Рішення № 66872099, 16.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/394/17 Справа № 403/14899/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Посунся Н.Є.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Дніпро», до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Бабушкінський районний відділ у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, скасування реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

20 листопада 2012 року ТОВ «Актафінанс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 28 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір іпотечного кредиту №ПБ-76, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 225000,00 грн. з виплатою процентної ставки 27% річних строком дії до 28 жовтня 2015 року. В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за договором іпотечного кредиту №ПБ-76, між ТОВ «Актафінанс» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №ПБ-76/1 від 28 жовтня 2008 року, предметом якого стало нерухоме майно, а саме квартира, загальною площею 66,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 1АДРЕСА_1. ОСОБА_3 свої зобовязання з повернення боргу виконує неналежно, у звязку з чим, станом на 19.11.2012 року, утворилася заборгованість в сумі 447836,99 гривень. Тому позивач просив для задоволення вимог щодо погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту №ПБ-76 від 28 жовтня 2008 року у сумі 303400,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №ПБ-76/1 від 28 жовтня 2008 року шляхом визнання за ТОВ «Актафінанс» права власності на квартиру загальною площею 66,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 1АДРЕСА_1, яка знаходиться в будинку літ. А 9 та складається з: 1 коридор, 2 кладова, 3 ванна, 4 кухня, 5 кухня, 6, 8, 9 житлові кімнати, 7 кладова, І лоджія; скасувати реєстрацію ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 1АДРЕСА_2; зобовязати відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського МВ ГУ МВС України зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_3, які зареєстровані за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 1АДРЕСА_2 та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_3 з квартири 15, розташованої в корп. 3, житлового будинку 18 ж/м Тополя 1 у м. Дніпропетровську (а.с. 5 10, 64 65 т.1).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року позов ТОВ «Актафінанс» задоволено частково, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ТОВ «Актафінанс» права власності на квартиру №15, що знаходиться в житловому будинку літ. А 9, яка складається з: 1 коридор, 2 кладова, 3 ванна, 4 туалет, 5 кухня, 6, 8, 9 житлові, 7 кладова, І лоджія, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя 1АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, ОСОБА_4 за договором іпотечного кредиту №ПБ-76 від 28 жовтня 2008 року в сумі 447836,99 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 215835,73 грн.; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 98530,10 грн.; прострочена заборгованість за процентами, нарахованими на прострочене тіло кредиту 35498,96 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків 97972,20 грн. Вирішено також виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири №15, розташованої в корпусі №3 в будинку №18 на ж/м Тополя-1 у м. Дніпропетровську, зобовязати Бабушкінський РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за адресою м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, будинок №18, корпус №3, квартира №15. Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь ТОВ «Актафінанс» судовий збір в сумі 3131,30 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 28 жовтня 2008 року між ТОВ «Актафінанс» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотечного кредиту №ПБ-76, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 225000,00 гривень з виплатою 27% річних строком користування до 28 жовтня 2015 року (а.с. а.с. 13 16 т.1).

Позичальник ОСОБА_3 фактично отримав кредитні кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень № 134 від 28.10.2008 року, №165 від 04.11.2008 року, №171 від 14.11.2008 року, №176 від 20.11.2008 року, №209 від 04.12.2008 року, №236 від 26.12.2008 року, №248 від 16.01.2009 року, №256 від 28.01.2009 року (а.с. а.с. 19 26 т.1).

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №ПБ-76 від 28 жовтня 2008, між ТОВ «Актафінанс» та відповідачами був укладений іпотечний договір № ПБ-76/1 від 28 жовтня 2008 року, у відповідності до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_3 передали в іпотеку ТОВ « Актафінанс» належне їм на праві спільної часткової власності (по 1\2 частці) нерухоме майно, а саме: квартиру №15, що знаходиться в житловому будинку літ. А 9, яка складається з: 1 коридор, 2 кладова, 3 ванна, 4 туалет, 5 кухня, 6, 8, 9 житлові, 7 кладова, І лоджія, загальною площею 66, 6 м2, житловою площею 42,4 м2, за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1АДРЕСА_1 (а.с. 27-30 т.1).

Відповідач ОСОБА_3 належним чином свої зобовязання за кредитним договором з повернення кредиту та відсотків за ним не виконує, в звязку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 19 листопада 2012 року, становила 447836,99 грн., а саме:прострочена заборгованість за кредитом 215835,73 грн., прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 98530,10 грн., прострочена заборгованість за процентами нарахованими на прострочене тіло кредиту 35498,96 грн., пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків 97972,20 грн.

