним, оскільки його не було нотаріально посвідчено. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2016 року накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», які перебувають на розрахунковому рахунку № 26004482354 в АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» у розмірі 111320 гривень (а. с. 33).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору фінансового лізингу № 003138 від 22.02.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 110 000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 100 гривень (а. с. 51-53).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 65-68).

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 826,80 гривень (а. с. 83).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Між сторонами склалися правовідносини, що випливають з договору фінансового лізингу, які регулюються параграфом 6 Лізинг ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», умовами договору фінансового лізингу № 003138 від 22 лютого 2015 року, укладеного між сторонами, Законом України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що 22 лютого 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_2 було укладено договір Фінансового лізингу № 003138 (далі Договір) з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: автомобіль марки ««Chevrolet Tracker LT» (а. с. 11-20).

Пунктом 1.7. договору фінансового лізингу № 003138 передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу; авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії по організації та оформлення даного договору (10% від вартості предмета лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Відповідно до п. 12.1. договору фінансового лізингу № 003138 від 22 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Відповідно до квитанції від 22 лютого 2016 року (а. с. 21), ОСОБА_2 сплатив ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» грошові кошти в сумі 110 000 гривень. Призначення платежу у квитанції зазначено як «Авансовий платіж ЗГ Дог Фінансового Лізингу № 003138 від 22.02.2016р. від ОСОБА_2Ю.».

В подальшому позивач на своє зверненнядо відповідача отримав листа (а. с. 23) де йому було розяснено, що сплачені ним 110 000 гривень є частковою оплатою вартості автомобіля в сумі 65 900 гривень та авансовий платіж в розмірі 44 100 гривень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» юридична особа, яка надає фінансову послугу має бути внесена до державного реєстру фінансових установ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2 червня 2011 року № 3462 VІ (введено в дію з 09 січня 2012 року)доповнено пунктом 111, яким включено до переліку фінансових послуг адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, на виконання якого Нацкомфінпослуг розпорядженням від 9 жовтня 2012 року № 1676 затверджено Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що умови вказаного договору є несправедливими і він укладений із застосуванням нечесної підприємницької діяльності, тобто з порушенням вимог ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно п.1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Згідно з п. 5.4 Договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суд вірно вважав, що обставини, на які посилається позивач, встановлені судом і підтверджені наданими суду доказами.

Враховуючи вищезазначене, суд правильно та обґрунтовано вважав, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню у зв'язку із несправедливими умовами та відсутністю нотаріального посвідчення спірного договору.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі за позовами до суду щодо захисту їх прав звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду, звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на його користь, тому судовий збір, у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, дійсно необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Заїкін А.П.

ОСОБА_4