Рішення № 66874690, 22.05.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19354/15-ц

Провадження № 2/522/3827/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг», звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останнього 161000 гривень шкоди завданої незаконним використанням інформації, що віднесено до комерційної таємниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» та стягнути з відповідача 2415 гривень витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, за умовами якого він зобовязався надавати послуги клієнтам позивача.

Положенням про комерційну таємницю на його підприємстві встановлено, що особисті дані клієнтів, зокрема їх номери телефонів відносяться до комерційної таємниці. 01.07.2014 року ОСОБА_1 підписав зобовязання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації позивача, яким зобовязався не розголошувати, не передавати та не використовувати інформацію, що становить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ, для зайняття будь-якою діяльністю, що може завдати шкоди ТОВ у якості конкурентної діяльності, протягом 5 років з моменту припинення відносин з ТОВ.

Позивач зазначає, що 16.07.2015 року відповідач, припинив з ним договірні відносини та почав співробітництво з конкурентом FIBOGROUP філія якого розташована у м.Одесі, вул. Маразлієвська, 1/20, БЦ «Шевченеківський» (стадіон Чорноморець), офіс 503. Та почав використовувати інформацію, що становить комерційну таємницю позивача для переманювання клієнтів.

Так, протягом серпня-вересня 2015 року відповідачем шляхом використання інформації, що становить комерційну таємницю Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» переманив до FIBOGROUP таких клієнтів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, чим завдав значної шкоди підприємству позивача у розмірі понад 161000 гривень.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача 161000 гривень шкоди завданої незаконним використанням інформації, що віднесено до комерційної таємниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2015 року був накладений арешт на майно ОСОБА_1, а саме на автомобіль Toyota Camry 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ? квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2015 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року позов залишений без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року скасований арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2015 року був накладений арешт на майно ОСОБА_1, а саме на автомобіль Toyota Camry 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ? квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року про залишення позову без розгляду скасовано

При новому розгляді справи представник позивача в судове засідання не зявився. Про день, місце та час розгляду справи сповіщений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових заяв від нього не надходило.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала надавши письмові заперечення, в яких посилається на те, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), позовна заява повертається у випадках коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. А так, в матеріалах справи відсутня виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відсутня копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Таким чином, в матеріалах справи взагалі відсутні докази фактичного існування позивача. В довіреності представника позивача, наявній в матеріалах справи зазначено, що керівник підприємства діє на підставі Статуту, але оскільки копії Статуту в матеріалах справи також немає, суд позбавлений можливості встановити наявність у керівника повноважень на надання довіреності. Крім того, позивач, звертаючись із позовом не надав необхідні докази для встановлення судом наступних фактів та обставин: чи справді Позивач має велику базу клієнтів; чи справді позивач має відокремлений підрозділ; чи справді відповідач працював у компанії FIBOGROUP і чи взагалі існує така компанія; чи були перелічені у позовній заяві фізичні особи клієнтами позивача і чи стали вони клієнтами FIBOGROUP; чим підтверджена сума 161000 гривень заподіяної шкоди; чим підтверджується передача відповідачу інформації, що складає комерційну таємницю. Також представник відповідача заперечував, що відповідач взагалі співпрацював з Товариством з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг». Він підписав договір, але до співпраці справа так і не дійшла. Він дійсно проконсультував декілька людей у якості стажування (навчання), але ці люди не були комерційними клієнтами позивача. Підтвердженням наведеного є відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг, передбачених п.3.1. та п.4.2. Договору від 01.07.2014 року, які є єдиним належним доказом надання послуг згідно умов Договору. Також звертає увагу суду на те, що пунктом 3.2. Договору від 01.07.2014 року передбачено, що замовник зобовязаний забезпечувати виконавця інформацією необхідною для надання послуг. Цей пункт Договору позивачем виконано не було, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких актів приймання-передачі якої-небудь інформації, включаючи комерційну таємницю. До позовної заяви не додано будь-якого обґрунтування з якого б вбачалось формування ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового чи трудового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, за умовами якого він зобовязався надавати послуги клієнтам позивача.

