Ухвала суду № 66875213, 18.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/711/17

Номер справи місцевого суду: 521/3744/17,1-кс/521/3744/17

Головуючий у першій інстанції Журик

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Крещенка В.В.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2017 року про відмову в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №32015160000000034 від 12 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.209 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити розмір застави у сумі 18141397 гривень. У разі внесення підозрюваним застави покласти на нього відповідні обовязки, передбачені ч.5 ст.194 КК України.

Вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує наступними доводами:

1)ОСОБА_3 неодноразово викликався до слідчого, шляхом направлення йому повісток за адресою його проживання та реєстрації. Однак, ОСОБА_3 ігнорує виклики органу досудового розслідування, та достовірно знаючи, що він перебуває під слідством виїхав за державний кордон України;

2)доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 на теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні не відповідають дійсності та спростовується матеріалами негласних слідчих дій, а також інформацією особистої сторінки ОСОБА_3 в facebook;

3)прокурор зазначає про наявність ризику того, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки він постійно виїжджає за межі України, має паспорт громадянина ОСОБА_5 Вірменія.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Крещенка В.В., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3, які заперечували проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

У відповідності до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Нечипорук та Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд зазначає, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Крім того, за відсутності обґрунтованої підозри особу за жодних обставин не може бути затримано або взято під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри.

Частина 2 статті 177 нового КПК містить важливу гарантію від свавільного застосування запобіжного заходу, а саме вимогу, щоб жоден запобіжний захід не можна було застосовувати без наявності обґрунтованості підозри.

КПК встановлює обовязок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ є необхідною умовою законності тримання під вартою (рішення у справі Нечипорук та Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04, § 219).

Апеляційним судом встановлено 06 березня 2017 року, процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні, було складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.27 ч.3 ст.212 та ч.2 ст.209 КК України, яке відповідно до положень ч.2 ст.135 КПК України, через тимчасову відсутність підозрюваного, було вручено дружині підозрюваного ОСОБА_6, яка згідно реєстраційних даних проживає разом з підозрюваним.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів підтверджується комплексом зібраних в ході досудового розслідування доказів, зокрема:

- матеріалами НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відео контроль особи, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, згідно яких ОСОБА_3 керує діями службових осіб ПП «Дорлідер» (ПП «Південьдортех»), ПП «БК «Дорлідер» та ТОВ «СПМК-17», у тому числі, надає вказівки щодо необхідності виконання незаконних дій, направлених на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, а також дій, які призводять до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- обвинувальним вироком Приморського районного суду м. Одеси стосовно громадянина ОСОБА_7, яким його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (придбання СГД (ПП «КНАП», ТОВ «Енергія ПКФ» та ТОВ «Алендвік») з метою прикриття незаконної діяльності);

- актом №3/15-17-22-01-24-37468590 від 12.02.2016 документальної позапланової перевірки ТОВ «БК «Дорлідер» з питань правильності нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «КНАП» за грудень 2014 року та ТОВ «Алендвік» за березень 2015 року;

- актом №16/15-17-22-01-24-32863396 від 29.02.2016 виїзної позапланової перевірки ПП «Дорлідер» з питань правильності нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ПП «КНАП за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та ТОВ «Енергія ПКФ» за період з 01.09.2014 по 31.12.2014;

- актом №436/15-17-14-01-24-37468590 від 24.11.2016 виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «БК «Дорлідер» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стрімрост» та ТОВ «Активан» за вересень 2015 року;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам

ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер», згідно яких встановлено відсутність перерахування грошових коштів на рахунки ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ» за нібито поставлені будівельні матеріали;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ», згідно яких встановлено відсутність перерахування грошових коштів від ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер»;

- судово-почеркознавчою експертизою, проведеною ОНДІСЕ, згідно висновків якої встановлено, що підписи на документах щодо фінансово-господарської діяльності ПП «КНАП», ТОВ «Алендвік», ТОВ «Енергія ПКФ» з ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер», виконані не ОСОБА_7;

- висновками судово-економічних експертиз №3585/3586 від 18.10.2016 та №3528/3584 від 30.09.2016, які підтверджують висновки актів позапланових перевірок ПП «Дорлідер» та ТОВ «БК «Дорлідер» №3/15-17-22-01-24-37468590 від 12.02.2016, №16/15-17-22-01-24-32863396 від 29.02.2016;

- відомостями про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам ТОВ «БК «Дорлідер» та ТОВ "СПМК-17", згідно яких встановлено перерахування грошових коштів у якості поворотної фінансової допомоги;

- висновками аналітичного дослідження №18/15-32-16-01/37468590 від 30.01.2017, які підтверджують, що ОСОБА_3 легалізовано грошові кошти у сумі 5 071 930 грн., одержані внаслідок вчинення протиправного діяння;

- матеріалами Держфінмоніторингу України.

При цьому, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності та допустимості буде здійснена за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням наявності вищевказаних доказів у кримінальному провадженні апеляційний суд вважає передчасним висновок слідчого судді про необґрунтованість підозри ОСОБА_3

Підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання є наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також без поважних причин не зявлятися на виклики слідчого для проведення слідчих дій, оскільки він постійно виїжджає за межі України та має паспорт громадянина ОСОБА_5 Вірменія.

Разом з тим, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор не зміг обґрунтувати свою позицію жодними належними та допустимими доказами.

В свою чергу, ОСОБА_3 самостійно зявився в судове засідання суду першої інстанції з розгляду клопотання слідчого про застосування до нього запобіжного заходу, а також не ухилявся від явки до апеляційного суду з розгляду апеляційної скарги прокурора.

Крім того, встановлено, що він добровільно приймає участь в усіх слідчих діях, які наразі проводяться органом досудового розслідування з метою встановлення істини у кримінальному провадженні, на території України має міцні соціальні звязки, а отже ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України на який прокурор посилається в своїй апеляційній скарзі є недоведеним.

Слід зазначити, що на розгляді апеляційного суду перебувала апеляційна скарга прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 19 квітня 2017 року.

Вказаною ухвалою слідчого судді залишено без задоволення клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Разом з цим вказана апеляційна скарга не була розглянута по суті, оскільки прокурор відмовився в неї в порядку ч.1 ст.403 КПК України. Як на підставу для відмови від поданої апеляційної скарги прокурор зазначив про те, Малиновським районним судом м.Одеси вже було розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 і на теперішній час в розгляді його апеляційної скарги відпала необхідність.

Вказана обставина, на думку апеляційного суду, свідчить про невпевненість позиції прокурора про те, що до ОСОБА_3 потрібно та необхідно застосувати найбільш суворий вид запобіжного заходу.

Окрім того, прокурором в апеляційній скарзі зазначено про те, що ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом психологічного тиску та погрозами фізичної розправи стороні обвинувачення.

Однак, прокурор не зміг навести доказів на підтвердження того, що з боку ОСОБА_3 вчинялись подібні дії, а наявність у нього судимості за ч.1 ст.125 КПК України жодним чином не підтверджує існування вказаного ризику.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_3Х найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, у звязку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2017 року про відмову в застосуванні до ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.209 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Джулай