Постанова № 6687148, 13.11.2009, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-4084/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 листопада 2009 року о 09 годині 40 хвилин                           м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя                                 Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                   Мазур О.В.

За участю позивача                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права на перерахунок пенсії, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Калінінському районі міста Донецька, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 10.04.2007 року позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності у зв’язку з захворюванням пов’язаним з Чорнобильською катастрофою з 01.03.2007 року. Позивач звернувся до відповідача з питання призначення пенсії, для чого надав всі необхідні документи. Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач вважає дії УПФУ протиправними та просить:

-   визнати незаконними дії відповідача з питання призначення позивачеві пенсії після повторного огляду;

-   зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії  згідно вимог ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.03.2007 року.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Надали суду письмові заяви, згідно яких підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просять справу розглянути у їх відсутність.  

Відповідач УПФУ в Калінінському районі міста Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмові заперечення проти позову. Заперечення зводяться до того, що на думку відповідача, нарахування та виплата основної та додаткової пенсії відповідачем позивачеві здійснювалися у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Просить справу розглянути без участі свого представника.

За  ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази. На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

    Згідно копії посвідчення з вкладкою (а.с. 10), позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно дослідженого оригіналу пенсійної справи позивача (а.с. 34-45), ОСОБА_2  перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в м. Калінінському районі міста Донецька. Пенсія позивачеві була вперше призначена 29.10.1987 року по ІІ групі інвалідності за загальним захворюванням (а.с. 34). При огляді МСЕК 19.02.1991 року позивачеві вперше встановлено зв’язок професійного захворювання з аварією на ЧАЕС (а.с. 35) та розпорядженням від 02.04.1991 року призначено пенсію по ІІ групі інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону (а.с. 36). При переогляді 16.01.2001 року позивачеві МСЕК змінена група інвалідності та вперше встановлена ІІІ група інвалідності з 16.01.01.2001 року (а.с. 39), у зв’язку з чим відповідачем розпорядженням № 122585 від 15.05.2001 року здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії та призначена пенсія по ІІІ групі інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону (а.с. 38). При переогляді МСЕК 04.02.2004 року позивачеві була підтверджена ІІІ група інвалідності строком до 01.03.2007 року (а.с. 40). Згідно копії довідки МСЕК (а.с. 9, 42), з 10.04.2007 року позивачу при повторному огляді встановлено строком до 01.05.2010 року ІІІ групи інвалідності починаючи з 01.03.2007 року у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв’язку з чим позивачеві продовжено виплату призначеної йому раніше пенсії (а.с. 41). Згідно довідки УПФУ (а.с. 46-47), копії повідомлення про подовження виплати пенсії (а.с. 93), копій розпоряджень про перерахунок пенсії (а.с. 42-45), розмір призначеної позивачеві державної пенсії визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, та становив:

-   з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року по 1112,69 гривень щомісяця;

-   з 22.05.2008 року по 30.06.2008 року по 1176,53 гривень щомісяця;

-   з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року по 1176,63 гривень щомісяця;

-   з 01.10.2008 року по 28.02.2009 року по 1179,08 гривень щомісяця;

-   з 01.03.2009 року по 01.08.2009 року по 1200,35 гривень щомісяця;

що є меншим за 6 мінімальних пенсій за віком у відповідний період. Розмір призначеної позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у цей же період був меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідний період. Згідно копії заяви (а.с. 7), 16.09.2008 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька із заявою про перерахунок йому призначеної пенсії виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком. Згідно копії листа УПФУ (а.с. 8), на зазначену заяву УПФУ 23.09.2009 року надало позивачеві письмову відповідь з фактичною відмовою в перерахунку пенсії.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірах:

інвалідам ІІІ групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній після 01.01.2008 року до 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:

інвалідам III групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 54 зазначеного закону (в редакції, чинній з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року), у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться …  непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком  з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, суд виходить з того, що в період з 01.03.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2009 року було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснювалися у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Після введення з 01.11.2006 року в дію ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач був зобов’язаний здійснювати перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом незалежно від наявності письмового звернення від позивача. За наведених обставин, відмовляючи позивачеві в перерахунку призначеної йому пенсії (фактично приведенні розміру пенсії у відповідність до норм чинного законодавства), відповідач діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і такі дій відповідача є протиправними, порушене право позивача підлягає судовому захисту і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що призначення та виплата зазначених державної та додаткової пенсії відповідачем позивачеві здійснені згідно чинних у відповідний період положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права на перерахунок пенсії, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії – задовольнити частково.

Визнати бедіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенії за вислугу років у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців згідно постанови Кабінету Міністрів України № 594 від 28.03.2007 року “Деякі питання грошового забезпечення військовслужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році”, наказу Міністра оборони України № 175 від 14.04.2007 року “Про встановлення граничниїх розмірів премії військовслужбовцям Збройних Сил України” - протиправною.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (83073, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 91, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк-92, вул. 230-ї Стрілкової дивізії, б. 11, кв. 131, іпн НОМЕР_1, перерахунок за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року за рахунок коштів Державного бюджету України раніше призначеної пенії за вислугу років у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців згідно постанови Кабінету Міністрів України № 594 від 28.03.2007 року “Деякі питання грошового забезпечення військовслужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році”, наказу Міністра оборони України № 175 від 14.04.2007 року “Про встановлення граничниїх розмірів премії військовслужбовцям Збройних Сил України”.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання  апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає  законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складений 16 листопада 2009 року.

Головуючий :