В день укладання договору про надання послуг, з метою захисту конфіденційної інформації відповідач підписав зобовязання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг», що є додатком № 1 до положення про комерційну таємницю Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» затвердженого наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» № 1 від 01.01.2014 року.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що Положенням про комерційну таємницю на його підприємстві встановлено, що особисті дані клієнтів, зокрема їх номери телефонів відносяться до комерційної таємниці. 01.07.2014 року ОСОБА_1 підписав зобовязання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації позивача, яким зобовязався не розголошувати, не передавати та не використовувати інформацію, що становить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ, для зайняття будь-якою діяльністю, що може завдати шкоди ТОВ у якості конкурентної діяльності, протягом 5 років з моменту припинення відносин з ТОВ. 16.07.2015 року відповідач, припинив з ним договірні відносини та почав співробітництво з конкурентом FIBOGROUP філія якого розташована у м.Одесі, вул. Маразлієвська, 1/20, БЦ «Шевченеківський» (стадіон Чорноморець), офіс 503. Та почав використовувати інформацію, що становить комерційну таємницю позивача для переманювання клієнтів. Так, протягом серпня-вересня 2015 року відповідачем шляхом використання інформації, що становить комерційну таємницю завдав шкоди позивачу у розмірі понад 161000 гривень.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно п.3.1. Договору про надання послуг від 01.07.2014 року вбачається, що замовник має право приймати від виконавця результати надання послуг шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.4.2. Договору про надання послуг від 01.07.2014 року вбачається, що винагорода виконавцю нараховується й виплачується за підсумками поточного календарного місяця або при достроковому припиненні дії даного договору. Строк виплати протягом 5 (пяти) днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі надання послуг.

Згідно до п.3.2. Договору про на\дання послуг від 01.07.2014 року вбачається, що замовник зобовязаний забезпечувати виконавця інформацією необхідною для надання послуг.

Тобто, акт приймання-передачі наданих послуг є єдиним належним доказом надання послуг згідно умов Договору, проте жодних актів підписаних сторонами по справі до суду не надавалося.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, в обґрунтування порушення взятих на себе зобовязань та розголошення інформації, яка є на думку позивача конфіденційною, позивач посилається на те, що відповідач переманив до FIBOGROUP таких клієнтів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, чим завдав значної шкоди підприємству у розмірі понад 161000 гривень.

Відповідно до ст.ст.420, 421, 422 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) комерційні таємниці належать до об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК України, іншим законом чи договором. Статтями 505-508 ЦК України регулюються правовідносини, пов'язані з комерційною таємницею.

Відповідно до статті 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідно до ст.506 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що відповідачем були здійсненні дії, які в розумінні вимог чинного законодавства свідчать про розголошення комерційної таємниці позивача.

Так, позивачем не надано доказів того, що особи перелічені у позовній заяві дійсно були його клієнтами та внаслідок розголошення комерційної таємниці відповідачем стали клієнтами FIBOGROUP філія. З матеріалів справі взагалі не прослідковується будь-який звязок FIBOGROUP філія з відповідачем та особами які зазначені як клієнти позивача.

Враховуючи, що позивачем в порушення частин 1, 4 ст.60 ЦПК України не надано суду доказів які підтверджують порушення його прав відповідачем позовна заява є безпідставною та необгрунтованою.

Суд повного і всебічного з'ясувавши обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за позовом не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2015 року, а саме скасувати арешт з автомобіля марки Toyota Camry 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ? квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Телетрейд Консалтинг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Зняти арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2015 року на майно ОСОБА_1, а саме автомобіль Toyota Camry 2002 року випуску, державний реєстраційний ВН7439АО та 1/4 квартири АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: 22.05.2017