Також встановлено, що 15 жовтня 2012 року ТОВ «Актафінанс» на адресу відповідачів було направлено повідомлення-вимогу щодо погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту №ПБ-76 від 28 жовтня 2008 року та попередження про звернення стягнення на майно, де зазначалося, що боржникам протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення-вимоги необхідно здійснити погашення заборгованості за вказаним договором іпотечного кредиту на загальну суму 447836,99 грн.; у разі невиконання вимоги ТОВ «Актафінанс» буде вимушене звернути стягнення на предмет іпотеки. Також у повідомленні зазначалося про необхідність ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звільнити квартиру, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1АДРЕСА_1, протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення-вимоги у разі невиконання ними кредитних зобовязань (а.с. 43-44 т.1).

Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Дніпро» є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс», що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Актафінанс» №1/2016 від 31.05.2016 року (а.с. 226-228 т.1).

Згідно копії довідки КП «Жилсервіс-2» ДМР №07/291 від 18.12.2016 року про склад сімї ОСОБА_2, яка зареєстрована в квартирі 18 корп. 3 будинку 1 ж/м Тополь-1 м. Дніпропетровську, у вказаній квартирі проживають також ОСОБА_5 (чоловік) з 07.10.2011 року до 05.05.2016 року, ОСОБА_6 (донька) з 31.08.2009 року до 05.05.2016 року, ОСОБА_3 (брат) з 14.11.1989 року до 21.12.2015 року, ОСОБА_7 (невістка) з 17.02.2012 року до 05.05.2016 року та ОСОБА_8 (донька брата) з 17.02.2012 року до 05.05.2016 року (а.с. 115 т.2).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», з відповідними змінами та доповненнями, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобовязання та\або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимоги іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, з відповідними змінами та доповненнями, діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегією встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно квартиру №15 на ж/м Тополя 1, буд. 18 у м. Дніпро (Дніпропетровську) було зареєстровано по 1\2 частці на ОСОБА_3 та ОСОБА_3 28.03.2008 року на підставі свідоцтва про право власності від 10.01.2008 року; отже, вказана квартира була набута у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не за кредитні кошти, отримані відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору №ПБ-76 від 28 жовтня 2008 року. Даний факт не оспорюється банком, що стверджується змістом матеріалів цивільної справи та поясненнями сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №6-39 цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі №6-1449 цс15, яка, згідно абз. 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Матеріали справи свідчать про те, що в іпотеку передано квартиру, яка була одержана відповідачами у спільну часткову власність на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.01.2008 року (а.с. 41-42 т.1), а не за рахунок кредитних коштів, оскільки договір іпотеки був укладений у жовтні 2008 року, а тому підстави для виселення відповідачів без надання їм іншого постійного житла, скасування реєстрації відповідачів, зобов»язання відповідного органу зняти відповідачів з реєстрації у вказаній квартирі - відсутні.

Крім того, позовна вимога про зобов»язання Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб скасувати реєстрацію відповідачів у спірній квартирі не заявлена до належного відповідача; зазначений орган притягнутий до участі у справі лише у якості третьої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, згідно інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №87436283 та №87436129, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, окрім спірної квартири №15 на ж/м Тополя 1, буд. 18 у м. Дніпро (Дніпропетровську), іншого нерухомого майна та, зокрема, житла не мають.

На час винесення оскаржуваного рішення у спірній квартирі постійно мешкали та були зареєстровані, згідно зазначених вище письмових доказів, двоє малолітніх дітей, а саме ОСОБА_6 (донька відповідачів) з 31.08.2009 року та ОСОБА_8 (донька брата відповідачки) з 17.02.2012 року. Однак, до участі у справі законного представника малолітньої ОСОБА_8, орган опіки і піклування залучено не було, що свідчить про незабезпечення реалізації прав на законних інтересів малолітньої дитини. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі нових учасників процесу, колегія приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення в повному обсязі, зокрема в частині звернення стягнення на житло, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія зауважує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, в порушення вимог ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, звернувши стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту №ПБ-76 від 28 жовтня 2008 року в загальній сумі 447836,99 грн., не взяв до уваги, що, згідно змісту позовної заяви, позивач просив звернути стягнення на погашення заборгованості в розмірі 303400,00 грн.

На викладені вище факти місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що спричинило ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Актафінанс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Дніпро», до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, скасування реєстрації відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді